Постанова

від 30.10.2013 по справі 826/14243/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 10:09 № 826/14243/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Онищенка О.О., відповідача - Рябошапка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2013 року № 0002912220, № 0002922201, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ» (далі - ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2013 року № 0002912220, № 0002922201, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в основу акту лягли хибні (помилкові) висновки щодо взаємовідносин платника податків з його контрагентами, на підставі яких контролюючим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому в разі порушення законодавства контрагентами, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цих контрагентів.

Також, на думку позивача, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

А тому, на думку позивача, винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що актами про неможливість проведення зустрічних звірок встановлена відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» та контрагентами (ТОВ «ВЕРГУС», ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС»).

За вказаних обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 36285358) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 21 січня 2009 року за № 10681020000023942 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 370174). Вказане товариство розташоване за адресою: 03069, м. Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58.

ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22 січня 2009 року за № 145124 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100203387 від 27 лютого 2009 року ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362853526501).

06 серпня 2013 року начальником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) прийнято Наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 482 (далі - Наказ № 482), на підставі якого, начальнику управління податкового аудиту необхідно було забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» (код за ЄДРПОУ 36285358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер-аркол» (код за ЄДРПОУ 38259473), з ТОВ «ВЕРГУС» (код за ЄДРПОУ 38260803), з ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» (код за ЄДРПОУ 38321640) за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р.

06.08.2013 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ», код ЄДРПОУ 36285358 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер-аркол» (код за ЄДРПОУ 38259473), з ТОВ «ВЕРГУС» (код за ЄДРПОУ 38260803), з ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» (код за ЄДРПОУ 38321640) за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р., за результатами якої складено Акт № 105/1-22-01-36285358 від 13.08.2013 р.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2013 р. на суму 25 997 грн. та донараховано податкового зобов'язання по ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 288 556 грн., в тому числі за серпень 2012 р. у сумі 44 721 грн., за вересень 2012 р. у сумі 66 133 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 37 566 грн., за листопад 2012 р. у сумі 28 456 грн., за грудень 2012 р. у сумі 76 581 грн., за січень 2013 р. у сумі 23 156 грн., за лютий 2013 р. у сумі 26 145 грн., за березень 2013 р. у сумі 4 620 грн., за квітень 2013 р. у сумі 7 175 грн.

27 серпня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 105/1-22-01-36285358 від 13.08.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002912220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. першим п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 360 695,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 288 556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 72 139,00 грн.

27 серпня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 105/1-22-01-36285358 від 13.08.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002922201, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 997,00 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як то, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 58.1 ст. 58 ПК України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ» мало взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Інтер-аркол» (код за ЄДРПОУ 38259473), ТОВ «ВЕРГУС» (код за ЄДРПОУ 38260803), ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» (код за ЄДРПОУ 38321640).

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача: ТОВ «ВЕРГУС», ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС», отриманих від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме: акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРГУС» (код за ЄДРПОУ 38260803) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: липень 2012 року - травень 2013 року» від 21.06.2013 р. № 169/2240/38260803 (далі - Акт № 169/2240/38260803), акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Інтер-аркол» (код за ЄДРПОУ 38259473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2012 р. по 30.04.2013 р.» від 06.06.2013 р. № 1784/22-20/38259473 (далі - Акт № 1784/22-20/38259473), акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» (код за ЄДРПОУ 38321640) за період з 30.09.2012 р. по 31.05.2013 р.» від 21.06.2013 р. № 178/22-20/38321640 (далі - Акт № 178/22-20/38321640).

Відповідно до акту № 169/2240/38260803, операції ТОВ «ВЕРГУС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку із зазначеним, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в своєму акті № 169/2240/38260803 дійшла висновку про те, що посадові особи ТОВ «ВЕРГУС» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у вказаному вище акті відзначено, що ТОВ «ВЕРГУС» не подавався жодний з додатків до податкової декларації з податку на прибуток, додаток AM до декларації з податку на прибуток, в якому міститься інформація, які саме основні засоби перебувають на балансі в підприємства - ТОВ «ВЕРГУС», що ставить під сумнів стосовно наданих даним контрагентом послуг з нанесення зображення, вишивки, гравіювання, тиснення, термодруку, шовкодруку, декорування та пакування продукції позивача.

Крім того, для розташування та обслуговування такого обладнання необхідне відповідне приміщення та технічний персонал, які за даними ДПІ у підприємства відсутні.

Згідно інформації яка міститься в базі даних «Податковий блок» підприємство ТОВ «ВЕРГУС» занижувало податкові зобов'язання на протязі усієї діяльності, як наслідок, ТОВ «ВЕРГУС» надавало податкову вигоду іншим підприємствам-контрагентам.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновком відповідача стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРГУС» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально, фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання їм податкової вигоди, зокрема ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ».

Крім того, відповідно до Акту № 1784/22-20/38259473, операції ТОВ «Інтер-аркол» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Згідно баз ДПІ стан платника 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Згідно звітності, до податкових органів не надходив додаток AM до декларації з податку на прибуток, в якому має бути зазначено які саме основні засоби (транспорт) перебувають на балансі в підприємства - ТОВ «Інтер-аркол».

Згідно бази даних відсутня інформація про наявність персоналу підприємства, який має здійснювати безпосереднє перевезенні вантажу.

Також в ході перевірки встановлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне виконання відповідних операцій позивача з ТОВ «Інтер-аркол», а саме відсутні технічні документи на транспорт.

В зв'язку із зазначеним, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в своєму акті № 1784/22-20/38259473 дійшла висновку про те, що посадові особи ТОВ «Інтер-Аркол» не могли фактично здійснювати господарські операції.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновком відповідача стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-аркол» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально, фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання їм податкової вигоди, зокрема ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ».

Крім того, відповідно до Акту № 178/22-20/38321640, на дату складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки стан платника - ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Згіднобази даних «Податковий блок» ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» не надано первинних документів, на яких ґрунтуються показники, задекларовані в податковій звітності. Остання декларація з податку на прибуток подана за 2012 рік.

Згідно звітності, до податкових органів не надходив додаток AM до декларації з податку на прибуток, в якому має бути зазначено які саме основні засоби перебувають на балансі в підприємства - ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС», що ставить під сумнів стосовно наданих даним контрагентом послуг з нанесення зображення, вишивки, гравіювання, тиснення, термодруку, шовкодруку, декорування та пакування продукції позивача.

Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві; проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В зв'язку із зазначеним, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в своєму акті № 178/22-20/38321640 дійшла висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 03.09.2012 р. по 31.05.2013 р.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновком відповідача стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КІЛТ ФОЛЛС» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально, фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання їм податкової вигоди, зокрема ТОВ «ЄВРОПРЕЗЕНТ».

Крім того, з метою з'ясування певних обставин у справі, судом вживалися відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_3 (директор ТОВ «Інтер-аркол»), ОСОБА_4 (директор ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС»).

Проте, вказані особи до суду не прибули, пояснень щодо обставин фінансово-господарської діяльності не надали, що підтверджує вищевказані висновки відповідача.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податкові органи та їх посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формах документальних позапланових невиїзних перевірок, зустрічних звірок вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовими особами органів державних податкових служб певних фактів та відомостей.

У зв'язку із цим, встановлення зустрічними звірками порушень ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р. не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких правочинів та є лише позицією контролюючого органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Суд зазначає, що суду такі належні та допустимі докази відповідачем були надані.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення перевірки були правомірно використані дані Актів № № 169/2240/38260803, 1784/22-20/38259473, 178/22-20/38321640.

Досліджені докази, а саме: договори, акти надання послуг, податкові, видаткові накладні, рахунки, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі товарів, акти прийому товарів, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цими контрагентами.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0002912220, № 0002922201 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому, в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРЕЗЕНТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.11.2013 р.