Постанова

від 17.12.2013 по справі 826/15733/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/15733/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергориск» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергориск» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати такі податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданих 04.12.13р. уточнень.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 04.12.13р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергориск» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 31.12.12р. За результатами перевірки складено акт від 09.08.13р. за № 79/26-57-22-04-09/19255493 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень:

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 628 710,00грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за перевіряємий період на загальну суму 3 388 625,00грн.

п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість в перевіряємий період на загальну суму 2 676 959,00 грн.

п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.17.1 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 109, ст. 110, п.п. 164.17.2 п. 164.17 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого знижено зобовязання на податок з доходів фізичних осіб.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення

№ 0000432204 від 30.08.13р. яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 934 450,75грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 736 292,00грн. та штрафні санкції в розмірі 184 073,00грн., в тому числі за основним платежем 3 343 375,00 грн., та штрафні санкції 591 040,75грн.

№ 0000442204 від 30.08.13р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 832 739,50грн., в тому числі за основним платежем 2 566 519,00грн. та штрафні санкції 1 266 220,50грн.

№ 0001001710 від 30.08.13р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 59 634,81грн., в тому числі за основним платежем 47 707,85грн. та штрафні санкції 11 926,96грн.

За результатами розгляду скарги позивача в рамках адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві 06.11.13р. винесено Рішення про результати розгляду первинної скарги № 6176/10/26-15-10-04-04, яким повністю скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.13р. № 0001001710, частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.13р. № 0000442204 , а саме в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 199 799,50грн., та залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 30.08.13р. №0000432204.

У зв'язку із прийняттям зазначеного рішення Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002032204 від 27.11.13р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 632 940,00грн., в тому числі за основним платежем 2 566 519,00грн. та штрафні санкції 1 066 421,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковим повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження зобов'язань позивачем у перевіряє мий період з податку на прибуток ґрунтуються на встановленні безпідставного формування валових витрат за рахунок коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», ПП «Юнсон Ком», ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», ПП «Юнсон Ком», ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджуються первинною документацією, наданою позивачем.

В підтвердження товарності правочинів укладених з ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», ПП «Юнсон Ком», ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки»» позивачем надано копії договорів, податкових, прибуткових та видаткових накладних, актів виконання робіт, актів надання послуг, банківських виписок.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», ПП «Юнсон Ком», ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки»», оскільки правочини, укладені позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов із службової записки СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 07.08.2013 за № 56/26-57-09, в якій містяться міркування стосовно формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валові витрати за рахунок підприємств, які мають ознаки «фіктивності».

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», ПП «Юнсон Ком», ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки».

Суд оцінюючи доводи відповідача про безтоварність укладених позивачем у перевіряє мий період договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги податковим законодавством ставляться і при формуванні суб'єктами господарювання валових витрат.

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Судом встановлено між позивачем та ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ» було укладено ряд договорів про виконання робіт, а саме : Договір №1 про виконання робіт від 11.05.2010р., Договір №2 про виконання робіт від 15.07.2010 р., Договір № 10/2010 про виконання робіт від 20.09.2010р., Договір № 3 про виконання робіт від 16.11.2010р..

Вказані договори за своїм змістом є типовими, а тому дослідження кожного окремо на переконання суду є недоцільним.

Так з аналізу наведених договорів вбачається, що ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ» зобов'язувалось виготовити технічну документацію згідно Технічного завдання та Календарного плану, що є їх невід'ємною частиною(п.п. 1.2 Договорів).

Позивачем як до перевірки так і суду надано копії договорів, технічних завдань, календарних графіків, протоколів узгодження цін.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем також до матеріалів справи додано копії податкових накладних виписаних ТОВ «Енергетична компанія «ЕКУ», підтвердження їх внесення до Єдиного реєстру, , актів виконання робіт.

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами.

Також позивачем було укладено із ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України» ряд правочинів, зокрема Договір № 11/2010 про виконання робіт від 30.10.2010р., Договір № 13/2010 про виконання робіт від 20.09.2010р., Договір № 12/2010 про виконання робіт від 20.10.2010р., Договір № 5/2010 про виконання робіт від 24.05.2010р., Договір № 6-2/2009 про виконання робіт від 09.04.2009р., Договір № 48/2008 про виконання робіт від 17.12.2008р.

Вказані договори за своїм змістом є типовими, а тому дослідження кожного окремо на переконання суду є недоцільним.

Так з аналізу наведених договорів вбачається, що ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України» зобов'язувалось виготовити технічну документацію згідно Технічного завдання та Календарного плану, що є їх невід'ємною частиною(п.п. 1.2 Договорів).

Позивачем як до перевірки так і суду надано копії договорів, технічних завдань, календарних графіків, протоколів узгодження цін.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем також до матеріалів справи додано копії податкових накладних виписаних ТОВ «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», підтвердження їх внесення до Єдиного реєстру, актів виконання робіт.

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами.

Між позивачем та ПП «Юнсон Ком» було укладено ряд наступних правочинів: Договір про надання послуг від 20.03.2012р. № 10/2012, Договір про надання послуг від 20.03.2012р. № 11/2012, Договір про надання послуг від 12.04.2012р. № 15/2012, Договір про надання послуг від 26.04.2012р. № 16/2012, Договір про надання послуг від 28.04.2012р. № 17/2012, Договір про надання послуг від 16.05.2012р. № 17/2012, Договір про надання послуг від 22.05.2012р. № 21/2012.

Вказані договори за своїм змістом є типовими, а тому дослідження кожного окремо на переконання суду є недоцільним.

Так з аналізу наведених договорів вбачається, що ПП «Юнсон Ком» зобов'язувалось виготовити технічну документацію згідно Технічного завдання та Календарного плану, що є їх невід'ємною частиною(п.п. 1.2 Договорів).

Позивачем як до перевірки так і суду надано копії договорів, технічних завдань, календарних графіків, протоколів узгодження цін.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем також до матеріалів справи додано копії податкових накладних виписаних ПП «Юнсон Ком», підтвердження їх внесення до Єдиного реєстру, актів виконання робіт.

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами.

Між позивачем та ТОВ «Центр досліджень енергетичної безпеки» було укладено договори на виконання роботи: № 02/11 від 10.01.2011р., №3/10 від 26.02.2010р., №23/09 від 29.12.2009р., № 27/10 від 24.12.2010р., № 26/10 від 24.12.2010р., № 22/10 від 23.12.2010р.

Вказані договори за своїм змістом є типовими, а тому дослідження кожного окремо на переконання суду є недоцільним.

Так з аналізу наведених договорів вбачається, що ПП «Юнсон Ком» зобов'язувалось виготовити технічну документацію згідно Технічного завдання та Календарного плану, що є їх невід'ємною частиною(п.п. 1.3 Договорів).

Позивачем як до перевірки так і суду надано копії договорів, технічних завдань, календарних графіків, протоколів узгодження цін.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем також до матеріалів справи додано копії податкових накладних виписаних ПП «Юнсон Ком», підтвердження їх внесення до Єдиного реєстру, актів виконання робіт.

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами.

Аналіз наведеної документації у повній мірі дає можливість прослідкувати виконання науково-технічної роботи (звітів), а отже і реальність таких правочинів, а тому є первинною в розумінні статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того суд критично ставиться до посилань податкового органу, при встановленні допущення позивачем порушень податкового законодавства, на матеріали кримінального провадження порушеного за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки така в силу своєї природи містить виключно припущення, щодо можливого існування порушення законодавства позивачем, однак не є носієм доказової інформації оскільки висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Також судом не приймають до уваги посилання податкового органу на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської обласної ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Центр досліджень енергетичної безпеки" з питань взаємовідносин з платниками податків за листопад 2011 р. № 125/22-5/36785144 від 11.05.2012р., який на переконання відповідача підтверджує фіктивність правочинів між позивачем та вищевказаним контрагентом, оскільки як вбачається із змісту акту, податковий орган обґрунтовує неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ "Центр досліджень енергетичної безпеки" лише тим, що свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.07.2012 р., проте зобов'язання даного контрагента перед позивачем виникли та були виконані належним чином до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ .

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.13р. №0000432204 та від 27.11.13р. № 0002032204 винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій