Ухвала

від 16.12.2014 по справі 826/15733/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/19822/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Зурнаджи С. Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі№ 826/15733/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергориск» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013 року у справі № 826/15733/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року, позов задовлено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.08.2013 року № 0000432204 та від 27.11.13 року № 0002032204.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Енергориск» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 09.08.2013 року за № 79/26-57-22-04-09/19255493, яким зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.27, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 628 710,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за перевіряємий період на загальну суму 3 388 625,00 грн.; пп.7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в перевіряємий період на загальну суму 2 676 959,00 грн.; пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, пп. «а» п. 17.1 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 109, ст. 110, пп. 164.17.2 п. 164.17 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим знижено зобов'язання на податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000432204 від 30.08.2013 року, яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 934 450,75 грн., в тому числі за основним платежем 3 343 375,00 грн. та штрафні санкції 591 040,75 грн.;

- № 0000442204 від 30.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 832 739,50грн., в тому числі за основним платежем 2 566 519,00 грн. та штрафні санкції 1 266 220,50 грн.;

- № 0001001710 від 30.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 59 634,81грн., в тому числі за основним платежем 47 707,85 грн. та штрафні санкції 11 926,96 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві 06.11.2013 року прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 6176/10/26-15-10-04-04, яким повністю скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0001001710, частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0000442204 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 199 799,50грн., та залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0000432204.

У зв'язку із прийняттям зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032204 від 27.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 632 940,00 грн., в тому числі за основним платежем 2 566 519,00 грн. та штрафні санкції 1 066 421,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наявності усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із спірними контрагентами, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком судів,враховуючи наступне.

Підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що відносини позивача з TOB «Енергоаналітична компанія «ЕКУ», TOB «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», TOB «Центр досліджень енергетичної безпеки» та ПП «Юнсон Ком» не носять реальний характер.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення зазначені в ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Аналогічні положення визначені в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів виконання робіт та надання послуг, укладених позивачем з TOB «Енергоаналітична компанія «ЕКУ», TOB «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», TOB «Центр досліджень енергетичної безпеки» та ПП «Юнсон Ком», підтверджується наданими доказами: копіями договорів, технічних завдань, календарних графіків, протоколів узгодження цін, податковими накладними, внесених до Єдиного реєстру, актів виконання робіт.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства.

Оплата за виконані (надані) послуги (роботи) здійснювалась позивачем в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку та даними бухгалтерського обліку.

В період укладення та виконання договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та здійснювали свою діяльність в межах виданих ліцензій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що послуги (роботи), надані (виконані) позивачу за спірними правочинами, використані в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності по виконанню договорів з третіми особами.

Послуги та роботи по договорам, укладеним позивачем з TOB «Енергоаналітична компанія «ЕКУ», TOB «Енергосервісна компанія «Енергетична компанія України», TOB «Центр досліджень енергетичної безпеки» та ПП «Юнсон Ком», відповідають видам господарської діяльності товариств.

Посилання відповідача на обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача та на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також підлягають відхиленню посилання податкового органу на матеріали досудового слідства, адже вони не є допустимими доказами в силу положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій зі спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі № 826/15733/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак