Ухвала

від 12.12.2013 по справі 825/2210/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2210/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009621720 від 28 грудня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі вимог ст. 20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові № 3623 від 29 листопада 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі службового посвідчення серії ЧН № 103506, виданого ДПІ у м. Чернігові ДПС, Панько Світланою Миколаївною - старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Чернігові, інспектором податкової служби 3-го рангу, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за серпень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Фосстис» (код за ЄДРПОУ 36691198) відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Чернігові за податковою адресою позивача надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення копію наказу ДПІ у м. Чернігові ДПС № 3623 від 29 листопада 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки № 793/Г/17-216 від 29 листопада 2012 року.

На підставі проведеної перевірки складено акт № 2658/17/НОМЕР_2 від 10 грудня 2012 року, в якому встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1, п. 198.1, п. 198.3; п. 198.6, п. 200.1 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009621720 від 28 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 42 120,00 грн., (у т. ч. за основним платежем - 28 080,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 040,00 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 18 березня 2002 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові з 29 березня 2002 року та зареєстрована як платник ПДВ.

ДПІ у м. Чернігові за результатами перевірки даних податкових декларацій з ПДВ за серпень 2011 року розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з ПДВ) за серпень 2011 року та даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено, що контрагентами позивача в перевіряємому періоді є: ПП «Фосстис» (контрагент-постачальник) (код ЄДРПОУ - 36691198, ідентифікаційний податковий номер - 366911926591, свідоцтво платника ПДВ № 100252288 від 29 жовтня 2009 року - анульоване 21 травня 2012 року, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Чернігові, стан: « 8» - (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкова звітність з ПДВ позивача за серпень 2011 року віднесена до другої категорії запису.

Крім того, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відповідачем отримано акт № 1707/22-20/36691198 від 22 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Фосстис» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, згідно з яким ПП «Фосстис» порушено вимоги пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України.

Також, при проведенні перевірки наявної в органах ДПІ інформації та її документального підтвердження встановлено відсутність у ПП «Фосстис» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції, обов'язковий письмовий запит про надання документів для проведення перевірки № 16156/Г/17-416 від 13 листопада 2012 року не було отримано позивачем, зважаючи на факт ненадання відповідачем доказів направлення письмового запиту поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, чим порушено права платника податків, а тому рішення про проведення перевірки прийнято без дотримання вимог чинного законодавства та надіслання обов'язкового письмового запиту платнику податку.

Крім того, між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та ПП «Фосстис» (продавець) у перевіряємий період укладено договір № 9 від 01 липня 2011 року на поставку заготовки для піддонів.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - ПП «Фосстис», на момент укладення договору, був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності якого є (відповідно до КВЕД) оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 094772, та платником податку на додану вартість, згідно зі Свідоцтвом платника ПДВ № 100252288 від 29 жовтня 2009 року (анульоване 21 травня 2012 року на підставі перереєстрації без зміни місцезнаходження), Свідоцтвом платника ПДВ № 200045619 від 21 травня 2012 року (анульоване 25 червня 2012 року - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Як вбачається з матеріалів справи, придбання заготовки для піддонів здійснено з метою їх подальшого використання в господарській діяльності позивача, на підтвердження чого надані: договір від 12 січня 2011 року, накладна № 18 від 03 серпня 2011 року, накладна № 38 від 30 серпня 2011 року, виписка по рахунках, відомість звіту заготовки та піддонів за серпень 2011 року.

Таким чином, факт реальності вчинення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи: податковою накладною № 3 від 03 серпня 2011 року, видатковою накладною № РН-003 від 03 серпня 2011 року, рахунком-фактури № СФ-003 від 03 серпня 2011 року, випискою по рахунках.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично мали реальний характер, оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором поставки товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0009621720 від 28 грудня 2012 року, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.