Ухвала

від 10.12.2013 по справі 1570/7273/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 1570/7273/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ек Енержді-Комплекс» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2012 р. №0002022201, №0002032201, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2012 р. №0002022201, №0002032201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.11.2012 р. №0002022201 та №0002032201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із частиною п.73.5 ст.73 ПК України, на виконання Постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 11 червня 2012 року слідчого СУ ДПС в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М. в межах кримінальної справи №051201100163, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС Савчуком Д.О., проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Ек Енерджі-Комплекс» (код ЄДРПОУ 36553906) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ПП «Алмаст сервіс профі» (код ЄДРПОУ 343075 12) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року та з ПП «Віра Строй К» (код ЄДРПОУ 33490678) за лютий 2010 року.

Перевірку проведено з відома директора TOB «Ек Енерджі-Комплекс» ОСОБА_8.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт №4070/22-1/36553906 від 08.11.2012року, яким встановлено порушення:

1) п. 198.1 ст. 198. п.201.1 ст. 201 п.201.2 ст. 201 ПК України, завищено податковий кредит в податкових деклараціях на суму 63587,80 грн. у т.ч. по контрагентах:

- ПП «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ 34307512 за період: вересень 2010 року - 35805,8 грн.;жовтень 2010 року - 19897 грн.; листопад 2010 року - 3618 грн.

- ПП «Віра Строй К» (код ЄДРПОУ 33490678) за період лютий 2010 року - 4267 грн.

2) п.138.1 138.2 п. 138.4 ст.138 ПК України, занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за І квартал, ІII та IV квартал 2010 року на загальну суму 79484,75грн. (а/с.47-60), на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року №0002022201, №0002032201.

Податковим органом в акті перевірки встановлено, що у ПП «Алмаст Сервіс Профі» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди з контрагентами за жовтень і листопад 2010 року, січень 2011 року є нікчемними, податкові зобов'язання у сумі 4 021 565 грн., податковий кредит у сумі 4 001 650 грн. за жовтень 2010 року; податкові зобов'язання у сумі - 1 585 582 грн., податковий кредит у сумі 1 604 636 грн. за листопад 2010 року; податкові зобов'язання у сумі - 2 030 566 грн., податковий кредит у сумі 1 999 990 грн. за січень 2011 року.

Також, згідно аналізу податкової звітності бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на рівні ДПС України підприємство ПП «Віра Строй К», має стан 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

В суді першої інстанції встановлено, що податковим органом, збільшена сума грошового зобов'язання по взаємовідносинах з ПП «Віра Строй К» код ЄДРПОУ 33490678 за лютий 2010 р., хоча в акті перевірки було встановлено порушення по взаємовідносинах з ПП «Алмаст Сервіс Профі».

Так, в акті зазначено, що перевірка здійснювалась на виконання постанови слідчого про призначення документальної позапланової перевірки від 11.06.2012 року СУ ДПС в Одеській області.

З зазначеної постанови вбачається, що організована злочинна група створила 11 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: TOB «Перша міська будівельна компанія», TOB «Болівар», ПП «Антре Едвертайзінг», TOB «Реконструкція», TOB «УММК», ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст сервіс профі», TOB «ЛХВР2010», ПП «Восторг строй», TOB «CK Пальміра», ТОВ «Гражданпромспецпроект», які увійшли до складу «конвертаційного центру».

Крім того, в постанові зазначено, що в період з 2010 по 2011 з метою ухилення від сплати податків та незаконного переведення у готівку безготівкових грошових коштів, службові особи TOB «Ек Енерджі-Комплекс» за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими членами ОЗГ, здійснювали перерахування грошових коштів на поточні рахунки ПП «Алмаст сервіс профі» з призначенням платежу «придбання товару, робіт послуг».

Фактично вказані товари TOB «Ек Енерджі-Комплекс» не одержувало, а операції ПП «Алмаст сері профі» носили безтоварний характер, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Отже, в зазначеній постанові чітко визначені суб'єкти господарювання та їх коло їх взаємовідносин, які підлягають перевірці, це ПП «Алмаст Сервіс Профі» та TOB «Ек Енерджі-Комплекс».

В свою чергу, суду не надано доказів та пояснень, яке відношення до перевірки в рамках цієї постанови слідчого, є суб'єкт господарювання ПП «Віра Строй К».

Суд першої інстанції, дослідивши правочини, які мали місце між ПП «Віра Строй К» та TOB «Ек Енерджі-Комплекс», встановив наступне.

Згідно довідки АА № 092805 TOB «Ек Енерджі-Комплекс», має таки види діяльності за КВЕД: будівництво будівель (45.21.1), електромонтажні роботи (45.31.0), будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (45.21.4), виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (31.20.1), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1) (а/с. 8).

15.12.2009 року TOB «Ек Енерджі-Комплекс» (Замовник) та ПП «Віра Строй К» (Підрядник) було укладено договір, предметом якого є поетапне виконання електромонтажних робіт (а/с. 14-18).

Здійснення господарських операцій за зазначеним договором підтверджено відповідними первинними документами ( а/с. 19- 46, 103-148), що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На думку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, договір укладений між TOB «Ек Енерджі-Комплекс» та ПП «Віра Строй К», не спричиняє реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України. Отже, відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені для документування операцій з придбання товарів є такими, що укладались виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. Такі правочини є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, податковий орган у своїх поясненнях зазначив, що відповідно до ч.1ст.875 Цивільного кодексу України «За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх».

Згідно договору на виконання підрядних робіт №02-12/09-СП від 15.12.2009 року укладеного між TOB «Ек Енерджі-Комплекс» (замовником) та ПП «Віра строй К» (підрядником) підрядник виконує електромонтажні роботи житлового будинку №4 ж.м. «Радужний» на території Таїровської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області, а замовник сплачує підряднику за виконання даних робіт суму в розмірі 25 602,89 грн. (п.2.1.3. договору підряду). Але відповідно до кошторису від 15.12.2009 року сумарна вартість робіт по електромонтажу житлового будинку №4 ж.м. «Радужний», без врахування розділу 6 обладнання та матеріали замовника, становить 34 659 грн.

Відповідно до Українського класифікатору видів економічної діяльності ПП «Віра строй К» має право здійснювати: будівництво будівель(основний), надання інших комерційних послуг; водопровідні каналізаційні та протипожежні роботи; монтаж систе опалення, вентиляції та кондиціювання повітря; технічне обслуговування та ремонт автомобіля; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

В суді першої інстанції позивачем було надано договір на виконання підрядних робіт №04-10/09-СП від 15.10.2009 року, який був укладений між TOB «Рунікос - Стройінвест» (Замовник) та ТОВ «Ек Енерджі-Комплекс» (Підрядник) було укладено договір, предметом якого є поетапне виконання електромонтажних робіт (а/с. 144-148), де основним підрядником виступає саме позивач. Також позивач надав Ліцензію № 105379, на проведення будівельної діяльності (згідно з переліком) з 14.06.2005 р. по 14.06.2010 р., видану 14.06.2005 року (а/с.104-105).

Відповідно до п. 138.1 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п.138.2 ст.138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт здійснення господарських операцій по договорах №02-12/09-СП від 15.12.2009р., №04-10/09-СП від 15.10.2009 року підтверджується податковими накладними, довідкою про вартість виконаних робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт, локальною сметою, специфікаціями на матеріали та обладнання, договірною ціною, загальною відомістю ресурсів по факту (а/с.106-143).

Оплата виконаних робіт здійснена ТОВ «Ек Енерджі-Комплекс» відповідно до умов договорів, що підтверджено наданими платіжними документами ( а/с. 41-46).

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства та є такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, документів (знаходяться у справі) видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньо в його господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Суд не погоджується з висновками відповідача з відображеними в акті перевірки №4070/22-1/36553906 від 08.11.2012 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України, встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Матеріали справи не містять, а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини, які б свідчили про «ризиковий стан» цих контрагентів.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентом були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Отже, підстав вважати платника, вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення договорів його контрагенти були зареєстровані як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а отже, факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок № 984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 87), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі № 1570/7273/2012, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль