Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/880/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/880/13-а

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Паздеріна О. М.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляус Агро"- Котягин Андрій Сергійович, довіреність № б/н від 28.11.13

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляус Агро"- Баришнікова Олена Вікторівна, довіреність № б/н від 18.02.13

представник відповідача - Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим- Грішин Роман Юрійович, довіреність № 367/10/10-24 від 12.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Євдокімова О.О. ) від 24.07.13 у справі № 801/880/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляус Агро" (вул. Ворошилова, 12, с. Кіровське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96423)

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2б, м. Євпаторія, АР Крим, 97416)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 липня 2013 року у справі № 801/880/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляус Агро» до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим Державної податкової служби від 08.01.2013 року № 0000011701, № 0000012200, № 0000022200. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24 липня 2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на недоліки у заповненні податкових накладних, за якими позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ, відсутність первинних документів про економічну доцільність та необхідність наданих юридичних та аудиторських послуг по договору із ТОВ «Апелла Консалт» та порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Апелла Консалт» судовою колегією встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2010 року між позивачем та ТОВ «Апелла Консалт» було укладено договір № 3/КРА про юридичну абонентську допомогу, пунктом 1.1. якого було визначено види юридичної допомоги. Вартість послуг була визначена пунктом 2.1 Договору у розмірі 11614,20 грн. Додатковими угодами від 28.04.2010 року, 01.02.2011 року, 01.07.2011 року вартість послуг була визначена у розмірі 24196,26 грн., 18501,60 грн., 22201,92 грн. відповідно. Додатковою угодою від 01.01.2012 року термін дії Договору було пролонговано до 31.12.2012 року. Розрахунки за Договором здійснені щомісячно згідно умов Договору. Факт надання послуг за Договором від 01.03.2010 року підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку - актами приймання-передачі робіт та звітами про надані послуги.

Посилання податкової інспекції на відсутність у актах приймання-передачі робіт розшифровок змісту, характеру та тематики послуг та відсутність конкретизації характеру отриманих послуг не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки розшифровка змісту, характеру та тематики юридичних послуг наведено у п. 21.1 Договору № 3/КРА від 01.03.2010 року. При цьому абонентське обслуговування передбачає систематичне надання юридичних за договором протягом місяця, вартість послуг визначена у фіксованому розмірі за кожний місяць.

Податкова інспекція не надала суду переконливих доказів про те, що послуги за Договором позивачу ТОВ «Апелла Консалт» не надані.

Також судова колегія визнає неспроможними посилання податкової інспекції на те, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, які могли б свідчити про економічну доцільність та необхідність послуг, оскільки такі доводи не ґрунтуються на діючому законодавстві України як з питань оподаткування так і з питань здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, які вільні у виробі своєї господарської діяльності та можуть укладати будь-які господарські угоди з метою забезпечення власної господарської діяльності. Отримання юридичних послуг за переліком, що зазначений у Договорі № 3/КРА - безпосередньо пов'язано із забезпеченням господарської діяльності позивача. Податковий орган не довів суду апеляційної інстанції зворотне.

По епізоду включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року ПДВ на загальну суму 86886,66 грн. липень 2011 року на суму 5891,67 грн., вересень 2011 року на суму 1991,60 грн. за податковими накладними ТОВ «Криєвид Інвест» судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією було встановлено розбіжності в нумерації податкових накладних, які були включені до реєстру податкових накладних позивача за квітень, липень та вересень 2011 року. Так дати виписки податкових накладних, суми податкових накладних та найменування постачальників товарів (робіт, послуг) за даними підприємства та даними реєстру є ідентичними. Розбіжності встановлені лише в нумерації податкових накладних. Але це розцінюється судом як помилки, що були допущені позивачем, які не впливають на розмір ПДВ, що підлягає віднесенню до податкового кредиту позивача за квітень, липень та вересень 2011 року та не впливає на суми розрахунків позивача з ПДВ із бюджетом за квітень, липень та вересень 2011 року, оскільки податкові накладні дійсно є у наявності у позивача, вони виписані платниками ПДВ за фактом придбання позивачем товарів (робіт, послуг), реальність правочинів з придбання товарів (робіт, послуг) не спростована. Суми ПДВ, що були включені позивачем за податковими накладними ТОВ «Краєвид Інвест» - документально підтверджені.

Аналогічні обставини мають місце і за липень 2011 року на підставі податкових накладних, що були виписані ТОВ «Автоком».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Таким чином, понесенні позивачем витрати по сплаті ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Апелла Консалт», ТОВ «Краєвид Інвест» та ТОВ «Автоком» правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Що стосується доводів податкової інспекції про те, що у податкових накладних ТОВ «Приморьє Агро», ПП «Південно-транспортно-Логістична компанія Нова» відсутні розшифровки підпису осіб, що їх підписали і це є підставою для виключення сум ПДВ, що зазначені у податкових накладних, зі складу податкового кредиту позивача за серпень 2011 року, то судова колегія вважає такі висновки податкового органу такими, що не засновані на положеннях Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, розшифровка підпису особи, що підписала податкову накладу за вказаними положеннями Кодексу не є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Враховуючи, що податкова накладна дійсно підписується уповноваженою особою, але розшифровка її підпису не є обов'язковим реквізитом податкової накладної, судова колегія не може погодитися з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу під час віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними ТОВ «Приморьє Агро» та ПП «Південно-транспортно-Логістична компанія Нова», оскільки податкові накладні вказаних постачальників мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що необхідні для ідентифікації постачальників товарів (робіт, послуг), ціни товару (вартості робіт/послуг), асортименту товарів (робіт, послуг), обсягу, кількості, суми ПДВ та загальної вартості товару (робіт, послуг).

Посилання податкового органу на надання позивачем під час перевірки факсової копії податкової накладної ТОВ «Техноторг» № 7486 від 21.10.2011 року на суму ПДВ 6900,00 грн. ніяким чином не підтверджується. У позивача є у наявності вказана податкова накладна, а тому суд вважає правомірним віднесення позивачем суми ПДВ 6900,00 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року.

Щодо податкової накладної ТОВ «Елеватор Октябрське» на суму ПДВ 10770,49 грн. за № 18 від 31.12.2011 року податкова інспекція як у акті перевірки так і в апеляційній скарзі посилається на включення позивачем вказаної податкової накладної двічі до реєстру податкових накладних, але не вказує на повторне включення позивачем суми ПДВ 10770,49 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, що призвело би до заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011 року. Виходячи з того, що податкова інспекція не вказує у акті перевірки від 18.12.2012 року № 23/22-00/34533457 на заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011 року у зв'язку із надміром включення ПДВ 10770,49 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, то судова колегія виходить з того, що позивачем податкові зобов'язання за податковою накладною № 18 від 31.12.2011 року ТОВ «Елеватор Октябрське» не занижені, податковий кредит та від'ємне значення ПДВ за грудень 2011 року на суму 10770,49 грн. - не завищенні.

Висновки податкової інспекції про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується. Господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами мали реальний характер, що також підтверджено у процесі дослідження судово-економічної експертизи.

Щодо висновку податкової інспекції з питання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню судова колегія встановила наступне.

Так податковим органом було встановлено завищення позивачем значення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 1159061 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року у сумі 1159061 грн. та зменшено по декларації з ПДВ за вересень 2010 року бюджетне відшкодування в рахунок майбутніх періодів у сумі 67003,00 грн.

При цьому податкова інспекція посилається у акті перевірки на висновки акту від 28.09.2010 року № 14/23-01/34864475 планової виїзної перевірки позивача з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалося у червні 2008 року. Податкова інспекція посилалася на порушення позивачем вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено завищення позивачем заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 1839866,00 грн. та заниження заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 1795498,00 грн. по деклараціях за травень 2008 року, червень 2008 року, серпень 2008 року, грудень 2008 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року.

Будь - які податкові повідомлення-рішення за наслідками акту перевірки від 28.09.2010 року № 14/23-01/34864475 податковою інспекцією не приймалися, а тому суд першої інстанції правильно з'ясував правомірність таких висновків податкового органу під час розгляду даної справи.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону від 01.07.2010 року, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як зазначалося вище, податкова інспекція за результатами висновків акту перевірки від 28.09.2010 року не направляла на адресу позивача відповідне податкове повідомлення, а тому вказані висновки податкового органу не є для позивача обов'язковими.

З метою повного з'ясування обставин справи суд першої інстанції призначив по справі судово-економічну експертизу, висновком якої вказані твердження податкової інспекції не були підтверджені. Суд першої інстанції надав належну юридичну оцінку даному спірному питанню з врахуванням усіх письмових доказів, а доводи апеляційної скарги вказані висновки суду не спростовують.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпунктів 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При таких обставинах справи висновок податкової інспекції про неправомірне збільшення позивачем залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу на 1839866,00 грн. (рядок 23.4 Декларації за лютий 2011 року) та як наслідок - збільшення значення рядка 26 на вказану суму є таким, що не відповідає вимога Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки податкової інспекції щодо порушення позивачем порядку визначення сум податкового кредиту з ПДВ, від'ємного значення об'єкту оподаткування з ПДВ, податкових зобов'язань з ПДВ є недоведеними.

Щодо порушення позивачем порядку визначення податку з доходів фізичних осіб під час виплати доходу фізичним особам-підприємцям, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, то судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з цього питання, оскільки вказані особи є фізичними особами-підприємцями, що не спростовується податковою інспекцією.

Відповідно до пункту 177.8. статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Позивачу вказані особи надалі відповідні свідоцтва про їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єктів підприємницької діяльності, а тому позивач не повинен був нараховувати та утримувати податок під час нарахування (виплати) їм доходу.

Посилання податкової інспекції на те, що доходи вказаним особам були виплачені від операцій, що були здійсненні ними поза меж обраних ними видів діяльності, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки це питання не повинно було вирішуватися позивачем. Положеннями підпункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України не передбачені будь які виключення крім тих, що прямо вказані Кодексом, а тому позивач керувався виключно вказаними положеннями Податкового кодексу України і не повинен був встановлювати: чи отримувалися фізичними особами-підприємцями доходи у межах обраних ними видів діяльності чи ні. Позивач повинен був лише з'ясувати питання чи є такі особи підприємцями чи не є.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.13 у справі № 801/880/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біляус Агро" (ЄДРПОУ 34051676, 96423, АР Крим, Чорноморський район, с. Кіровське, вул. Ворошилова, буд 12) 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судових витрат зі сплати судового збору».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.13 у справі № 801/880/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська