Постанова

від 05.12.2013 по справі 2а-12993/12/0170/20

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12993/12/0170/20

05.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кисельова О.М. ) від 07.08.2013 по справі №2а-12993/12/0170/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр-т. Победи, буд. 211-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 серпня 2013 року у справі № 2а-12993/12/0170/20 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05.11.2012 року № 0008792204; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05.11.2012 року № 0008802204. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 серпня 2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на вироки судів щодо фіктивності діяльності деяких підприємств.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 832289 грн., за півріччя 2012 року у сумі 434496 грн. податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2012 року № 0008792204 та у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 250195 грн. за основним платежем та 109628,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2012 року № 0008802204.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту від 23.10.2012 року № 8250/22-8/5745851 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Крим-Лада» ЄДРПОУ 05745851 за період з 011.04.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.», яким було встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 250195 грн., у т.ч.: травень 2011 року - у сумі 9419 грн., у червні 2011 року - у сумі 21521 грн., у липні 2011 року - у сумі 66809 грн., у вересні 2011 року - у сумі 23858 грн., у листопаді 2011 року - у сумі 21237 грн., у грудні 2011 року - у сумі 38189 грн., у січні 2012 року - у сумі 28666 грн., у лютому 2012 року - у сумі 666 грн., у березні 2012 року - у сумі 15980 грн., у квітні 2012 року - у сумі 1064 грн., у червні 2012 року - у сумі 22786 грн.

Також податковою інспекцією було встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року у сумі 245763 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 637313 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 832289 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 980161 грн., за півріччя 2012 року у сумі 434496 грн.

Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на тому, що позивач у періоді, що перевірявся, мав фінансово-господарські операцій із суб'єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, а саме: ПП «Комманд», ТОВ «ТМ «Компані», ПБП «Український нафтопродукт», ТОВ «Луна 09», ТОВ «Алвітіс», ПП «Аланар».

При цьому у акті перевірки йдеться посилання на неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «ТМ «Компані», ПП «Комманд» та ПП «Аланар».

Крім того, податкова інспекція посилається на те, що постачальники позивача - ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Омега-Автопоставка» мали взаємовідносини з підприємствами-постачальниками по ланцюгу зі станом відмінним від « 0».

Правочині між позивачем та вказаними суб'єктами господарської діяльності податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру, що послугувало підставою для виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) від вказаних підприємств.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення понесених витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Комманд», ТОВ «ТМ «Компані», ПБП «Український нафтопродукт», ТОВ «Луна 09», ТОВ «Алвітіс», ПП «Аланар», був відсутній відповідний вирок суду щодо фіктивності діяльності вказаних підприємств, відсутні відповідні рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту з ПДВ та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Господарські операції, що були проведені між позивачем та ПП «Комманд», ТОВ «ТМ «Компані», ПБП «Український нафтопродукт», ТОВ «Луна 09», ТОВ «Алвітіс», ПП «Аланар», спричинили реальні зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується матеріалами справи - первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які суд першої інстанції ретельно дослідив під час з'ясування фактичних обставин справи.

Так судом першої інстанції було встановлено наступне.

Взаємовідносини позивача з ПП «Комманд» підтверджуються виписаними на адресу ПП «Комманд» видатковою накладною №62256 від 15.12.2011 на суму 216750,00 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 36125,00 грн., податковою накладною від 06.12.2011 №1158 на суму 216750,00 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 36125,00 грн.

ПП «Комманд» складено акти: прийомки - передачі виконаних робіт за серпень 2011 року по договору про надання посередницьких послуг від 31.08.2011 на суму 16239,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2706,50 грн., прийомки - передачі виконаних робіт за вересень 2011 року по договору про надання посередницьких послуг від 28.09.2011 суму 14546,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2424,33 грн. та виписано податкові накладні від 31.08.2011 №186 на суму 16239,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2706,50 грн., від 28.09.2011 №177 на суму 14546,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2424,33 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ ТМ «Компані» щодо проведення на його користь позивачем ремонтних робіт автомашини підтверджується складеним актом прийомки - здачі виконаних робіт від 09.06.2011 №63 на суму 5867,27 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 977,88 грн., податковою накладною від 09.06.2011 №528 на суму 5867,27 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 977,88 грн.

ТОВ «Алвітіс» здійснено на адресу позивача постачання товару-плітки тротуарної, про що виписано видаткову накладну від 23.06.2011 року №РН-0000086 на суму 4510,50 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 751,75 грн. та податкову накладну від 03.06.2011 року №5 на суму 4510,50 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 751,75 грн.

ПП «Аланар» на адресу позивача складено та направлено акт прийомки - передачі виконаних робіт за червень 2011 року від 29.07.2011 відповідно до договору про надання посередницьких послуг №270 від 01.07.2011 на суму 9717,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1619,50 грн. та виписано податкову накладну від 29.07.2011 року №469 на суму 9717,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1619,50 грн.

Фінансово - господарська діяльність позивача з ТОВ «Луна - 09» підтверджена звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт щодо використання коштів на придбання палива та фіскальними чеками ТОВ «Луна - 09» на відпущене паливо: звіт №295 від 28.07.2011 року на суму 240,00 грн. (чеки на суму 36,01 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 6,00 грн.; на суму 204,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 34,00 грн.); звіт №285 від 20.07.2011 року на суму 240,00,00 грн. (чеки на суму 39,98 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 6,66 грн.; на суму 199,92 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 33,32 грн.); звіт №256 від 25.06.2011 року на суму 240,00 грн. (чеки на суму 36,01 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 6,00 грн.; на суму 204,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 34,00 грн.); звіт №243 від 18.06.2011 року на суму 240,00 грн. (чек на суму 239,90 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 39,98 грн.); звіт №236 від 10.06.2011 року на суму 240,11 грн. (чеки на суму 140,05 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,34 грн.; на суму 100,06 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 16,68 грн.); звіт №224 від 04.06.2011 року на суму 240,11 грн. (чеки на суму 140,05 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,34 грн.; на суму 100,06 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 16,68 грн.); звіт №206 від 21.05.2011 року на суму 239,86 грн. (чеки на суму 39,98 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 6,66 грн.; на суму 99,94 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 16,66 грн., на суму 99,94 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 16,66 грн.); звіт №190 від 30.06.2011 року на суму 249,95 грн. (чеки на суму 149,95 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 24,99 грн.; на суму 100,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 16,67 грн.); звіт №175 від 22.05.2011 року на суму 249,95 грн. (чеки на суму 200,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 33,33 грн.; на суму 49,95 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 8,33 грн.); звіт №168 від 18.04.2011 року на суму 239,98 грн. (чеки на суму 239,98 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 40,00 грн.); звіт №158 від 09.04.2011 року на суму 239,95 грн. (чек на суму 239,95 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 39,99 грн.).

Фінансово - господарська діяльність позивача з ПМП України «Нафтопродукт» підтверджена звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт щодо використання коштів на придбання палива та фіскальними чеками ПМП України «Нафтопродукт» на відпущене паливо: №155 від 06.04.2011 року на суму 317,01 грн. (чеки на суму 317,01 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 52,84 грн.); звіт №151 від 02.04.2011 року на суму 161,99 грн. (чек на суму 161,99 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 27,00 грн.).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальне отримання позивачем товару (робіт, послуг) від ПП «Комманд», ТОВ «ТМ «Компані», ПБП «Український нафтопродукт», ТОВ «Луна 09», ТОВ «Алвітіс», ПП «Аланар».

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» щодо придбання автозапчастин від останнього підтверджені виписними на адресу позивача щодо постачання такого товару видатковими накладними: від 15.04.2011 року №ХВ-0076742 на суму 7004,10 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 1167,35 грн., від 06.05.2011 року №ХВ-0092900 на суму 2837,16 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 472,86 грн., від 20.05.2011 року №ХВ-0105504 на суму 15890,94 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 2648,49 грн., від 22.07.2011 року №ХВ-0170575 на суму 4177,86 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 696,31 грн., від 15.07.2011 року №ХВ-0163068 на суму 1693,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 282,20 грн., від 05.08.2011 року №ХВ-0187214 на суму 3897,18 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 649,53 грн., від 19.08.2011 року №ХВ-0203354 на суму 4565,58 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 760,93 грн., від 30.09.2011 року №ХВ-0254009 на суму 3231,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 538,50 грн., від 28.10.2011 року №ХВ-0291394 на суму 2844,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 474,00 грн., від 18.05.2011 року №ХВ-0179893 на суму 3040,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 506,70 грн., від 19.06.2011 року №ХВ-0233535 на суму 1564,44 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 260,74 грн.; податковими накладними: від 15.04.2011 року №13219 на суму 7004,10 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 1167,35 грн., від 06.05.2011 року №2727 на суму 2837,16 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 472,86 грн., від 20.05.2011 року №13617 на суму 15890,94 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 2648,49 грн., від 22.07.2011 року №19717 на суму 4177,86 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 696,31 грн., від 14.07.2011 року №12769 на суму 1693,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 282,20 грн., від 05.08.2011 року №4793 на суму 3897,18 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 649,53 грн., від 19.08.2011 року №23006 на суму 4423,62 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 737,27 грн., від 09.08.2011 року №23005 на суму 141,96 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,66 грн., від 30.09.2011 року №33667 на суму 3231,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 538,50 грн., від 22.08.2011 року №23018 на суму 141,96 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,66 грн., від 28.10.2011 року №33803 на суму 2702,04 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 450,34 грн., від 31.10.2011 року №33804 на суму 141,96 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,66 грн., від 18.05.2011 року №25871 на суму 2898,24 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 483,04 грн., від 23.05.2011 року №43384 на суму 141,96 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 23,66 грн., від 19.06.2012 року №27337 на суму 422,48 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 237,08 грн. та товарно-транспортними накладними: від 16.04.2011 на суму 7004,10 грн., від 07.05.2011 на суму 2837,16 грн., від 20.05.2011 на суму 15890,94 грн., від 05.08.2011 на суму 3897,18 грн., від 19.08.2011 на суму 4565,58 грн., від 30.09.2011 на суму 3231,00 грн., від 28.10.2011 на суму 2844,00 грн., від 18.05.2012 на суму 3040,20 грн.

Під час проведення судово-економічної експертизи судовим експертом було встановлено, що 01.01.2011 між ЗАТ «Крим-Лада» (Покупець) та ТОВ "Атан-Крим" (Постачальник) був укладений договір постачання товарів №16-СФ/СМ/170010111, розділом1 якого встановлено, що Постачальгник зобов'язується передати у встановлені цим договором строки паливно - мастильні матеріали ( ПММ) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти ПММ і сплатити за них визначену цим договором грошову суму.

ПММ можуть передаватися в наступному асортименті: автомобільні та/або промислові масла й змащення; тосоли і/або охолоджуючі рідини; автохімія та /або інші автотовари.

Наданими документами бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що на виконання умов зазначеного договору ПАТ "Крим-Лада" у період квітень 2011 року - червень 2012 року придбав у ТОВ "Атан-Крим" товаро - матеріальні цінності (масла моторні) на суму 84527,00 грн. (сума без ПДВ 70438,66 грн.), що підтверджується видатковими накладними.

Згідно даних журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ПАТ «Крим-Лада» відобразив придбання товаро - матеріальних цінностей від ТОВ «Атан-Крим» у періоді квітень 2011 року - червень 2012 року за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунку 201 "Сировина та матеріали" на суму 70438,66грн., що підтверджується внутрішніми прибутковими накладними.

Також експертом встановлено, що у періоді квітень 2011 року - червень 2012 року ПАТ «Крим-Лада» сплатив грошові кошти ТОВ «Атан-Крим» в безготівковому порядку на суму 84527,00грн., що відображено за даними журналів-ордерів за дебетом бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Залишок невикористаних товаро - матеріальних цінностей, що були придбані у ТОВ "Атан-Крим" станом на 31.03.2013 склав 2286,78 грн.

Експерт встановив, що в податковому обліку ПАТ "Крим-Лада" визнало витрати на підставі первинних документів за датою списання вказаних товаро - матеріальних цінностей до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), до складу адміністративних витрат та витрат на збут у періоді квітень 2011 року - червень 2012 року на суму 64002,99 грн., що підтверджується даними реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, а також даними Декларації з податку на прибуток підприємтсва.

Отриманий у липні-вересні 2010 року товар (продукти харчування) оприбутковано у бухгалтерському обліку позивача по Дебету рахунків 201 «Виробничі запаси, сировина й матеріали» - Кредиту рахунку 631 на суму 702951,32 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644 - Кредиту рахунку 631 у сумі 140595,66 грн.

По фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Омега-Автопоставка» , які мали взаємовідносини з підприємствами-постачальниками по ланцюгу зі станом відмінним від « 0», судова колегія зазначає, що постачальники позивача є добросовісними платниками податків, фінансово-господарські операції з вказаними постачальниками мали реальний характер а тому позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів своїх контрагентів.

Колегією суддів встановлено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між останнім у ланцюгу постачання платником податків - позивачем та його безпосередніми контрагентами - ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Омега-Автопоставка». Оцінці підлягає саме факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Омега-Автопоставка», реальність таких операцій.

Усі господарські операції, по яким податкова інспекція встановила порушення позивачем вимог чинного законодавства про оподаткування, були предметом дослідження судово-економічної експертизи, висновком якої було підтверджене як реальне вчинення господарських операцій так і використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Суд оцінив висновок судово-економічної експертизи в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності із іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та не знаходить правових підстав недовіряти висновку експерта № 6/12 від 26.06.2012 року.

Відповідач не надав суду будь-яких переконливих доказів у спростування вказаного Висновку.

Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та висновки суду першої інстанції суду апеляційної інстанції не надано.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та вказаним підприємством, не досліджувала питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг). Податкова інспекція лише виходила із висновку про нікчемність правочинів, що призвело до висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Посилання податкової інспекції на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к оцінюються судом критично з огляду на таке.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к (т. 1 а.с. 78-79) визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У даному вироку суду вказано, що ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, зокрема: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», та використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» Кірюшку С.М., головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» Дурбасенко В.Г., директору ТОВ «Південна будівельна компанія» Філіппову І.Л., директору ТОВ «Кримкомплекс» Григору А.М., директору ТОВ «Будком» Васильєву О.В.

Тобто даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також суд критично відноситься й на посилання відповідача на Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.11.2012 року по справі № 1-0107/481/12 відносно посадової особи ТОВ «Луна 09» Требукіної С.П., оскільки вказаним вирок суду також не було встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем. Вказаним вироком суду було встановлено злочинні дії посадової особи «ТОВ «Луна 09» під час здійснення фіктивних операцій із іншими суб'єктами господарської діяльності та встановлено ухилення посадової особи від сплати податків.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 по справі №2а-12993/12/0170/20 змінити.

Викласти абзац 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» (ЄДРПОУ 05745851, м. Сімферополь, проспект Победи, 211-А, 95022) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень) та 19860,00 (Дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят гривень) судових витрат за проведення судово-економічної експертизи з Державного бюджету України».

В іншій частині у постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 серпня 2013 року у справі № 2а-12993/12/0170/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська