Ухвала

від 11.12.2013 по справі 820/8251/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р.Справа № 820/8251/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/8251/13-а

за позовом Приватного підприємства "ДІОЛ АГРО"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ДІОЛ АГРО" (далі - ПП "ДІОЛ АГРО") звернулось до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ м. Харкова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000552210 від 13.05.2013 року.

04 листопада 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "ДІОЛ АГРО" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000552210 від 13.05.2013 року.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем неправомірно відображено у складі податкового кредиту взаємовідносини з із ТОВ "Праскет-Харків" та ТОВ "Івітек ТТК" у зв'язку з відсутністю факту реального вчинення господарських відносин, чим було порушено ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Індустріальною МДПІ м. Харкова з 08.04.2013 року по 12.04.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ДІОЛ АГРО" з питань взаємовідносин з ТОВ ««ІВІТЕК ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахування ПДВ за період квітень 2012 року та з ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахувань ПДВ за період травень 2012, червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1927/22.1-06/34953706 від 19.04.2013 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем ст.198, 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27937 грн., у т.ч. за квітень 2012 року у сумі 2400 грн., за травень 2012 року у сумі 7818 грн. та за червень 2012 року у сумі 17719 грн.; ч.1,5 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

За наслідками акту перевірки №1927/22.1-06/34953706 від 19.04.2013 року, начальником Індустріальної МДПІ м. Харкова 13 травня 2013 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000552210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "ДІОЛ АГРО" та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» було укладено договори поставки №173 від 03.05.2012 року та №169 від 02.04.2012 року, відповідно до умов яких ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» (продавець) зобов'язується надати товар, а ПП "ДІОЛ АГРО" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар.

ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» здійснено поставку ПП "ДІОЛ АГРО" товару відповідно до видаткових накладних РН-2506-11 від 25.06.2012 року, РН-1506-025 від 15.06.2012 року, РН-1406-06 від 14.06.2012 року, РН-07069-02 від 07.06.2012 року, РН-0606-07 від 06.06.2012 року, РН-0506-05 від 05.06.2012 року, РН-1605-01 від 16.05.2012 року, РН-0405-01 від 07.05.2012 року.

ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» було видано ПП "ДІОЛ АГРО" податкові накладні №162 від 25.06.2012 року, №94 від 15.06.2012 року, №82 від 14.06.2012 року, №35 від 07.06.2012 року, №29 від 06.06.2012 року, №18 від 05.06.2012 року, №85 від 16.05.2012 року, №214 від 07.05.2012 року, №4 від 02.04.2012 року, які належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, що між ПП "ДІОЛ АГРО" та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» було укладено договір від 02.04.2012 року №169, відповідно до умов якого ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (продавець) зобов'язується надати товар, а ПП "ДІОЛ АГРО" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар.

ТОВ «ІВІТЕК ТТК» надало ПП "ДІОЛ АГРО" товар відповідно до видаткової накладної №02045 від 025.04.2012 року та виписано податкову накладну №4 від 02.04.2012 року, яка належним чином зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язання по оплаті товару перед ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» були виконані ПП "ДІОЛ АГРО" шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ», з посиланням на матеріали, отримані від ДПІ у Київському районі м. Харкова, зокрема акт перевірки від 09.08.2012 року №5723/222/30137712 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011-2012 рік» та акт перевірки від 10.08.2012 року №572/22-4/36626532 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ІВІТЕК ТТК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011р.- січень 2012р., березень 2012р. - червень 2012 р., яким встановлено відсутність вказаних підприємств за місцем знаходження.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не можуть свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ», оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року по справі №2а-11108/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Івітек ТТК", код ЄДРПОУ 36626532, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року - січень 2012 року, березень 2012 року - червень 2012 року, результати якої оформлені актом №572/22-4/36626532 від 10.08.2012 року.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі №2а-11181/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року, відповідно до якої було визнано протиправними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС по проведенню зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю "Праксет-Харків" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 - 2012 років, про що складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки №572/222/30137712 від 09.08.2012 року та №802/222/30137712 від 21.09.2012 року.

Вказані судові рішення набрали законної відповідно до приписів ст. 256 КАС України.

Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що податковим органом було встановлено відсутність контрагентів позивача ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» за місцезнаходженням.

Відповідно до витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.04.2013 року №16357364, місцезнаходженням ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» є адреса: м. Херсон, вулиця Вазова, будинок 8., реєстрація зміни місцезнаходження вказаного підприємства була проведена 29.12.2012 року.

У відповідності до витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.04.2013 року №16357419, місцезнаходженням ТОВ «ІВІТЕК ТТК» є адреса: м. Ужгород, вулиця Гагаріна, будинок 36, реєстрація зміни місцезнаходження вказаного підприємства була проведена 29.12.2012 року.

Відповідно до даних про реєстраційні дії у вказаних витягах, записів про відсутність юридичних осіб за місцем реєстрації, державним реєстратором не вносилось, натомість у вказаній графі містяться записи про підтвердження відомостей про юридичні особи протягом 2011-2012 років.

Згідно приписів статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного договору недійсним, в матеріалах справи відсутні.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «ПРАКСЕТ-ХАРКІВ», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/8251/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.