Постанова

від 11.12.2013 по справі 816/4408/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р. Справа № 816/4408/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Шуліки О.Й., представника відповідача Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 816/4408/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Автоцентр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Автоцентр", звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0008632301/652 від 25.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 64996,8грн. (Шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 80 коп.), в тому числі 64996,8грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0008662301/651 від 25.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» за платежем податок на додану вартість на 17032,27грн. (Сімнадцять тисяч тридцять дві гривні 27 коп.), в тому числі 16907,5грн. за основним платежем та 124,77грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

14 серпня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Автоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволений.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.05.2012 року № 0008632301/652 та № 0008662301/651.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" та ТОВ "Кременчукцементгруп" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

07.05.2012 року за результатами перевірки податковим органом складено акт № 1117/22-309/32078895, яким встановлено порушення позивачем: пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на прибуток всього на суму 64996,80 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року - 41523,39 грн., за 3 квартал 2011 року - 23473,41 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, внаслідок чого підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього у сумі 16907,50 грн. у тому числі за травень 2011 року у сумі 5011,24 грн., за червень 2011 року у сумі 11401,16 грн. та за жовтень 2011 року у сумі 495,10 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25.05.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0008632301/652, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 64996,80 грн., та № 0008662301/651, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмір 17032,27 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.05.2012 року № 0008632301/651, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між ТОВ "Торгівельна компанія "Автоцентр" (Покупець) та ТОВ "Кременчукцемент груп" (Постачальник) укладено договір постачання товару № 110601, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця товар в асортименті, кількості та по ціні за попередньою домовленістю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

03.05.2011 року між ТОВ "Торгівельна компанія "Автоцентр" (Покупець) та ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" (Постачальник) укладено договір постачання товару від № 03051, з аналогічними умовами.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів позивачем надано суду договори постачання товару, податкові накладні, видаткові накладні, накладні, виписку з книги реєстрації довіреностей.

Матеріалами справи підтверджено, що в день придбання у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" та ТОВ "Кременчукцементгруп" товар реалізовувався позивачем ФОП ОСОБА_3, ПП ТК "Автоальянс", ПАТ "Азовзагальмаш", що підтверджується видатковими накладними, у зв'язку із чим транспортування товару здійснювалось від ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" та ТОВ "Кременчукцементгруп" до Покупців.

Отже, позивач придбав у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" та ТОВ "Кременчукцементгруп" товар для використання у власній господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій

Крім того, на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс", ТОВ "Кременчукцементгруп" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс", ТОВ "Кременчукцементгруп" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс", ТОВ "Кременчукцементгруп" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на прибуток всього на суму 64996,80 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року - 41523,39 грн., за 3 квартал 2011 року - 23473,41 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "ТК "Автоцентр" за автозапчастини, отримані від ПП "Кременчук-Нафтосерівс" не розрахувався.

ТОВ "ТК "Автоцентр" за автозапчастини, отримані від ТОВ "Кременчукцементгруп" не розрахувалось.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів проведення розрахунків з ПП "Кременчук-Нафтосерівс" та ТОВ "Кременчукцементгруп".

Таким чином, в порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «ТК «Автоцентр» до складу валових витрат не правомірно внесені суми за придбані автозапчастини від постачальників ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» в сумі 25056,21 грн. в т.ч. за 2 квартал 2011 р. - 25056,21 грн., від ТОВ «Кременчукцементгруп» в сумі 103395,96 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. - 57005,82грн., за 3 квартал 2011р. - 46390,14 грн.

З огляду на вищезазначене, висновок суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0008632301/652 від 25.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 64996,8грн. (Шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 80 коп.), в тому числі 64996,8грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є безпідставним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від № 0008632301/652 від 25.05.2012р, через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 816/4408/13-а скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25.05.2012 року № 0008632301/652.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Автоцентр" відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року по справі № 816/4408/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2013 р.