Ухвала

від 06.10.2014 по справі 816/4408/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/331/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013

у справі № 816/4408/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Автоцентр»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Автоцентр» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25.05.2012 № 0008632301/652 та № 0008662301/651.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 № 0008632301/652 та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» з питань взаємовідносин з ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» та ТОВ «Кременчукцементгруп» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складено акт № 1117/22-309/32078895 від 07.05.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 64 996,80 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року - 41 523,39 грн., за ІІІ квартал 2011 року 23 473,41 грн.; п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 907,50 грн., у т.ч.: за травень 2011 року - 5 011,24 грн., за червень 2011 року - 11 401,16 грн., за жовтень 2011 року - 495,10 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 25.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008632301/652 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64 996,80 грн. основного платежу;

- № 0008662301/651 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмір 17 032,27 грн., в т.ч.: 16 907,50 грн. основного платежу та 124,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.06.2011 між ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» (покупець) та ТОВ «Кременчукцемент груп» (постачальник) укладено договір постачання товару № 110601, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та по ціні за попередньою домовленістю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

03.05.2011 між ТОВ «Торгівельна компанія «Автоцентр» (покупець) та ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» (постачальник) укладено договір постачання товару від № 03051, з аналогічними умовами.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів позивачем надано суду договори постачання товару, податкові накладні, видаткові накладні, накладні, виписку з книги реєстрації довіреностей.

Крім того, в день придбання у ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» та ТОВ «Кременчукцементгруп» товар реалізовувався позивачем ФОП ОСОБА_2, ПП ТК «Автоальянс», ПАТ «Азовзагальмаш», що підтверджується видатковими накладними, тому транспортування товару здійснювалось від ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» та ТОВ «Кременчукцементгруп» до покупців.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних вказані контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які не були анульовані.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Кременчукцемент груп», ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а товар використаний у господарській діяльності позивача, тому платником правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаних вказаними контрагентами податкових накладних.

Скасовуючи рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008632301/652 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач неправомірно врахував до складу витрат суму придбаних товарів від постачальників ТОВ «Кременчукцемент груп» та ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс», оскільки між покупцем та постачальниками не проведені розрахунки за придбаний товар.

Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (придбання товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ПП «Кременчук-Нафтотрансервіс» та ТОВ «Кременчукцемент груп», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні поставлених товарів та наданих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення зазначених обставин важливе для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний