Постанова

від 24.10.2013 по справі 804/8531/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 804/8531/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Галасун Г.І. Семенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмежаною відповідальністю «Бюро Ейнштейн» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 22.01.2013

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 22.01.2013.

Податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 22.01.2013 було винесене відповідачем на підставі акту перевірки від 09.01.2013 № 11/24-31950828 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950282) з питань правомірності формування податкового кредиту ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950282) по взаємовідносинам з ТОВ "Бюро Ейнштейн" (код за ЄДРПОУ 35534529) за травень 2011р.

В акті перевірки відповідач посилається на те,що правочини з постачання товару від ТОВ "Бюро Енштейн" до позивача є фіктивними, не дійсними, тому всі відповідні господарські операції є нереальними та безтоварними, у зв'язку з чим відповідачем засновано правові наслідки недійсності правочинів.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки не обґрунтованими та безпідставними.

В доповнення в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій спростовується висновками ДФІ в м. Києві та ДФІ в Дніпропетровській області, якими в ході перевірок позивача та ТОВ «Бюро Ейштейн» досліджувалися питання реальності поставок бітуму від ТОВ «Бюро Ейштейн» до ДП "Дніпропетровський облавтодор" за договором поставки № 254 від 20.10.2008р. по ланцюгу постачання. В ході вказаних перевірок реальність зазначених господарських операцій підтверджено в повному обсязі. Невідповідність будь-яких даних обліку чи первинної документації по даним господарським операціям між всіма учасниками (ТОВ «Ббро Ейштейн», позивача, постачальниками ТОВ «Бюро Ейштейн», перевізниками) в ході перевірок не встановлено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на наступні підстави:

- на порушення позивачем п. 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 2289 від 01.06.2010р. Відповідач вважає, що позивач в порушення п. 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у травні 2011р. придбав у ТОВ «Бюро Ейнштейн» товар відповідно договору від 20.10.2008р. №254;

- на відсутність у позивача, під час перевірки, специфікацій до договору № 254;

- на виконання вищезазначеної угоди виписана видаткова накладна від 24.05.2011р. № РН - 0000131, згідно якої ДП «Дніпропетровський облавтодор» придбає у ТОВ «Бюро Ейнштейн» бітум БНД 60/90 у кількості 247 ,832 грн., на суму 1 604 388,96 грн., в т.ч. ПДВ 267 398,16 грн. Також ТОВ «Бюро Ейнштейн» видана податкова накладна від 24.05.2011 № 3 у сумі 1 604 388,96 грн., в т.ч. ПДВ 267 398,16 грн. В той же час, для перевірки надані залізничні накладні на транспортування товару згідно договору поставки між ДП «Дніпропетровський облавтодор» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» , які були виписані відправником , а саме ПІІ «Лукойл - Україна» 21.05.2011, 15.05.2011, 25.05.2011. Згідно залізничних накладних ДП «Дніпропетровський облавтодор» отримано 186,644 бітума.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено п. 201.4 ст.201 ПК України, а саме порушення полягає в тому, що позивач виписав податкові накладні не у день виникнення податкових зобов'язань у продавця.

- відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 32/22-01/35534529 від 14.02.2012 « Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бюро Ейнштейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, яким встановлено, що станом на 14.02.2012 фактичне місцезнаходження ТОВ «Бюро Ейштейн» та його посадових осіб не встановлено. У ТОВ «Бюро Ейнштейн» відсутні трудові ресурси , виробниче обладнання та ін.

- згідно висновку спеціаліста науково дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - західній залізниці від 02.02.2012 № 49, підписи, виконанні від імені директора ТОВ «Бюро Ейштейн» ОСОБА_6 на довіреності від 08.04.2011, податковій накладній № 3 від 24.05.2011 та видатковій накладній виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

- залізничні накладні заповнені ПІІ «Лукойл - Україна», що суперечить вимогам договору № 254, тому, відповідач вважає, що транспортування товару від ТОВ «Бюро Ейштейн» в ході перевірки не підтверджене.

Також, представник відповідача зазначає, що відповідач в акті перевірки, взагалі, не посилався на порушення позивачем положень ст. 203,215,216,228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вираховуючи викладені підстави, відповідач вважає, що спірне податкове - повідомлення рішення винесено правомірно.

Від третьої особи ТОВ «Бюро Ейштейн», 02.10.2013, надійшов відзив, в якому ТОВ «Бюро Ейштейн» повністю підтримує позовні вимоги та підтверджує виконання господарських зобов'язань за договором № 254 від 20.10.2008р. Також, третя особа зазначає, що підпис на первинних документах належить саме ОСОБА_6, що підтверджується висновком спеціаліста №8 від 05.03.2013р.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином 15.10.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.10.2012 р. по 24.12.2012 р. спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) з питань правомірності формування податкового кредиту ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по взаємовідносинам з ТОВ «Бюро Ейнштейн» за травень 2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 09.01.2013р. №11/24-31950829 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: на 5 порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» завищено податковий кредит у травні 2011р. на суму ПДВ 267398,16 грн.

Позивач не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, надіслав на адресу відповідача заперечення від 15.01.2013р. №01-14/26. Листом від 22.01.2013р. №1976/10/24-14 «Про надання відповіді щодо результатів розгляду заперечення» позивача було повідомлено про те, що висновки акту перевірки визнано правомірними.

На підставі акту перевірки від 09.01.2013р. №11/24-31950829 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000012400 від 22.01.2013р. відносно ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 267398,16 грн., за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.

З акту перевірки від 09.01.2013р. №11/24-31950829 вбачається, що досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Бюро Ейштейн» за травень 2011 року з договором № 254 від 20.10.2008р., відповідно якого ТОВ «Бюро Ейштейн» (продавець) зобов'язався продати ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (покупець) бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, БНД 90/130.

На виконання вищезазначеної угоди виписана видаткова накладна від 24.05.2011р. № РН-0000131, згідно якої ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» отримало від ТОВ «Бюро Ейнштейн» бітум БНД 60/90 у кількості 247,832 тн на суму 1 604 388,96 грн., в т.ч. ПДВ 267 398,16 грн.

Також, ТОВ «Бюро Ейнштейн» видана податкова накладна від 24.05.2011р. № 3 на суму 1 604 388,96 грн., в т.ч. ПДВ 267 398,16 грн.

Сума податку на додану вартість по вищезазначеній податковій накладній включена ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до складу податкового кредиту у декларації травень 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних; які відповідають даним додатку 5 до податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

В акті перевірки відповідач робить висновки про нереальність операцій та дефектність первинних документів при здійсненні взаємовідносин між ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Бюро Ейнштейн».

До таких висновків відповідач прийшов з наступних підстав:

Відповідач в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 32/22-01/35534529 від 14.02.12 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бюро Ейнштейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, яким встановлено, що станом на 14.02.2012 фактичне місцезнаходження ТОВ «Бюро Ейштейн» та його посадових осіб не встановлено. У ТОВ «Бюро Ейнштейн» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання та ін.

З акту перевірки (арк. 11) «В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників у травні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Бюро Ейштейн» та підприємствами - постачальниками здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.»

«..Згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.11.2012 № 49995/7/15-311 встановлено, що відповідно до бази даних АІС РПП, керівником, який відповідав за фінансово - господарську діяльність ТОВ «Бюро Ейштейн» за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2008р. був ОСОБА_8.

Документальних підтверджень щодо повноважень ОСОБА_9 на підписання договору від 20.10.08 №254 в ході перевірки не надано.

Враховуючи вищевикладене, угода від 20.10.2008р. № 254 фактично підписана невстановленою особою…

..Умовами угоди ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні Дороги України» від 20.10.2008 р. № 254 з ТОВ «Бюро Ейнштейн» не визначено ціну та строк дії договору…

…Враховуючи вищевикладене, договір укладений між ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» від 20.10.2008р. № 254 підписаний невстановленою особою та є неукладеним в розумінні Господарського кодексу України.»

В ході перевірки, відповідачем було встановлено, що надана видаткова накладна від 24.05.2011р. № РН-0000131 та податкова накладна від 24.05.2011 № 3 на суму 1 604 388,96 грн., в т.ч. ПДВ 267 398,16 грн. На видатковій відсутні: прізвище отримувача товару, номер та дата довіреності, печатка, у зв'язку з чим відповідач робить висновок, що дана видаткова накладна не відповідає вимогам п.п. 9.1, 9.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам п. 2.4, 2.5 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704.

Відповідач посилається на висновок спеціаліста сектору по техніко - криміналістичному забезпеченню роботи Бабушкінського РВ ДГУ УМВС України у Дніпропетровській області від 18.11.2012 № 62/04-243, в якому встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 (директора ТОВ «Бюро Ейштейн») в податковій накладній від 24.05.2011 № РН -0000131 та видатковій накладній від 24.05.2011 № 3 виконані іншою особою.

Відповідач в акті перевірки зазначає про те, що не підтверджена поставка та транспортування товару від ТОВ «Бюро Ейнштейн» на адресу позивача, оскільки згідно залізничних накладних виписаних 21.05.2011р., 15.05.2011р., 25.05.2011р., відправником товару є ПП «Лукойл - Україна», що не відповідає вимогам договору № 254 від 20.10.2008р., укладеного між позивачем та ТОВ «Бюро Ейнштейн».

З урахуванням зазначених підстав, відповідач в акті перевірки робить висновок, що видаткова накладна та залізничні накладні складені з порушенням п. 2 ст. 9 Закону України №996 та п. 2.2. Положення №88, тому дані документи не є первинними та не можуть бути врахованими в податковому обліку.

Отже, враховуючи викладене, перевіркою встановлено наступне (стор. 17 акту):

«1. Договір укладений між ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» від 20.10.2008р. № 254 написаний невстановленою особою та є неукладеним в розумінні Господарського кодексу України.

2. Поставка та транспортування товару від ТОВ «Бюро Ейнштейн» в ході перевірки не підтверджені.

3. Документи, якими оформлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не відповідають вимогам первинних документів, встановлених пунктами 9.1., 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІІ, та пункту 2.4., 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.»

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підтвердження факту придбання товарів у ТОВ «Бюро Ейштейн» позивачем надано первинні документи ( копії яких знаходяться в матеріалах справи): договір поставки № 254 від 20.10.2008р., специфікації: №1 від 24.05.2011 р., №2 від 10.06.2011 р., №3 від 08.07.2011 р., №4 від 29.08.2011 р., накладна РН№000131 від 24.05.11 р., податкова накладна №3 від 24.05.11р., ж/д накладна №45172954 Вагон№50468701ЦС від 16.05.11р., ж/д накладна №45177516 Вагон№51673606 ЦС від 17.05.11 р., ж/д накладна №45336716 Вагон № 50404284 ЦС від 23.05.11 р., ж/д накладна №45433414 Вагон № 50457043 ЦС від 26.05.11 р., накладна РН№0000143 від 10.06.11 р., податкова накладна №3 від 10.06.11 р., ж/д накладна №45713542 Вагон№50725282ЦС від 05.06.11 р. Вагон №51673770ЦС від 05.06.11 р., накладна РН№0000200 від 08.07.11 р., податкова накладна №18 від 08.07.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70706502ЦС від 08.07.11 р., накладна РН№0000201 від 08.07.11 р., податкова накладна №19 від 08.07.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70707484ЦС від 08.07.11 р., накладна РН№0000189 від 08.07.11 р., податкова накладна №20 від 08.07.11 р., ж/д накладна №44351401 Вагон№70503818ЦС від 04.07.11 р., накладна РН№0000190 від 08.07.11 р., податкова накладна №21 від 08.07.11 р., ж/д накладна №46357869 Вагон№51097533ЦС від 02.07.11 р., накладна РН№0000252 від 22.08.11 р., податкова накладна №17 від 22.08.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№51285187ЦС від 25.08.11 р., накладна РН№0000253 від 29.08.11 р., податкова накладна №29 від 29.08.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№51285575ЦС від 29.08.11 р., накладна РН№0000290 від 05.09.11 р., податкова накладна №7 від 05.09.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70550132ЦС від 01.09.11 р., накладна РН№0000294 від 30.09.11 р., податкова накладна №14 від 30.09.11 р., податкова накладна №12 від 30.09.11 р., податкова накладна №13 від 30.09.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70505185ЦС від 28.09.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№51286771ЦС від 28.09.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70524228ЦС від 28.09.11 р. накладна РН№0000307 від 17.10.11 р., податкова накладна №11 від 17.10.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№51410660ЦС від 06.10.11 р., накладна РН№0000361 від 04.11.11 р., податкова накладна №8 від 04.11.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70515614ЦС від 04.11.11 р., накладна РН№0000363 від 04.11.11 р., податкова накладна №9 від 04.11.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№51304624ЦС від 04.11.11 р., накладна РН№0000364 від 04.11.11 р., податкова накладна № 10 від 04.11.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№57144867ЦС від 07.11.11 р., накладна РН№0000362 від 07.11.11 р., податкова накладна №14 від 07.11.11 р., ж/д накладна б/н Вагон№70547989ЦС від 07.11.11 р., Довіреність №2 від 12.05.2011 р. наказ №08 від 04.01.2011 р., платіжні доручення: №4719416 від 01.03.2012 р., №4719082 від 02.02.2012 р., №4718874 від 19.01.2012 р., №4718438 від 30.11.2011 р., №3471 від 20.10.2011 р., №2744 від 16.08.2011 р., №2712 від 12.08.2011 р., №2417 від 12.07.2011 р., №2387 від 08.07.2011 р., довіреність на ОСОБА_9 від 13.10.2008 р.

Крім того, позивач надав докази використання бітуму, отриманого від ТОВ «Бюро Ейштейн» в своїй господарській діяльності: договори підряду про закупівлю послуг за державні кошти: «Експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення та штучних споруд на них у Дніпропетровській області» та акти виконаних робіт за цими договорами.

Таким чином, факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Бюро Ейнштейн" підтверджується зазначеними документами. Придбані товари (бітум) призначені для використання у безпосередній господарській діяльності позивача (позивач є спеціалізованим державним підприємством, яке виконує дорожні роботи з застосуванням бітуму).

Надані позивачем залізничні накладні мають вказівку відправника товару (бітуму) (ПММ ПП "Лукойл-Україна") про переадресацію товару (бітуму). Дані (кількість бітуму), вказані у залізничних накладних, збігаються з даними, наведеними у видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Бюро Ейнштейн" на адресу позивача.

ТОВ "Бюро Ейнштейн", є торгівельним посередником, який після купівлі бітуму його не отримує, а перенаправляє його доставку своїм покупцям (у даному випадку позивачу).

Суд зазначає, що кількісні показники (тоннаж та вартість) бітуму у наданих суду з/д накладних за травень 2011 року збігаються з кількісними показниками бітуму у видаткових (тоннажем) та податкових накладних (вартість) за той же травень 2011р.

Так само кількісні показники (тоннаж та вартість) бітуму у наданих суду з/д накладних за інші, крім травня 2011р., періоди збігаються з кількісними показниками бітуму у видаткових (тоннажем) та податкових накладних (вартість) за відповідні ним періоди.

В обох випадках (тобто як у травні 2011р., так й у інші періоди) постачальником бітуму позивачу було ТОВ "Бюро Ейнштейн".

Що стосується посилання відповідача на інформацію отриману відповідачем від ДПІ у Печерському районі м.Києва, то суд зазначає, що згадана інформація (щодо відсутності ТОВ "Бюро Енштейн" за юридичною адресою та щодо ненадання податкової звітності) не є доказом відсутності будь-яких первинних документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Бюро Ейнштейн» з іншими підприємствами, в тому числі з позивачем, тим більше, що у позивача всі документи з відповідних господарських операцій є в наявності.

Крім того, місцезнаходження ТОВ "Бюро Енштейн" підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 620544.

ТОВ "Бюро Ейнштейн", яке видало податкові накладні, було зареєстроване як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій (продажу товарів позивачу). Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Крім того, твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій спростовується висновками ДФІ в м. Києві та ДФІ в Дніпропетровській області, якими в ході перевірок ТОВ «Бюро Ейнштейн» та позивача досліджувалися питання реальності поставок бітуму від ТОВ «Бюро Ейнштейн» до позивача за договором поставки № 254 від 20.10.2008р. по ланцюгу постачання.

В ході вказаних перевірок реальність зазначених господарських операцій підтверджено в повному обсязі. Невідповідність будь-яких даних обліку чи первинної документації по даним господарським операціям між всіма учасниками (ТОВ «Бюро Ейштейн», позивача, постачальниками ТОВ «Бюро Ейштейн», перевізниками) в ході перевірок не встановлено.

Крім того, сам по собі факт неможливості проведення перевірки ТОВ «Бюро Ейнштейн», так само як і будь-які порушення, що могли бути допущені ТОВ «Бюро Ейнштейн» як платником податків, не є підставою для настання відповідальності позивача.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу або іншим порушенням. Отож, невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні слідки щодо цієї особи.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України відповідальність, передбачена цим Кодексом, порушення законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи, стає для конкретних платників податків та податкових агентів. Зі змісту Глави 11 «Відповідальність» та пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 ПК України вбачається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, що не може вважатись належним доказом акт ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо порушення податкового законодавства контрагентом ТОВ «Бюро Ейнштейн», оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені та/або нараховані витрати внаслідок несплати податку іншим платником або можливу недостовірність відомостей про нього.

За таких обставин ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Бюро Ейнштейн».

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської дальності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Тому, ймовірне порушення ТОВ «Бюро Ейнштейн» податкового законодавства під час здійснення правовідносин з іншими контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на податковий кредит позивача.

Вказана правова позиція підтримана в повному обсязі Верховним Судом України та викладена в постанові від 19.11.2010 р. Зокрема зазначено наступне:

«...Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції касаційний суд погодився з його висновком про те, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень -рішень, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача па податковий кредит. Названий Закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

На думку Верховного Суду України, такий висновок суду ґрунтується на правильному зясуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду ти щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту ...»

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України також дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

Слід зазначити,що у п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновку перевірки контрагенту позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки те, що договір укладений між ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» від 20.10.2008р. № 254 написаний невстановленою особою та є неукладеним в розумінні Господарського кодексу України.

Суд вважає, такі висновки необґрунтованими, оскільки сторони виконали договір (відбулася поставка товару та були проведені розрахунки), тому відсутні підстави вважати вищезазначений договір неукладеним. Таким чином, факт виконання договору сторонами спростовує посилання відповідача на те, що договір підписаний не встановленою особою.

Відповідно до п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні

дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються

нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, договори та інші правочини.

Також, ВАСУ в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., зазначає: «наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.»

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що документи, якими оформлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бюро Ейнштейн» та ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не відповідають вимогам первинних документів, встановлених пунктами 9.1., 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІІ, та пункту 2.4., 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Як уже зазначено вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки, судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що посилання відповідача щодо невідповідності первинних документів вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою вважати, що позивачем було занижено податок на додану вартість. Тому доводи відповідача щодо даних підстав, судом до уваги не приймаються.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "Бюро Ейнштейн" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно визначив суму податку на додану вартість, у зв'язку з чим повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012400 від 22.01.2013 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відносно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 267398,16 грн., за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн. не довів, в свою чергу позивач надав достатньо доказі в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмежаною відповідальністю «Бюро Ейнштейн» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012400 від 22.01.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012400 від 22.01.2013 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відносно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31950828) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко