Постанова

від 09.12.2013 по справі 809/3056/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 809/3056/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - cудді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Савчука В.Р.

представника відповідача - Кічури Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Курман" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000682201 та № 0000692201 від 01.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ПП "Курман" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000682201 та № 0000692201 від 01.08.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача із ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп" і ТзОВ "Лідерком" та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 25204,00 грн., з податку на додану вартість в сумі 25121,00 грн., оскільки такий висновок ґрунтується лише на даних бухгалтерського і податкового обліку зазначених контрагентів позивача, за повноту і достовірність яких ПП "Курман" не несе відповідальності. Натомість, правочини відбулися реально, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ПП "Курман" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 09.12.1992 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 за № 819840 (а.с.121) та 18.03.1997 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків (а.с.124).

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Курман" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт № 614/22-01/13665712 від 19.07.2013 року (а.с.22-49).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.4., пункту 138.6. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму валових витрат в частині придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 23695,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 2500,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 3537,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 5621,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 12037,00 грн., а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4., пункту 201.6., пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ПП "Курман" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 20097,00 грн., в тому числі: вересень 2010 року - 2000,00 грн., грудень 2010 року - 2830,00 грн., серпень 2011 року - 2500,00 грн., вересень 2011 року - 2300,00 грн., жовтень 2011 року - 3000,00 грн., листопад 2011 року - 4000,00 грн., грудень 2011 року - 3467,00 грн.

У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ПП "Курман" та ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" є операціями без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" за № 0000682201 від 01.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 25204,00 грн., з них за основним платежем на суму 23695,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1509,00 грн. (а.с.51) та форми "Р" № 0000692201 від 01.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 25121,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 20097,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5024,00 грн. (а.с.52).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин з ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати на оплату товару (виконаних робіт) після оприбуткування товару (фактичного отримання результатів цих робіт) або перерахування коштів продавцю (виконавцю робіт) за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного до 01.01.2011 року) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що позивачем придбано у ПП "МКМ-Сервіс" автозапчастини на суму 16980,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2830,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими податковою накладною від 28.12.2010 року за № 1228000034 (а.с.79) та видатковою накладною № РН12-28002 від 28.12.2010 року (а.с.78). Згідно податкової накладної від 20.09.2010 року за № 9200000028 (а.с.70) та видаткової накладної № РН-9-20030 від 20.09.2010 року (а.с.69) ПП "Курман" придбано автозапчастини у ПП "Аеромакс-сервіс" на загальну суму 12000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.

Оплата товару здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Аеромакс-сервіс", що підтверджується платіжними дорученнями за № 5 від 13.01.2011 року (а.с.80) та за № 108 від 30.09.2010 року (а.с.71), відповідно.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було укладено із ТзОВ "Викуп" ряд договорів купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу від 30.08.2011 року (а.с.87), договір купівлі-продажу від 29.09.2011 року (а.с.90), договір купівлі-продажу від 25.10.2011 року (а.с.93), згідно яких ТзОВ "Викуп" (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП "Курман" (Покупця), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язується прийняти й оплатити Товар.

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені податкова накладна від 30.08.2011 року за № 665 (а.с.89) та видаткова накладна № РН-8-30005 від 30.08.2011 року (а.с.88) на загальну суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн., податкова накладна від 29.09.2011 року за № 566 (а.с.92) та видаткова накладна № РН-9-29005 від 29.09.2011 року (а.с.91) на загальну суму 14240,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2373,34 грн., податкова накладна від 28.10.2011 року за № 606 (а.с.95) та видаткова накладна № РН-10-2807 від 28.10.2011 року (а.с.94) на загальну суму 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3000,00 грн.

Оплата за товар здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ "Викуп", що підтверджується платіжними дорученнями за № 95 від 31.08.2011 року (а.с.96), за № 107 від 29.09.2011 року (а.с.97) та за № 116 від 25.10.2011 року (а.с.98), відповідно.

Перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом ПП "Курман", що підтверджено наданими суду товарно-транспортними накладними від 30.08.2011 року (а.с.156), від 29.09.2011 року (а.с.158), 28.10.2011 року (а.с.152) та шляховими листами за № 8ш від 01-31.08.2011 року (а.с.157), за № 9ш від 01-30.09.2011 року (а.с.159) та за № 10ш від 01-31.10.2011 року (а.с.153), відповідно.

Згідно договору купівлі-продажу від 25.11.2011 року, укладеного між ТзОВ "Лідерком" (Продавець) та ПП "Курман" (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язується прийняти й оплатити Товар (а.с.106).

Факт здійснення господарської операції підтверджується належним чином оформленими податковою накладною від 25.11.2011 року за № 583 (а.с.108) та видатковою накладною № РН-11-2503 від 25.11.2011 року (а.с.107), відповідно до яких ПП "Курман" придбано у ТзОВ "Лідерком" автозапчастини на загальну суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн.

Здійснення оплати за товар підтверджується платіжним дорученням за № 137 від 24.11.2011 року, відповідно до якого позивачем перераховано кошти в сумі 24000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТзОВ "Лідерком" (а.с.109).

Транспортування зазначеної продукції здійснювалось ПП "Курман", що підтверджено позивачем наданими суду товарно-транспортною накладною від 25.11.2011 року (а.с.154) та шляховим листом за № 11ш від 01-30.11.2011 року (а.с.155).

На підставі договору про технічне обслуговування та ремонт від 25.11.2011 року, укладеного між ПП "Курман" (Замовник) та ТзОВ "Лідерком" (Виконавець), останнє бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту екскаватора Атлас-1204 та його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених Виконавцем (а.с.110-111).

Надання послуг згідно вказаного договору засвідчене сторонами шляхом підписання акта виконаних робіт від 28.12.2011 року (а.с.112).

В підтвердження здійснення господарських операцій по наданню послуг позивачем надано податкову накладну від 28.12.2011 року за № 767, відповідно до якої ПП "Курман" надано послуги на загальну суму 20800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3466,67 грн. (а.с.113).

Оплата послуг з технічного обслуговування та ремонту здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ "Лідерком" згідно платіжного доручення за № 152 від 25.12.2011 року (а.с.114).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 660519, основним видом господарської діяльності позивача є 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.11 знесення, 42.91 будівництво водних споруд, 42.11 будівництво доріг і автострад, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.122).

Судом встановлено, що отримані згідно зазначених вище договорів товари та послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що підставами для збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах ПП "Курман" з ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" стали висновки акта ДПІ у Галицькому районі м. Львова "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року" від 23.06.2011 року за № 1649/23-209/35383180, акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Аеромакс-сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року" від 11.06.2012 року за № 507/2204/35897868, акта ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Викуп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року" від 13.05.2013 року за № 1623/22.8/35917680, акта ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Лідерком" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року" від 17.05.2013 року за № 1698/22-8/35197074, відповідно, у яких зроблено висновки про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій зазначеними підприємствами з підстав відсутності їх за податковою адресою, відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, торгівельного обладнання.

Тобто, відповідач в акті перевірки ПП "Курман" твердження про безтоварність господарських операцій обґрунтовує висновками зазначених вище актів перевірок ДПІ інших регіонів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПП "Курман" із ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" з підстав відсутні у них необхідних можливостей для виконання робіт та поставки товарів. Адже, відсутність штату працівників по основному місцю праці, власних транспортних засобів та виробничих і складських приміщень не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій, оскільки діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту, приміщень у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів.

Не може бути належним доказом нереальності здійснення господарських операцій позивача із ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" і відсутність цих підприємств за юридичними адресами станом на час проведення щодо них перевірок - 13.05.2013 року, 17.05.2013 року, відповідно, оскільки господарські операції із зазначеними контрагентами проводились позивачем значно раніше - у серпні-жовтні 2011 року, листопаді-грудні 2011 року, відповідно.

Крім цього, враховуючи індивідуальний характер правовідносин господарюючого суб'єкта та Держави Україна в сфері оподаткування, суд вважає, що акт перевірки суб'єкта господарювання і його висновки не є обов'язковими для інших платників податків, оскільки будь-який акт перевірки платника податків складається виключно з метою його розгляду керівником органу державної податкової служби для вирішення питання про прийняття або неприйняття відповідного рішення стосовно конкретного платника податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії", зокрема, зазначено, що у разі застосування негативних насідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податків податковим органом суду не подано.

Суд вважає недостатніми посилання відповідача як на доказ безтоварності операцій, на наведені у актах перевірок ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" протоколи допитів директорів цих підприємств, у яких вони зазначають, що особисто не здійснювали господарські операції, оскільки наслідки врахування таких пояснень для прийняття рішення у порядку ведення кримінального провадження чи при розгляді кримінальної справи судом, відповідач не надав.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 КАС України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від сплати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності будь-яких відповідальних посадових осіб або засновників обговорюваних товариств та визнання їх винними у вчинені злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Відтак, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами зазначених товариств фіктивного підприємництва.

Разом з цим, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ПП "Курман", формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податку на додану вартість судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" зазначеними товариствами виписано податкові накладні на суму поставленого товару та виконаних робіт. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем проведено розрахунки із даними контрагентами, отриманий товар та послуги позивачем використано у своїй господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком" були включені до ЄДРПОУ, а також мали в наявності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Аеромакс-сервіс", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Лідерком", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, послуг понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про добросовісність дій платника податку ПП "Курман", яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи один із основних принципів податкового законодавства України - презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно частин 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби, який заперечує проти позову, не довів невідповідність відомостей у актах здачі-приймання робіт та податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх постачальників субпідрядних робіт та товарів.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". З врахуванням того, що орган державної податкової служби заперечуючи позов покликається на статтю 228 ЦК України, наведене враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення за № 0000682201 та № 0000692201 від 01.08.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" від 01.08.2013 року за № 0000682201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" від 01.08.2013 року за № 0000692201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Курман" (ідентифікаційний код 13665712) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 503 (п'ятсот три) гривні 25 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 13.12.2013 року.