Ухвала

від 11.03.2015 по справі 809/3056/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р. № 876/880/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представник позивача Курмана С.О.,

представника відповідача Йосипенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м.Івано-Франківську) на постанову Івано-Франків-ського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року в адміністративній справі № 809/3056/13-а за позовом приватного підприємства «Курман» (надалі - ПП «Курман») до ДПІ у м.Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року ПП «Курман» звернулося з позовом до ДПІ у м.Івано-Франків-ську про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 року № 0000682201 та № 0000692201, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 25 204,00 грн та з податку на додану вартість в сумі 25 121,00 грн відповідно.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на неправомірність висновків податкового органу про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарської діяльності з ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Фран-ківську від 01.08.2013 року за №№ 0000692201 та 0000682201.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права й підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належать до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Івано-Франківську проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Курман» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт № 614/22-01/13665712 від 19.07.2013 року (а.с.22 - 49).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого завищено валові витрати в частині придбання товарів (робіт, послуг) на суму 23695,00 грн, у тому числі: за 3 квартал 2010 року - на суму 2500,00 грн, за 4 квартал 2012 року - на суму 3537,00 грн, за 2 - 3 квартали 2011 року на суму 5621,00 грн, за 2 - 4 квартали 2011 року на суму 12037,00 грн, а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого ПП «Курман» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 20097,00 грн, в тому числі: вересень 2010 року - 2000,00 грн, грудень 2010 року - 2830,00 грн, серпень 2011 року - 2500,00 грн, вересень 2011 року - 2300,00 грн, жовтень 2011 року - 3000,00 грн, листопад 2011 року - 4000,00 грн, грудень 2011 року - 3467,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- за № 0000682201 від 01.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 25204,00 грн, з них: за основним платежем - на суму 23 695,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1509,00 грн (а.с.51);

- за № 0000692201 від 01.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 25121,00 грн, в тому числі: за основним платежем - в сумі 20097,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 5024,00 грн (а.с.52).

Підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій ПП «Курман» з ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком», здійснених для отримання матеріальної вигоди без мети настання реальних наслідків.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що позивачем придбано у ПП «МКМ-Сервіс» автозапчастини на суму 16 980,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2830,00 грн, що підтверджується належним чином оформленими податковою накладною від 28.12.2010 року за № 1228000034 (а.с.79) та видатковою накладною № РН12-28002 від 28.12.2010 року (а.с.78). Згідно податкової накладної від 20.09.2010 року за № 9200000028 (а.с.70) та видаткової накладної № РН-9-20030 від 20.09.2010 року (а.с.69) ПП «Курман» придбано автозапчастини у ПП «Аеромакс-сервіс» на загальну суму 12 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.

Оплата товару здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Аеромакс-сервіс», що підтверджується платіжними дорученнями за № 5 від 13.01.2011 р. та за № 108 від 30.09.2010 р. (а.с.80, 71).

У судовому засіданні встановлено, що позивачем було укладено із ТзОВ «Викуп» ряд договорів купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу від 30.08.2011 р. (а.с.87), договір купівлі-продажу від 29.09.2011 р. (а.с.90), договір купівлі-продажу від 25.10.2011 р. (а.с.93), згідно яких ТзОВ «Викуп» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП «Курман» (Покупця), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Підтвердженням здійснення господарських операцій є надані позивачем належним чином оформлені:

- податкова накладна від 30.08.2011 р. № 665 та видаткова накладна № РН-8-30005 від 30.08.2011 р. на суму 15 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн (а.с.88, 89);

- податкова накладна від 29.09.2011 р. № 566 та видаткова накладна № РН-9-29005 від 29.09.2011 р. на суму 14 240,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2373,34 грн (а.с.91, 92);

- податкова накладна від 28.10.2011 р. № 606 та видаткова накладна № РН-10-2807 від 28.10.2011 р. на суму 18 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3000,00 грн (а.с.94, 95).

Оплата за товар здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Викуп», що підтверджується платіжними дорученнями за № 95 від 31.08.2011 р., за № 107 від 29.09.2011 р. та за № 116 від 25.10.2011 р. (а.с.96 - 98).

Перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом ПП «Курман», що підтверджено наданими суду товарно-транспортними накладними від 30.08.2011 р., від 29.09.2011 р., від 28.10.2011 р. та шляховими листами за № 8ш від 01-31.08.2011 р., за № 9ш від 01-30.09.2011 р. та за № 10ш від 01-31.10.2011 р. (а.с.152, 153, 156 - 159).

Згідно договору купівлі-продажу від 25.11.2011 р., укладеного між ТзОВ «Лідерком», як Продавцем, та ПП «Курман», як Покупцем, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, - прийняти й оплатити товар (а.с.106).

Факт здійснення господарської операції підтверджується належним чином оформленими податковою накладною від 25.11.2011 р. за № 583 та видатковою накладною № РН-11-2503 від 25.11.2011 р., відповідно до яких ПП «Курман» придбано у ТзОВ «Лідерком» автозапчастини на загальну суму 24 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн (а.с.107, 108).

Здійснення оплати за товар підтверджується платіжним дорученням за № 137 від 24.11.2011 року, відповідно до якого позивачем перераховано кошти в сумі 24 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТзОВ «Лідерком» (а.с.109).

Транспортування зазначеної продукції здійснювалось ПП «Курман», що підтверджено позивачем наданими суду товарно-транспортною накладною від 25.11.2011 р. та шляховим листом за № 11ш від 01-30.11.2011 р. (а.с.154, 155).

На підставі договору про технічне обслуговування та ремонт від 25.11.2011 р., укладеного між ПП «Курман» (Замовник) та ТзОВ «Лідерком» (Виконавець), останнє бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту екскаватора «Атлас-1204» та його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених Виконавцем (а.с.110 - 111).

Надання послуг згідно вказаного договору засвідчене сторонами шляхом підписання акта виконаних робіт від 28.12.2011 року (а.с.112).

На підтвердження здійснення господарських операцій із надання послуг позивачем надано податкову накладну від 28.12.2011 року за № 767, відповідно до якої ПП «Курман» надано послуги на загальну суму 20 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3466,67 грн (а.с.113).

Оплата послуг з технічного обслуговування та ремонту здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Лідерком» згідно платіжного доручення за № 152 від 25.12.2011 року (а.с.114).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 660519, основним видом господарської діяльності позивача є: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.11 - знесення, 42.91 - будівництво водних споруд, 42.11 - будівництво доріг і автострад, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.122).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 Закону № 996-XIV, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин з ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Аеромакс-сервіс») валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податку-покупець має право збільшити валові витрати на оплату товару (виконаних робіт) після оприбуткування товару (фактичного отримання результатів цих робіт) або перерахування коштів продавцю (виконавцю робіт) за обов'язко-вої умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Згідно із пунктом 1.7 статті першої Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, платник податку-покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що отримані згідно зазначених вище договорів товари та послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Податковий орган вказував, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на висновки актів перевірок про проведення аналізу діяльності контрагентів позивача ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком», якими встановлено відсутність адміністративно-технічних можливостей для придбання, реалізації та здійснення діяльності, відсутність їх за місцезнаходженням на момент перевірки.

Проте, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Покликання апелянта як на доказ безтоварності операцій, на наведені у актах перевірок ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком» протоколи допитів директорів цих підприємств, у яких вони зазначають, що особисто не здійснювали господарські операції, оскільки наслідки врахування таких пояснень для прийняття рішення у порядку ведення кримінального провадження чи при розгляді кримінальної справи судом, відповідач не надав.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком» були включені до ЄДРПОУ, мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість. Позивачем проведено повний розрахунок із контрагентами, отриманий товар та послуги позивачем використано у своїй господарській діяльності.

Таким чином, зібрані у справі докази підтверджують добросовісність дій ПП «Курман», які полягають у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року в адміністративній справі № 809/3056/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий судді Р.Й. Коваль

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 16 березня 2015 року.