Постанова

від 16.12.2013 по справі 801/10813/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2013 р. 11:23 Справа №801/10813/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Електрокомплект-ю»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Смолякова І.В., довіреність № б/н від 01.12.2013 року,

відповідача - Петришак М.Я., довіреність №5/10.04 від 20.09.2013 року,

Суть спору: Приватне підприємство «Електрокомплект-ю» (далі - позивач, ПП «Електрокомплект-ю») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправними та скасування наказу № 180 від 25.07.2013 року та податкових повідомлень-рішень: від 06.09.2013 року №0009472270, на суму 85012,00грн. (за основним платежем - податку на прибуток на суму 74755,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10257,00 грн.) (т.1 а.с. 45); від 06.09.2013 року №0009462270 на суму 10054,50 грн., (за основним платежем - податку на додану вартість на суму -66703,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33351,5000 грн. (т.1 а.с.44).

Позов тим, що вимоги мотивовані тим, що під час винесення наказу на проведення перевірки та вказаних повідомлень-рішень, відповідачем невірно застосовані положення норм цивільного та податкового законодавства, в результаті чого були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.2013 р. були відкрите провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях (т.2 а.с.22).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Приватне підприємство «Електрокоплект-ю» зареєстроване як юридична особа 10.10.2005 року, відомості про таке було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за ідентифікаційним номером -33848651, (т.1 а.с.17), також було зареєстровано у якості платника податків, у тому числі на додану вартість (т.1 а.с. 16,19).

26.03.2013 року листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 7124/10/15.2 було зобов'язано Позивача надати документальні підтвердження та пояснення щодо господарських операцій, які були внесені до обліку Позивача у період - серпень-вересень 2011 року, січень- травень 2012 року з контрагентом ТОВ "Валетта"(ЄДРПОУ 33056242) (т. а.с.22).

11.06.2013 року листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 12684/10/22.3 було зобов'язано Позивача надати документальні підтвердження та пояснення щодо господарських операцій, які були внесені до обліку Позивача у період - травень, червень, липень 2012 року з контрагентом ТОВ "Барс-11"(ЄДРПОУ 37797302) (т.1 а.с.23).

Ознайомившись із наданою Позивачем інформацією, визнавши її недостатньою Відповідач дійшов до висновку про необхідність проведення позапланової невиїздної документальної перевірки, про що був винесений відповідний Наказ № 180 від 25.07.2013 року, із зазначенням підстав, передбачених п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20,п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) (т.1 а.с.20) .

Відповідно до приписів п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) встановлюється, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами), документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з нормами п.п.78.1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що Відповідач діяв протиправно під час винесення оскаржуваного Наказу, посилаючись на те, що запитувана податковим органом інформація та документація була надана у порядку та у строки, що були передбачені у запитах Відповідача.

Суд приймає до уваги такі доводи Позивача, проте зазначає, що з аналізу норми ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) також випливає, що орган, що здійснює податковий контроль самостійно визначає та оцінює чи у достатньому обсязі надана платником податків інформація та (або) документація підтверджує правильність формування показників податкового обліку за тими, чи іншими господарськими операціями.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений приписами норми ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами), а отже позовна вимога щодо визнання протиправним Наказу № 180 від 25.07.2013 року не підлягає задоволенню .

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим на підставі Наказу № 180 від 25.07.2013 року, а також направлення від 30.07.2013 року № 58/22.7 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП "Електрокомплект-ю" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валетта"(ЄДРПОУ 33056242) за період серпень, вересень, листопад 2011 року та з ТОВ "Барс-11"(ЄДРПОУ 37797302) за період травень червень, липень 2012 року та відображення їх у податкові звітності.

За результатами якої 12.08.2013 року був складений акт перевірки №622/22.7/33848651 (далі - Акт перевірки) (т.1.а.с.24-42), за висновками якого були встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства.

У розділі 4 "Висновок" вказаного акту були зазначені наступні порушення:

1. п.п.198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за період серпень, вересень, листопад 2011 року та липень 2012 року, загалом 66703 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 2932 грн., вересень 2011 року 16746 грн., за листопад 2011 року 27488 грн., за липень 2012 року 19527 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті у бюджет в сумі 66703 грн. в тому числі за серпень 2011 року на 2932 грн., вересень 2011 року 16746 грн., за листопад 2011 року 27488 грн., за липень 2012 року 19527 грн.

2. п.п.14.1.191. п. 14.1 ст. 14, п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями)., встановлено заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, 2-3 квартали 2012 року на суму 74755 грн., в т.ч. 2-4 квартали 2011 року на суму 54241 грн., за 2-3 квартали 2012 року на суму 20514 грн.

За результатами проведеної перевірки від 16.09.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000612201 на суму 1588387,50 грн., з яких було донараховано за основним платежем - податку на прибуток на суму +1058925,00 грн, та штрафних (фінансових) 06.09.2013 року №0009472270, на суму 85012,00грн. (за основним платежем - податку на прибуток на суму 74755,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10257,00 грн.) (т.1 а.с. 45);

- №0009462270 на суму 10054,50 грн., (за основним платежем - податку на додану вартість на суму -66703,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33351,5000 грн. (т.1 а.с.44).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: господарська діяльність - діяльність: особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 999 р. № 996-ХІУ).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88)).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI. 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198).

Доводи Відповідача про порушення податкового законодавства, викладені в Акті перевірки, грунтуються на встановлених актом порушення стосовно дотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість зазначаються відповідачем стосовно господарських операцій, з наступними контрагентами: ТОВ "Валета" (код ЄДРПОУ 35056542) та ТОВ "Барс-11" (код 37797302).

Відповідач зазначає про обставини неправильного нарахування та подальше визначення податкового зобов'язання за господарськими операціями з вищевказаним контрагентами, посилаючись на безтоварність даних операцій та вважають їх такими, що не мають наміру на реальне настання наслідків, окрім пов'язаних з оподаткуванням.

Так, стосовно ТОВ "Валета" (код ЄДРПОУ 35056542) Відповідач в акті перевірки зазначає, що проведеним аналізом, з посиланням на Акт № 199/15-2/33056542, не можливо було встановити місцезнаходження вказаної юридичної особи, окрім цього Відповідач зазначає про неможливість підтвердження отримання документації, яка підтверджує факт придбаних товарів, робіт послуг від постачальників, відсутності матеріальних, виробничих та трудових ресурсів (т. 1 а.с.31-32 , арк. акту 8-9).

З урахуванням наведеного відповідач дійшов до висновку про ознаки фіктивності усіх подальших господарських операцій, вчинених ТОВ "Валетта" і контрагентами наступної ланки (покупцями), тобто Позивачем.

Суд зазначає, що відповідні обставини не знаходять документального підтвердження доказами наданими Позивачем під час розгляду даної справи.

Так, судом було встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Валетта" було укладено договір постачання № 216 від 01.08.2011 року(т. 2 а.с.170).

Відповідно до предмету договору Продавець передає у власність покупця товари, визначені за заявкою Покупця, яка може бути вчинена усно та за допомогою телефонного та (або) факсимільного зв'язку, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Позивач протягом серпня, вересня, листопада 2011 отримував від ТОВ «Валета» товар на суму 282992,75 грн. (т.ч. ПДВ - 47165,47грн.).

Позивачем по справі надані належні та допустимі докази отримання, сплати відповідних товарів та включення до податкового обліку- видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні (т. 2 а.с. 171-203). Окрім цього матеріалами справи підтверджуються обставини сплати вартості товарів, а саме банківськими виписками (т.2 а.с. 144, 146,148,150,151-165), перевезення та зберігання на наявних у Позивача на титулі оренди складських приміщеннях (т.1 а.с. 157- 163) та включення до відомостей складського обліку (т. 2 а.с.52-67)

Окрім цього позивачем також надані докази наявності у продавця статусу платника податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних у передбаченому законодавством порядкові.

З урахуванням наведеного суд вважає, що доводи Відповідача щодо неправомірного зниження податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту за відповідними господарськими операціями не знайшли документального підтвердження та спростовані документальними доказами, які надані Позивачем.

Стосовно ТОВ "Барс-11" судом були встановлені наступні обставини.

Відповідачем в Акті перевірки було зазначено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було надіслано акт по неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Барс-11" за період липень 2012 року (т.2 а.с. 51).

Відповідно до матеріалів даного акту Відповідачем робиться висновок про те, що відповідний контрагент не мав достатніх матеріальних активів, виробничих потужностей, а також найманих працівників для здійснення реальних господарських операцій, у результаті чого податковий орган декларує фіктивний характер усіх господарських операцій, що були здійснений цією юридичною особою.

03.05.2012 року між Позивачем та ТОВ "Барс-11" був укладений договір поставки №101 (т.2 а.с. 141).

Відповідачем зроблено висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 97685,00 грн. (3-й квартал 2012 року) та податкового кредиту в сумі 19537,00 грн. (липень 2012).

Необхідно зазначити, про те, що викладені в акті перевірки відомості про ненадання до перевірки договору з ТОВ «Барс-11» спростовуються наданою копією супровідного листа, наданого на запит податкової інспекції, від 20.06.2013(п.32), вказаний договір було надано для перевірки (т.1 а.с.60).

Відповідно до предмету договору Продавець передає у власність покупця товари, визначені за заявкою Покупця, яка може бути вчинена усно та за допомогою телефонного та (або) факсимільного зв'язку, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 2 а.с. 141).

На виконання умов договору позивач протягом травня 2012 - липня 2012 отримав товар на суму 296513,00 грн.(в т.ч. ПДІ - 49418,87 грн.)

Позивачем по справі надані належні та допустимі докази отримання, сплати відповідних товарів та включення до податкового обліку- видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні (т. 2 а.с. 120-141). Окрім цього матеріалами справи підтверджуються обставини сплати вартості товарів, а саме банківськими виписками (т.2 а.с. 94-119), перевезення та зберігання на наявних у Позивача на титулі оренди складських приміщеннях (т.1 а.с. 157- 163) та включення до відомостей складського обліку (т. 2 а.с.52-67), перевезення отриманих товарів (т. 2 а.с. 89-92)

Окрім цього позивачем також надані докази наявності у продавця статусу платника податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних у передбаченому законодавством порядкові.

Також суд зазначає, що наданий Відповідачем у якості доказу Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки від також не може бути належним достатнім доказом з причини того, що відповідний акт був складений стосовно періоду - липень 2012 року, який є відмінним за період стосовно якого проводилася перевірки Позивача.

Суд зазначає, що Відповідач не надав достатні доказів щодо існування фіктивного характеру господарських операцій Позивача, більш того, доказами наданими Позивачем такі доводи Відповідача спростовані.

Окрім цього Європейський суд з прав людини, зазначаючи у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента. Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Крім того, доводи Відповідача спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема у повному обсязі підтверджуються обставини розрахунків між сторонами договору, крім того у матеріалах справи міститься документальне підтвердження факту перевезення товарів, а також використання у власній діяльності, та отримання доходу від продажу придбаного товару у контрагентів позивача (т.2.а.с.52).

Суд також не погоджується з відповідачем щодо висновків про безтоварність операцій у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач самостійно отримував та вивозив товар до місця зберігання, що підтверджується шляховими листами та журналом обліку виданих довіреностей.

Неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, само по собі не може бути підтвердженням фіктивності господарських операцій, які стали підставою для формування показників податкової звітності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 66703,00 грн.

Отже внаслідок цього суд вказує про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що виносилися на за результатами проведеної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи підтверджується сплата Позивачем судових витрат у розмірі 1850,00 грн. відповідно до квитанції № 1318 від 25.11.2013 року (т.1 а.с. 14) та у сумі 35,00 грн. відповідно до квитанції № 1319 від 25.11.2013 року (т.1 а.с. 15).

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову в частині майнових вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 1850,70 грн. грн.

В судовому засіданні 16.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 20.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року №0009472270, на суму 85012,00грн. (за основним платежем - податку на прибуток на суму 74755,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10257,00 грн.)

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від від 06.09.2013 року №0009462270 на суму 10054,50 грн., (за основним платежем - податку на додану вартість на суму -66703,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33351,5000 грн.

4. У задоволені іншої частини позовних вимоги відмовити.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю" (код ЄДРПОУ 33848651), 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 150-А) судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 1850,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.