Постанова

від 18.12.2013 по справі 810/6308/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року 810/6308/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 12 год. 10 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.08.2013 року №00001202201/119 та від 8 листопада 2013року №00001632201/855, №00001642201/854.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 липня по 12 липня 2013 року відповідачем було перевірено позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст-Миколаїв» код ЄДРПОУ 35065978 за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року та ТОВ «Київміськвторресурси» код ЄДРПОУ 21481268 за період лютий-квітень 2012 року.

Підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Київський КПК» був наказ ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС № 5 від 01.07.2013р.

За результатами позапланової виїзної перевірки 26.07.2013 року складено Акт №23/220/05509659 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Київський КПК» (код ЄДРПОУ 05509659) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст-Миколаїв» код ЄДРПОУ 35065978 за період листопад - грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року та ТОВ «Київміськвторресурси» код ЄДРПОУ 21481268 за період лютий-квітень 2012 року (далі - Акт перевірки).

Позивач, не погодившись з зазначеним Актом перевірки, подав заперечення від 05 серпня 2013 року за № 87-12/15798, однак всупереч п. 6 Розділу IV «Підписання акта (довідки) документальної перевірки, порядок його (її) реєстрації та зберігання» Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010року №984, відповідачем складено необґрунтовану відповідь (№ 333/10/10-16-22-01 від 12.08.2013 року) щодо результатів розгляду заперечень позивача, оскільки не наведено весь зміст заперечень комбінату, обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та не підтверджено підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Керівництвом ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області не було здійснено належного вивчення заперечення позивача та погоджено позицію відповідача на тих самих підставах, що вже були викладені в Акті перевірки, і не надано жодного доказу чи спростування позицій та заперечень позивача.

На підставі Акту перевірки від 26.07.2013 року №23/220/05509659 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.08.2013 року №00001202201/119 про визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 117258,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 58629,0 грн.; від 15.08.2013 року №00001222201/120 про визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 1010778,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450837,0 грн.; від 15.07.2013 року № 0001212201/118 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 585444,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292724,0 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 19 серпня 2013 року.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 28.08.2013 року подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу № 87- 15/19626 на зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, Головне управління Міндоходів у Київській області прийняло Рішення № 1160/10/10-36-10-01-206/711 від 24.10.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.08.2013р. № 00001202201/119, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року № 0001212201/118 у частині застосованих 2грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013року №00001222201/120 у частині застосованої 1 грн. штрафних санкцій, а скаргу задоволено частково.

Рішення Головного управління Міндоходів у Київській області отримано позивачем 29.10.2013року.

Враховуючи рішення Головного управління Міндоходів у Київській області № 563/10/10- 36-10-01-206/478 від 12.08.2013 року, відповідачем, на підставі п. 3.4. та пп. 5.1.2. п. 5.1. Наказу Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», було прийнято інші податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №00001632201/855 та № 00001642201/854.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими і такими, що мають бути скасовані, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства, висновки ревізора, викладені в Акті перевірки, що є підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2013 року №00001202201/119, від 08 листопада 2013р. №00001632201/855 та №00001642201/854 є невмотивованими, недоведеними та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У судових засіданнях представники позивача Тупікова Н.В., Гомоляк Т.О. підтвердили обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 серпня 2013 року №00001202201/119, від 08 листопада 2013р. №00001632201/855 та №00001642201/854 підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, від відшкодування судових витрат відмовились.

У судових засіданнях представники відповідача Борисов І.І. Судакевич А.О. позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов та додаткових поясненнях, зазначили, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» є юридичною особою, що зареєстроване 30.06.1994року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №560698, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ №655575 , Довідкою АБ №473737 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до матеріалів справи, з 01.07.2013 року по 12.07.2013 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат", за результатами якої складено Акт від 26.07.2013 року №23/220/05509659 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" (код за ЄДРПОУ 05509659) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Контраст -Миколаїв" (Код ЄДРПОУ -35065978) за період листопад - грудень 2011 року та січень - жовтень 2012року та ТОВ «Київміськвторресурси» (код ЄДРПОУ -21481268) за період лютий - квітень 2012року".

Із Акта перевірки вбачається, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме: - п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповнення, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1010778 грн., в тому числі : 2-4 квартали 2011 року на суму 109106грн, 1-й квартал 2012 року на суму 402047 грн., ; півріччя 2012 року на суму 633388 грн., 1-3 квартал 2012 року на суму 830640 грн., 1-4 квартал 2012 року на суму 901672 грн.; - 2 ст. 2 п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року , п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.7, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 175608 грн. , в тому числі: за лютий 2012 року в сумі 117258 грн., за червень 2012 року в сумі 58350 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість всього в сумі - 487977,00 грн. та заниження позитивного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість всього в сумі - 487977,00 грн. заниження позитивного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість всього в сумі - 39117,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 527094,00 грн., в тому числі грудень 2011 року в сумі 18608,00грн.; січень 2012 року в сумі - 76917,00грн.; квітень 2012 року в сумі - 178411,00грн.; серпень 2012 року в сумі - 52633,00грн.; вересень 2012 року в сумі - 57342,00грн.; жовтень 2012 року в сумі - 75650,00грн.; листопад 2012 року в сумі - 62950,00грн.; грудень 2012 року в сумі - 2533,00грн.; січень 2013 року в сумі - 2050,00грн..

Позивач, не погодившись з зазначеним Актом перевірки, подав заперечення на Акт перевірки від 05 серпня 2013 року за № 87-12/15798, , які ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 333/10/10-16-22-01 від 12.08.2013 року залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 26.07.2013 року №23/220/05509659 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 15.08.2013 року №00001202201/119 про визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 117258,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 58629,0 грн.; від 15.08.2013 року №00001222201/120 про визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 1010778,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450837,0 грн.; від 15.07.2013 року № 0001212201/118 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 585444,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 292724,0 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 28.08.2013 року подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу № 87- 15 /19626 на податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013 року № 0001212201/118 та від 15.08.2013 року №00001202201/119, №00001222201/120.

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням Міндоходів у Київській області прийнято Рішення №1160/10/10-36-10-01-206/711 від 24.10.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.08.2013р. №00001202201/119, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року № 0001212201/118 у частині застосованих 2грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №00001222201/120 у частині застосованої 1 грн. штрафних санкцій, а скаргу задоволено частково.

Враховуючи рішення Головного управління Міндоходів у Київській області № 563/10/10- 36-10-01-206/478 від 12.08.2013 року, відповідачем, було прийнято інші податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №00001632201/855 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1010778,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450836,0 грн. та № 00001642201/854 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 585444 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292722 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентами - ТОВ «Контраст -Миколаїв» та ТОВ «Київміськвторресурси».

Щодо обґрунтування встановленого порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Київміськвторресурси» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшли Акт від 05.06.2013 р. № 1917/22-621- 21481268 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Київміськвторесурси» код ЄДРПОУ 21481268 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.» та Акт від 06.03.2013 р. № 861/22-621-21481268 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Київміськвторесурси» код ЄДРПОУ 21481268 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. по взаємовідносинах з ПВКФ «РОЗС» ( код ЭДРПОУ 21854963). Так, згідно вказаних Актів господарські операції за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. щодо продажу товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, або здійснення діяльності підприємства, тобто не виникає об'єкту оподаткування по операціям з продажу товарів (робіт, послуг). Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, враховуючи акт перевірки ДПІ в Дніпровському районі від 06.03.2013 р. № 861/22-621- 21481268 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Київміськвторесурси» код ЄДРПОУ 21481268 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. по взаємовідносинах з ПВКФ «РОЗС» ( код ЄДРПОУ 21854963) відповідачем зроблено висновок ПАТ «ККПК» завищено валові витрати та податковий кредит.

Щодо обґрунтування встановленого порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст-Миколаїв» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшли Акт від 26.12.2012 №1053/22-225/34510529 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНТРАСТ-МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 35065978) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ВЄКОЙЛ" (код ЄДРПОУ 36988788) за квітень 2011 року, ПП "ФЕРЗЬ-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 36285433) за травень, липень 2011 року, ТОВ "ЄВРОКАРД" (код ЄДРПОУ 37687177) за листопад 2011 року, ТОВ "МАКС-МЕТАЛ" (код ЄДРПОУ 36645576) за грудень 2011 року, ТОВ "ВІДЖІ БУД" (код ЄДРПОУ 37415381) за червень 2012 року, ПП "АГАЧЕЛЬ" (код ЄДРПОУ 37760288) за липень 2012 року, ТОВ "ЦЕМЕНТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 37701934) за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями за період квітень, травень, липень, листопад, грудень 2011 року, червень-серпень2012 року» та Акт від 21.02.2013 № 150/22-225/35065978 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "КОНТРАСТ-МИКОЛАЇВ" (код за ЄДРПОУ 35065978) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень 2011 року та вересень-жовтень 2012 року. Згідно вказаних Актів, підприємство ТОВ «КОНТРАСТ-МИКОЛАЇВ» не знаходиться за податковою адресою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Контраст -Миколаїв» з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Контраст -Миколаїв» та ТОВ «Київміськвторресурси» не є реальними, здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ і як наслідок не викликали реальних змін майнового стану, тобто не є господарськими операціями.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копіям податкових та видаткових накладних, актам виконаних робіт (здачі-прийняття робіт, надання послуг), рахункам-фактурам, товарно-транспортним накладним.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період було укладено наступні договори.

В процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Київміськвторресурси» (код ЄДРПОУ 21481268) було укладено договір № 99/44/0112 від 03 січня 2012 року, на підставі якого ТОВ «Київміськвторресурси» в період лютого - квітня 2012 року було поставлено позивачу макулатуру (далі - товар), що підтверджується наступною оформленою належним чином, документацією: видатковими накладними за період лютого - квітня 2012 року; рахунками - фактури за період лютого - квітня 2012 року; товарно-транспортними накладними за період лютого - квітня 2012 року; прибутковими ордерами за період лютого - квітня 2012 року; довідками зважування вантажу за період лютого - квітня 2012 року; податковими накладними за період лютого - квітня 2012 року.

Копії зазначених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Відповідач в акті перевірки та у судовому засіданні зазначав про недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних. Так, на стор. 59 Акту ревізор зазначає, що «...Перевіркою дотримання вимог п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ, п.2.4, 2.7 Положення встановлено, що у товарно-транспортних накладних відсутні наступні реквізити: відсутні дані подорожнього листа; відсутня посада особи, яка здала вантаж; в гр. «пункт розвантаження» - не зазначена повна адреса; посада особи, яка дозволила відпуск вантажу; відсутня посада особи, яка прийняла вантаж».

Доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є помилковими та необґрунтованими, оскільки вказані недоліки являються лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а також не являється доказом того, що господарська операція не відбулась.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р., первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Отже, до обов'язкових реквізитів не відносяться дані подорожнього листа.

Також, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. не містить вимог щодо повної адреси «пункту розвантаження», а містить вимоги лише щодо місця складання, яке зазначено у товарно-транспортних накладних.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку суб'єкта господарської діяльності підтверджувати здійснені ним витрати з придбання послуг з перевезення лише товарно-транспортними накладними. Позивач має право підтвердити наявність здійснених ним витрат не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами (п. 138.2 Податкового кодексу України), такими як видаткова накладна, адже витрати позивачем формуються за подією перерахування коштів на оплату товару.

Вказана правова позиція підтверджується й судовою практикою, зокрема, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року по справі № 2а-10294/09/1570.

В зазначеній ухвалі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишено без задоволення оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

А також, відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що до перевірки надано видаткові накладні на виданий товар, а саме: макулатуру; товарно-транспортні накладні, приходні ордери та довідки зважування вантажу. Отже, відповідач не заперечує наявність зазначених документів.

Обов'язковість товарно-транспортної накладної обумовлена не положеннями Податкового кодексу України , а нормами статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що «ПАТ «Київський КПК» отримало від ТОВ «Київміськвторресурси» (код за ЄДРПОУ 21481268) макулатуру, згідно договору постачання від 03.01.2012р. №99/44/0112, таким чином, відповідач не заперечує факт існування господарських взаємовідносин та отримання Позивачем товару від ТОВ «Київміськвторресурси».

Згідно відомості взаєморозрахунків з ТОВ «Київміськвторресурси» за період лютий - квітень 2012 року отриманий позивачем товар був оплачений в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що кожен автомобіль, що поставляв макулатуру позивачу, заїжджав на територію позивача через пропускний пункт та проходив зважування на ваговій, про що свідчить довідка про зважування, наявні в матеріалах справи. В довідці зазначається найменування постачальника, номер автомобіля, вага автомобіля з макулатурою. Після зважування прийомоздавальник, в залежності від сорту макулатури, направляв автомобіль на склад для розгрузки. Розгрузка проходить за допомогою автонавантажувача, що є на балансі підприємства. Після вивантаження макулатури прийомоздавальник, для визначення якості макулатури, відбирає проби макулатури та визначає вологість за допомогою лабораторного обладнання, про що робиться відмітка на товарно-транспортній накладній. Якщо розбіжність більше норми, складається акт про прийом макулатури за кількістю та якістю. Автомобіль після закінчення прийомки макулатури виїжджає зі складу та зважується без макулатури. Таким чином визначається точна кількість доставленої макулатури про, що свідчить прибутковий ордер, що наявний в матеріалах справи. Для фінансових розрахунків постачальник надає видаткову накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Макулатура, що поставляється позивачу використовується у власній господарській діяльності для виробництва готової продукції (туалетний папір, паперові рушники, картон та інші вироби), оскільки Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" є одним з найбільших підприємств Європи з випуску картонно-паперової продукції. Основною сировиною для виробництва є макулатура. Потужність по переробці вторинної сировини - понад 850 т. на добу.

В процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Контраст- Миколаїв» (код ЄДРПОУ 35065978) було укладено Договір на перевезення та транспортно- експедиційне обслуговування вантажів № 339/47/0112 від 23.12.2011 року. На підставі укладеного договору та разових замовлень (договорів-заявок) Позивачем в період листопад - грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року було отримано від ТОВ «Контраст-Миколаїв» транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, що підтверджується оформленою належним чином документацією: актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року; рахунками - фактури за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року; товарно-транспортними накладними за період листопад-грудень 2011 року та січень - жовтень 2012 року; податковими накладними за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року; договорами - заявками за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року.

Копії зазначених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

На кожне перевезення з постачальником укладався договір-заявка, в якій позивач визначав дату та час навантаження, розвантаження, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу та об'єм. Також зазначались контакти осіб, які координують автотранспорт у продавця та покупця. Завантаження автомобіля відбувалось на складі позивача. Комірник позивача відвантажував товар та надавав водію супроводжувальні документи: товарно-транспортна накладна, накладна, рахунок - фактура, в яких зазначався номер автотранспорту, яким надавались послуги з перевезення готової продукції позивача. Факт надання позивачу послуг з перевезення готової продукції Постачальник підтверджував відміткою Покупця на товарно-транспортній накладній про отримання товару та надавав позивачу документи про виконання транспортних послуг, а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. На підставі зазначених документів позивач відображав надані послуги в бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, послуги ТОВ «Контраст-Миколаїв» з перевезення готової продукції використані в господарській діяльності позивача, адже готова продукція доставлена до покупців позивача та оплачена в повному обсязі. Інформація щодо надання послуг наведена в звіті, що наявний в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в період з 01 жовтня по 19 жовтня 2012 р. ДПІ в Обухівському районі вже було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Контраст - Миколаїв» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2012р., про що складено Акт від 26.10.2012р. за №3300/220/05509659 згідно якого було знято суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Контраст-Миколаїв» за період січень - травень 2012 року.

На підставі Акту від 26.10.2012р. № 3300/220/05509659 Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивачем були оскаржені в адміністративному та судовому порядках, внаслідок чого, дані податкові повідомлення-рішення визнані судом протиправними та скасовані, згідно Постанови Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. (в додатках) справа № 810/860/13-а.

Доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, такі як неможливість ідентифікації водія, відсутність даних подорожнього листа та повної адреси «пункту розвантаження» не беруться судом до уваги, оскільки вказані недоліки являються лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а також не являється доказом, що господарська операція не відбулась.

Крім того, судом встановлено, що розрахунки з зазначеними контрагентами виконані в повному обсязі, про що свідчить інформація в оборотно-сальдових відомостях , наявних в матеріалах справи та відображені у податковому обліку в деклараціях по податку на додану вартість за листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р, жовтень 2012р. та в деклараціях з податку на прибуток за 2011р. та 2012р.(розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту також наявні в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що укладені позивачем та ТОВ «Контраст -Миколаїв» та ТОВ «Київміськвторресурси» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Зважаючи на період в якому, було проведено частину господарських операцій між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено у судовому засіданні, реальність операцій позивача з ТОВ «Контраст -Миколаїв» та ТОВ «Київміськвторресурси» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток підприємств регулювались Податковим Кодексу України.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, понесені позивачем за договором укладеним з ТОВ «Контраст -Миколаїв» та ТОВ «Київміськвторресурси» , були віднесені ним до складу витрат за відповідні звітні періоди, оскільки дані витрати, відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами - ТОВ «Контраст - Миколаїв» та ТОВ «Київмісквторресурс» за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків.

За умов відсутності доказів чи вказівки на такі докази вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на безпідставних твердженнях та припущеннях, що договори укладені позивачем з контрагентами - ТОВ «Контраст - Миколаїв» та ТОВ «Київмісквторресурс» за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків.

Причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акти інших податкових органів, які не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України, що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто, якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також відсутнє належне обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, суд вивчивши документи подані представником позивача та враховуючи те, що відповідач всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав до суду належних доказів, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів укладених між позивачем та контрагентами оскільки виконання вказаних договорів та право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями та віднесення сум по господарських операціях до валових витрат, а також формування суми бюджетного відшкодування підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ «Контраст - Миколаїв» та ТОВ «Київмісквторресурс» , відніс до валових витрат суми по таких господарських операціях та сформував суму бюджетного відшкодування, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки є не підтвердженими і необґрунтованими запереченнями на позов.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Від відшкодування судових витрат представник позивача відмовився.

Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.08.2013 року №00001202201/119 та від 8 листопада 2013року №00001632201/855, №00001642201/854.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 грудня 2013 р.