Ухвала

від 04.09.2014 по справі 810/6308/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6308/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Обухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" (далі - ПАТ "ККПК") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Обухівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 р. №00001202201/119, від 08.11.2013 р. №00001632201/855, №00001642201/854.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Обухівської ОДПІ від 15.08.2013 р. №00001202201/119, від 08.11.2013 р. №00001632201/855, №00001642201/854.

На вказану постанову Обухівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Обухівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "ККПК" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Контраст -Миколаїв" за період листопад - грудень 2011 року, січень - жовтень 2012 року, та з ТОВ «Київміськвторресурси» за період лютий - квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.07.2013 р. №23/220/05509659.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1010778,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 117258,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 585444,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 15.08.2013 р. №00001202201/119 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 117258,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 58629,00 грн.;

- від 15.08.2013 р. №00001222201/120 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підтприємств в розмірі 1010778,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450837,00 грн.;

- від 15.07.2013 р. №0001212201/118 про зменшення суми бюджетного відшкодвання в розмірі 585444,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292724,00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2013 р. №1160/10/10-36-10-01-206/711, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 р. №0001212201/118 в частині застосованих 2 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 р. №00001222201/120 в частині застосованої 1 грн. штрафних санкцій.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Київській області відповідачем прийнято інші податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. №00001632201/855 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1010778,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450836,00 грн. та №00001642201/854 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 585444,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292722,00 грн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Київміськвторресурси» укладено договір №99/44/0112 від 03.01.2012 р., на підставі якого ТОВ «Київміськвторресурси» в період лютого - квітня 2012 року поставлено позивачу макулатуру.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт (здачі-прийняття робіт, наданих послуг), рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, довідками зважування вантажу, банківськими документами, що дають можливість встановити, які саме товари були поставлені, в кількісному та ціновому виразі.

Як встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи, макулатура використовується позивачем у власній господарській діяльності для виробництва готової продукції (туалетний папір, паперові рушники, картон та інші вироби), оскільки позивач є підприємством з випуску картонно-паперової продукції. Основною сировиною для виробництва є макулатура. Потужність по переробці вторинної сировини - понад 850 т. на добу.

В процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Контраст- Миколаїв» укладено договір на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №339/47/0112 від 23.12.2011 р. На підставі укладеного договору та разових замовлень (договорів-заявок) позивачем в період листопад - грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року було отримано від ТОВ «Контраст-Миколаїв» транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, що підтверджується оформленою належним чином документацією: актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунками - фактурою, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, договорами - заявками.

Згідно матеріалів справи, на кожне перевезення з постачальником укладався договір-заявка, в якій позивач визначав дату та час навантаження, розвантаження, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу та об'єм. Також зазначались контакти осіб, які координують автотранспорт у продавця та покупця. Завантаження автомобіля відбувалось на складі позивача. Комірник позивача відвантажував товар та надавав водію супроводжувальні документи: товарно-транспортна накладна, накладна, рахунок - фактура, в яких зазначався номер автотранспорту, яким надавались послуги з перевезення готової продукції позивача. Факт надання позивачу послуг з перевезення готової продукції постачальник підтверджував відміткою покупця на товарно-транспортній накладній про отримання товару та надавав позивачу документи про виконання транспортних послуг, а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. На підставі зазначених документів позивач відображав надані послуги в бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, послуги ТОВ «Контраст-Миколаїв» з перевезення готової продукції використані в господарській діяльності позивача, оскільки готова продукція доставлена до покупців позивача та оплачена. Інформація щодо надання послуг наведена в звіті, що наявний в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є необґрунтованими, оскільки такі недоліки являються лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не є доказом того, що господарська операція не відбулась.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці, а зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ПАТ "ККПК" права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 р. №00001202201/119, від 08.11.2013 р. №00001632201/855, №00001642201/854, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Обухівської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Обухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 08.09.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.