Постанова

від 17.12.2013 по справі 816/6364/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 рокум. Полтава Справа №816/6364/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Риль В.Є.,

від відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Юлір") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2013 року №0000432202/409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 1926 грн. та №0000442202/408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг), 14010100" загалом в розмірі 701 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Юлір" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податків. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Прайм" (далі по тексту - ТОВ "Стар Прайм") підтверджується належним чином оформленими податковою накладною та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачем 03 грудня 2013 року через канцелярію суду подано письмові заперечення на позов, в яких останній, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Юлір" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Стар Прайм" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, викладені в акті перевірки від 13 лютого 2013 року №360/22.4-09/30941236, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Юлір" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30941236, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 67-68, 70/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах (47.53), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78) /а.с. 69/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Юлір" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі, з ТОВ "Стар Прайм" (код ЄДРПОУ 37403093) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 13 лютого 2013 року №360/22.4-09/30941236 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 1925 грн.;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 700 грн. /а.с. 11-20/.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04 березня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000432202/409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 1926 грн. (в т.ч., 1925 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с. 21/;

- №0000442202/408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг), 14010100" загалом в розмірі 701 грн. (в т.ч., 700 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с. 22/.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, доводи про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на які винесено спірні податкові повідомлення-рішення, Кременчуцька ОДПІ мотивувала відомостями, викладеними в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 травня 2012 року №1342/22-9/37403093 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Прайм" (код за ЄДРПОУ 37403093) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2010 року по 31 березня 2012 року" /а.с. 55-58/. Зокрема, відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ "Стар Прайм" не підтверджено реальність здійснення останнім господарських операцій, оскільки підприємство не подавало звітність про наявність основних фондів, чисельність працюючих на даному підприємстві - одна особа. Також, посилався на те, що позивачем на перевірку не надано товарно-транспортних накладних, а у видаткових накладних відсутні дані щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про безпідставне відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ результатів господарської діяльності від операцій з ТОВ "Стар Прайм".

Однак, суд не погоджується з даними доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат виробництва та обігу до 01 квітня 2011 року, регулювалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР).

Зокрема, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалося, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, за приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У свою чергу, правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "Юлір" у березні 2011 року на підставі усної домовленості придбано у ТОВ "Стар Прайм" товарно-матеріальні цінності - задвижку 30с 41 нж ду 150 ру кількістю 2 шт., загальною вартістю 4200 грн. (в т.ч., ПДВ - 700 грн.).

Зі змісту податкової декларації з ПДВ ТОВ "Юлір" за березень 2011 року судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вказаного звітного (податкового) періоду віднесено суму податку в розмірі 700 грн., що відображено у додатку №5 до податкової декларації "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 59-60, 64/.

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту зазначеної суми позивач підтвердив податковою накладною від 22 березня 2011 року №10, копію якої долучено до матеріалів справи /а.с. 23/.

Зазначену податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року - за датою отримання /а.с. 53/.

Дослідивши в судовому засіданні загадану копію податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування даної податкової накладної ТОВ "Стар Прайм" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Стар Прайм" товарів загальною вартістю 4200 грн. (в т.ч., ПДВ - 700 грн.), є підставою для віднесення спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності (товарності) спірної господарської операції позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної від 22 березня 2011 року №22/03-2 /а.с. 76/.

З приводу тверджень відповідача про те, що зазначену видаткову накладну складено з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній не вказано прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, суд враховує те, що оцінка документів та інших даних, відображених платником податків в податковому та бухгалтерському обліку має здійснюватися сукупно, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції.

Так, матеріалами справи підтверджено, що товари на підставі зазначеної вище видаткової накладної отримано гр. ОСОБА_3, про що виписано довіреність №35 /а.с. 79/.

Оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також, помилки в їх оформленні, не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, суд дійшов висновку про те, що видаткова накладна від 22 березня 2011 року №22/03-2 сукупно з копією сторінки журналу виданих довіреностей є достатніми доказами отримання позивачем товарів від ТОВ "Стар Прайм".

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стар Прайм" у банку, що підтверджується копіями рахунка-фактури від 22 березня 2011 року №22/03-2 /а.с. 76/ та виписки установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 78/.

Зважаючи на незначний обсяг придбаних товарів, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що зазначений товар доставлявся власним автотранспортом директора підприємства.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбані товарно-матеріальні цінності використано у власній господарській діяльності в ході виконання ТОВ "Юлір" обов'язків генпідрядника на об'єктах ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод". Суд погоджується з даними доводами, адже вони підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року та відомості ресурсів /а.с. 71-75/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 700 грн., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 травня 2012 року №1342/22-9/37403093, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161, 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За вищенаведеного, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Зважаючи на визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій загалом в розмірі 2 грн. є неправомірним.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з придбання позивачем у ТОВ "Стар Прайм" в березні 2011 року товарів загальною вартістю 4200 грн. та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість в розмірі 700 грн., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

А відтак, адміністративний позов ТОВ "Юлір" належить задовольнити, а податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 березня 2013 року №№0000432202/409, 0000442202/408 - визнати протиправними та скасувати.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 05 коп. необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької ОДПІ.

Водночас, суд враховує, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, як те передбачено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19 вересня 2013 року №590-VII, що набрав чинності 23 жовтня 2013 року).

При цьому, даною нормою визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Однак, зважаючи на те, що відповідно до положень пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до Державного бюджету стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 березня 2013 року №№0000432202/409, 0000442202/408.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" (код ЄДРПОУ 30941236) витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 (п'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба