Ухвала

від 04.02.2014 по справі 816/6364/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6364/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6364/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000432202/409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, в розмірі 1926 грн. та №0000442202/408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг), в розмірі 701 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6364/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання, призначене на 04.02.2014 року не прибули.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 04.02.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "Юлір" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30941236, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 67-68, 70).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах (47.53), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78) (а.с. 69).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Юлір" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі, з ТОВ "Стар Прайм" (код ЄДРПОУ 37403093) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13 лютого 2013 року №360/22.4-09/30941236.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 1925 грн.; пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 700 грн. (а.с. 11-20).

На підставі даного висновку Акту перевірки, 04 березня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000432202/409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 1926 грн. (в т.ч., 1925 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 21); №0000442202/408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг), 14010100" загалом в розмірі 701 грн. (в т.ч., 700 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 22).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про не підтвердження фактичної поставки товарів з посиланням виключно на відомості в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 травня 2012 року №1342/22-9/37403093 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Прайм" (код за ЄДРПОУ 37403093) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2010 року по 31 березня 2012 року" (а.с. 55-58). Зокрема, відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ "Стар Прайм" не підтверджено реальність здійснення останнім господарських операцій, оскільки підприємство не подавало звітність про наявність основних фондів, чисельність працюючих на даному підприємстві - одна особа. Також, посилався на те, що позивачем на перевірку не надано товарно-транспортних накладних, а у видаткових накладних відсутні дані щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат виробництва та обігу до 01 квітня 2011 року, регулювалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР).

Зокрема, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалося, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, за приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У свою чергу, правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Юлір" у березні 2011 року на підставі усної угоди придбано у ТОВ "Стар Прайм" товарно-матеріальні цінності - задвижку кількістю 2 шт., загальною вартістю 4200 грн. (в т.ч., ПДВ - 700 грн.).

Зі змісту податкової декларації з ПДВ ТОВ "Юлір" за березень 2011 року судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вказаного звітного (податкового) періоду віднесено суму податку в розмірі 700 грн., що відображено у додатку №5 до податкової декларації "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (а.с. 59-60, 64).

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту зазначеної суми позивач підтвердив податковою накладною від 22 березня 2011 року №10, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 23).

Зазначену податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року - за датою отримання (а.с. 53).

Вказана податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування даної податкової накладної ТОВ "Стар Прайм" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Стар Прайм" товарів загальною вартістю 4200 грн. (в т.ч., ПДВ - 700 грн.), є підставою для віднесення спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності (товарності) спірної господарської операції позивачем надано копію видаткової накладної від 22 березня 2011 року №22/03-2 (а.с. 76).

З приводу тверджень відповідача про те, що зазначену видаткову накладну складено з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній не вказано прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, суд враховує те, що оцінка документів та інших даних, відображених платником податків в податковому та бухгалтерському обліку має здійснюватися сукупно, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції.

Так, матеріалами справи підтверджено, що товари на підставі зазначеної вище видаткової накладної отримано гр. ОСОБА_1, про що виписано довіреність №35 (а.с. 79).

Оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також, помилки в їх оформленні, не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, суд дійшов висновку про те, що видаткова накладна від 22 березня 2011 року №22/03-2 сукупно з копією сторінки журналу виданих довіреностей є достатніми доказами отримання позивачем товарів від ТОВ "Стар Прайм".

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стар Прайм" у банку, що підтверджується копіями рахунка-фактури від 22 березня 2011 року №22/03-2 (а.с. 76) та виписки установи банку про рух коштів на рахунку (а.с. 78).

Зважаючи на незначний обсяг придбаних товарів, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що зазначений товар доставлявся власним автотранспортом директора підприємства.

Придбані товарно-матеріальні цінності використано у власній господарській діяльності в ході виконання ТОВ "Юлір" обов'язків генпідрядника на об'єктах ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", що підтверджується копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року та відомості ресурсів (а.с. 71-75).

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 травня 2012 року №1342/22-9/37403093, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

гідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з придбання позивачем у ТОВ "Стар Прайм" в березні 2011 року товарів загальною вартістю 4200 грн. та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість в розмірі 700 грн., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6364/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.