Постанова

від 18.12.2013 по справі 820/11135/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 р. справа №820/11135/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекціїї Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001111703 від 29.10.2013 року. У обґрунтування позовних вимог , позивач зазначив, що Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України видане податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001111703 від 29.10.2013 про збільшення податкових зобов'язань за платежем : податок на додану вартість на загальну суму 17 794,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню як таке, що винесене на підставі висновків, викладених у Акті про результати перевірки, які є хибними і таким, що не відповідають нормам чинного законодавства. Позивачка зазначила, що посилання відповідача на дані «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях. Представник відповідача у судовому засіданні позицію відповідача підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне. Відповідно до документів, що містяться у матеріалах справи (Витяг від 10.12.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; Свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість; Свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця (а.с. 5-8) - позивач - ОСОБА_2 - зареєстрований як Фізична особа-підприємець з 27.11.2009 року Дергачівською районною державною адміністрацією; перебуває на податковому обліку у Дергачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України з 30.11.2009 р. за № 6626 (ідентифікаційний код НОМЕР_2); є платником податку на додану вартість. Відомості про перебування позивача в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства, а також відомості про реєстрацію припинення підприємницької діяльності - відсутні. На підставі наказу №123 від 03.09.13 року з 23.09.2013 року по 27.09.2013 року Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.20190 р. по 31.12.2012 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.10.2013 року № 239/20-11-17-03-05/123/НОМЕР_2 (далі - Акт про результати перевірки або Акт), у якому викладено висновки про порушення позивачем вимог пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до зайвого включення останнім до податкового кредиту суми у розмірі 15556 грн. та заниження податкових зобов'язань на 459 грн. 17.10.2013 року на Акт про результати перевірки позивачем були надані заперечення, за результатами розгляду яких відповідно до листа відповідача від 29.10.2013 року № 138/11/20-11-17-03-09 (а.с.12-17) Акт про результати перевірки було залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001111703 від 29.10.2013., яким позивачеві нараховано додаткове податкове зобов'язання на загальну суму 18794,00 грн. (де: 16015 грн.- сума основного платежу; 2779,00 грн.- сума штрафних санкцій). Акт про результати перевірки містить, зокрема, висновок відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань на суму 335,00 грн. ( у тому числі з січня по квітень 2011 р. ). за результатами господарської операції позивача з ТОВ «Немірофф-Сервіс» ( код ЄДРПОУ 36357476) за договором № 01236/17-2010 від 20.10.2010 року , за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надавати ТОВ ««Немірофф-Сервіс» маркетингові послуги по стимулюванню попиту на продукцію останнього шляхом виділення продукції контрагента у меню ресторану в окрему категорію. (а.с. 191). Такого висновку відповідач дійшов з посиланням на акти приймання-передачі послуг, наданих за вищевказаним договором та оформлені у порушення вимог п. 187.1 п. 187 ПК України. Суд зауважує , що заперечуючи проти вказаного висновку відповідача, будь-які первинні документи, які б спростовували цей висновок, позивач до суду не надав. Висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 124,00 грн. за результатами господарської операції позивача з ТОВ «ТЮФ Україна » відповідач дійшов за результатами опрацювання відхилень сум податкових зобов'язань з ПДВ, виявлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів. Висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 15556,00 грн. відповідач дійшов з посиланням на те, що податкові накладні, на підставі яких було визначено податкове зобов'язання, оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК України. Порушення позивачем ст. 201 ПК України виявлено відповідачем за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів. Суд зауважує, що Акт про результати перевірки не містить зауважень відповідача щодо ненадання позивачем будь-яких документів бухгалтерської або податкової звітності. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з положень таких норм права. Відповідно до ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Вказана норма кореспондує з нормами ст. 44 ПК України та загальним обов'язком суб'єкта господарювання вести бухгалтерський та податковий облік. У свою чергу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податків у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Порядок проведення перевірок платників податків визначено ст. ст. 75-86 ПК України. Зокрема, статтею 83 ПК України визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Відповідно до положень пунктів 4-6 Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Суд зазначає, що спростовуючи твердження відповідача щодо неналежно оформлених податкових накладних, представник позивач у судовому засіданні надав, а суд дослідив оригінали податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у період з січня 2011 року по грудень 2012 року, а саме оригінали та копії податкових накладних : № 190008684 від 28.01.2011 року, № 00075 від 28.01.2011 року, № 156 від 26.01.2011 року, № 2617012957 від 24.01.2011 року, № 1418044432 від 20.01.2011 року, № 719 від 28.02.2011 року, № 1420048433 від 04.02.2011 року, № 2621027508 від 17.02.2011 року, № 1420052473 від 18.02.2011 року, № 00227 від 04.03.2011 року, № 1426041970 від 04.03.2011 року, № 1416058639 від 21.03.2011 року, № 1425061089 від 25.03.2011 року, № 1418005254 від 15.04.2011 року, № 1416002591 від 26.04.2011 року, № 1422003488 від 12.04.2011 року, № 204 від 26.04.2011 року, № 252 від 31.05.2011 року, № 1427062922 від 18.05.2011 року, № 308 від 30.05.2011 року, № 311 від 30.05.2011 року, № 264 від 30.06.2011 року, № 232 від 27.07.2011 року, № 229 від 29.08.2011 року, № 160 від 30.08.2011 року, № 1423000019263 від 07.10.2011 року, № 1420000025602 від 05.10.2011 року, № 1418000051869 від 19.10.2011 року, № 278 від 04.11.2011 року, 1423000026566 від 28.11.2011 року, № 1414000057998 від 07.11.2011 року, № 1423000022955 від 02.11.2011 року, № 237 від 26.06.2012 року, № 236 від 26.07.2012 року, № 221 від 26.12.2012 року, № 282 від 30.11.2012 року, № 11878 від 26.12.2012 року, № 8156 від 31.07.2012 року, № 1356 від 28.01.2011 року, № 220001510 від 25.01.2011 року, № 220000864 від 18.01.2011 року, № 190013254 від 10.02.2011 р, № 190017146 від 19.02.2011 р., № 221476 від 25.02.2011 р., № 4158 від 10.03.2011 р., № 190023639 від 07.03.2011 р., № 190024532 від 10.03.2011 р., № 190032447 від 25.03.2011 р., № 221726 від 25.03.2011 р., № 22119 від 02.04.2011 р., № 1959287 від 19.05.2011 р., № 1404001259 від 01.06.2011 р., № 1901477 від 02.06.2011 р., № 1906568 від 15.07.2011 р., № 22534 від 09.08.2011 р., № 1904487 від 09.09.2011 р., № 1909540 від 27.10.2011 р., № 222348 від 31.10.2011 р., № 1904070 від 10.11.2011 р., № 1911361 від 29.12.2011 р., № 1908097 від 22.12.2011 р., № 1902741 від 08.12.2011 р., № 1901315 від 03.12.2011 р., № 1776362 від 10.02.2012 р., № 1778185 від 24.02.2012 р., № 1777008 від 15.02.2012 р., № 1807169 від 30.03.2012 р., № 1807166 від 30.03.2012 р., № 1743002 від 12.03.2012 р., № 1779705 від 07.03.2012 р., № 1804128 від 05.03.2012 р., № 1902219 від 07.04.2012 р., № 2100 від 31.03.2012 р., № 2095 від 21.03.2012 р., № 2080 від 21.03.2012 р., № 1493 від 29.02.2012 р., № 1478 від 27.02.2012 р., № 1479 від 06.02.2012 р., № 602 від 30.01.2012 р., № 1743592 від 14.05.2012 р., № 1746079 від 29.06.2012 р., № 1728737 від 13.06.2012 р., № 3686 від 29.05.2012 р., № 3670 від 29.05.2012 р., № 54318 від 07.07.2012 р., № 102 від 06.07.2012 р., № 1742905 від 10.08.2012 р., № 1741878 від 03.08.2012 р., № 5954 від 21.09.2012 р., № 1701399 від 10.09.2012 р., № 1720110 від 17.10.2012 р., № 1681239 від 12.10.2012 р., № 22404 від 04.10.2012 р., № 1703812 від 16.11.2012 р., № 221994 від 27.11.2012 р., № 221382 від 20.11.2012 р., № 22364 від 06.11.2012 р., № 11404 від 30.11.2012 р., № 11879 від 26.12.2012 р., № 1742805 від 14.12.2012 р., № 1721388 від 07.12.2012 р., № 221974 від 28.12.2012 р. (а.с. 18-155). Суд зазначає, що надані представником позивача оригінали податкових накладних та їх копії, що містяться у матеріалах справи, містять усі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ПК України, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД. Щодо обов'язковості реєстрації податкових накладних платниками податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне. Відповідно до п. 11 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, якими визначено, що Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість у одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012року.

Податкова накладна, у якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Суд зазначає що жодна з вищевказаних податкових накладних на містить суму податку на додану вартість, яка перевищує 10 тисяч гривень. Отже, вказані податкові накладні не підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих сплачених платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У раз; якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Підсумовуючи результати дослідження документів, що містяться у матеріалах справи та вищенаведених норм права, суд зазначає наступне: - безпідставними і такими, що не підтверджені правовими доводами є висновки відповідача про невизнання податкових накладних ФО-П ОСОБА_2, на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ за період з січня 2011 по грудень 2012 року, у сумі 15556 грн., оскільки наданими позивачем до суду для огляду оригіналами податкових накладних підтверджено відповідність їх за формою та змістом вищенаведеним вимогам ПК України; - не відповідають вимогами вищенаведених норм права висновки відповідача про заниження позивачем сум податкових зобов'язань за червень 2012 року на суму 124,17 грн. з посиланням на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, оскільки будь-яких інших зауважень з цього питання Акт про результати перевірки не містить; суд зазначає, що отримання інформації щодо платника податків з автоматизованої системи не звільняє податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону; будь-яка інформація, отримана податковим органом без належного правового обґрунтування не має преюдиціального значення при розгляді справи та не може бути свідченням правомірності висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства; - відсутність у Акті про результати перевірки зауважень щодо ненадання позивачем будь-яких документів бухгалтерської або податкової звітності дає суду підстави вважати, що такі документи є наявними, а, відповідно, надані до суду копії належним чином оформлених податкових накладних є достатнім документальним доказом правомірності формування позивачем податкових зобов'язань на підставі вказаних податкових накладних у сумі 15 680,00 грн.; - не підтверджено позивачем шляхом надання копій відповідних первинних документів правомірність визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 335,00 грн. за результатами господарської операції позивача з ТОВ «Немірофф-Сервіс», що дає підстави суду погодитись з висновком відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань 335,00 грн., оскільки вказаного висновку відповідач дійшов з посиланням на неналежне оформлення позивачем первинних документів (актів приймання-передачі наданих послуг). Будь-які докази, які б спростовували вказаний висновок відповідача, позивачем до суду не надано. Вказане суд сприймає як відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які мають бути правовою підставою для визначення податкових зобов'язань за результатами здійсненої господарської операції. Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. За змістом ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України. Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 71, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекціїї Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекціїї Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Р" №0001111703 від 29.10.2013 року в частині збільшення суми грошових зобов'язань Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 з податку на додану вартість у сумі 18459 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (62370, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.