Постанова

від 19.12.2013 по справі 910/8866/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 910/8866/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мазурок Я.В. - дов. від 21.12.12, відповідача: Тарасенко Ю.О. - дов. від 29.12.12, касаційну скаргуКомунального підприємства "Київжитлоексплуатація" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.13 у справі№910/8866/13 за позовомКомунального підприємства "Київжитлоексплуатація" доКомунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія Київ" простягнення 40910,65 грн.

Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія Київ" 40910,65 грн. вартості спожитої теплової енергії. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що відповідач, як суборендар, в опалювальний сезон 2011-2012 років за відсутності укладеного договору на постання теплової енергії здійснював споживання теплової енергії. Проте її вартість не сплачував. Позивач посилався на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 193, 230 Господарського кодексу України, статі 24 Закону України "Про теплопостачання".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.13 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з факту бездоговірного споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді та визнав обґрунтованим стягнення її вартості з відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.13 (судді: Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Коротун О.М.) перевірене рішення господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок з оплати послуг теплопостачання, оскільки договором не передбачено компенсації позивачеві витрат на оплату таких послуг.

Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судам приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 4 2 , 4 7 , 34, 105, 111 28 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вказує на наявність підстав для стягнення спірних коштів з відповідача, оскільки згідно з пунктами 3.9, 4.9 договору суборенди обов'язок зі сплати комунальних послуг покладається на суборендаря-відповідача. Скаржник зазначає, що теплова енергія у спірному періоді постачалася в орендоване відповідачем нежитлове приміщення. Крім того, вартість спожитої теплової енергії була оплачена позивачем повністю ПАТ "Київенерго".

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.12.11 між Управлінням преси та інформації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" та Комунальним підприємством Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" та був укладений договір №46/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду. Об'єктом оренди за цим договором є нежитлове приміщення, загальною площею 504,40 кв.м в будинку №10 літ. А на вул. Хрещатик у м. Києві. За актом приймання-передачі від 27.12.11 спірне приміщення було передано в користування відповідачу. Відповідно до пунктів 3.9, 4.9 договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонт будівлі, не входить до складу суборендної плати та компенсаційних витрат підприємства і сплачується суборендарем (відповідачем) окремо на підставі договорів, укладених суборендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги; суборендар (відповідач) зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг. Господарським судом першої інстанції було установлено, що між позивачем та ПАТ "Київенерго" 01.09.99 був укладений договір №153-8539-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді в будинки №10 літ. А та літ. Б на вул. Хрещатик в м. Києві. Також місцевим господарським судом установлено, що позивач звертався до відповідача (лист від 24.12.12 №155/23-12/146) з пропозицією укласти договір на теплопостачання та направляв проект договору, проте договір укладено не було. Водночас, не укладався відповідачем і договір на теплопостачання з енергопостачальною організацією. В процесі розгляду спору господарським судом першої інстанції було устанволено, з підтвердженням матеріалами справи, що упродовж опалювального періоду 2011-2012 років у спірне приміщення (опалювальна площа 352,4 кв.м) здійснювалося постачання теплової енергії. Всього у спірному періоді відповідачу було надано послуг з теплопостачання на загальну суму 40910,65 грн. Втім, як установив місцевий господарський суд, за ці послуги з енергопостачальною компанією розрахувався позивач. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" про стягнення з Комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія Київ" 40910,65 грн. вартості спожитої останнім теплової енергії. Згідно з приписами Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Відповідно до приписів пункту 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно з пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Разом з тим, за приписами частей 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, господарським судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що в період опалювального сезону 2011-2012 років в орендоване відповідачем приміщення здійснювалося постачання теплової енергії. Споживання теплової енергії відповідачем відбувалося за відсутності укладеного договору. Господарським судом першої інстанції також установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що за умовами договору суборенди вартість фактично спожитих комунальних послуг відповідачем (суборендарем) оплачується окремо. Між тим, як установив місцевий господарський суд, відповідач за спірні послуги не розрахувався; вартість спожитої ним теплової енергії, котра була оплачена енергопостачальній компанії позивачем, становить 40910,65 грн. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. Таким чином, зважаючи на наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.13 у справі №910/8866/13 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.13 залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія Київ" 860,25 грн. судового збору. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець