Постанова

від 18.12.2013 по справі 914/77/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 914/77/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Картере В.І. (доповідач),

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Малехівської сільської ради - Плесканки О.В.,

Фірми "Спіка - Ойл 2000" - не з'яв.,

ПП "Лада - Плюс" - Брацкової О.С.,

прокурора - Гудименко Ю.В.,

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малехівської сільської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2013

у справі № 914/77/13 господарського суду Львівській області

за заявою Фірми "Спіка - Ойл 2000"

до Приватного підприємства "Лада - Плюс"

за участю прокуратури міста Львова

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 08.01.2013.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.06.2013 (колегія суддів у складі: суддя Морозюк А.Я. - головуючий, судді Гутьєва В.В., Цікало А.І.) визнати заявлені вимоги Малехівської сільської ради в розмірі 2452756,80 грн. та 1147,00 грн. судових витрат (всього 2453903,80 грн.), з них включено:

- 1147,00 грн. судових витрат - в першу чергу реєстру вимог кредиторів;

- 2452756,80 грн. - в четверту чергу реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Гриців В.М. - головуючий, судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) вказану ухвалу господарського суду Львівської області скасовано та прийнято нове рішення, яким вимоги Малехівської сільської ради до ПП "Лада-Плюс" в сумі 2452756,80 грн. відхилено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційної інстанції, Малехівська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2013, а ухвалу господарського суду Львівської області від 06.06.2013 залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскарженої постанови порушено вимоги ст.ст. 4 3 , 32, 43 ГПК України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 11, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- від Малехівської сільської ради на адресу суду надійшла заява про визнання її кредитором ПП "Лада-Плюс" на суму 2452756,80 грн.;

- грошові вимоги Малехівської сільської ради до боржника обґрунтовані рішеннями Малехівської сільської ради від 24.01.2011 №№ 30, 31, 32;

- пунктом першим кожного з названих рішень затверджено ПП "Лада-Плюс" окремі проекти землеустрою, а саме:

· рішенням Малехівської сільської ради від 24.01.2011 № 30 затверджено ПП "Лада-Плюс" проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 6,6616 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгівельно-розважального комплексу по вул. Київська в с. Малехів,

· рішенням Малехівської сільської ради від 24.01.2011 № 31 затверджено ПП "Лада-Плюс" проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 3,5717 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень по вул. Київська в с. Малехів,

· рішенням Малехівської сільської ради від 24.01.2011 № 32 затверджено ПП "Лада-Плюс" проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 4,4283 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень по вул. Київська в с. Малехів;

- відповідно до пунктів 2 рішень Малехівської сільської ради від 24.01.2011 № 30, № 31, № 32 "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП "Лада-Плюс" в селі Малехів по вул. Київська", ПП "Лада-Плюс" зобов'язано сплатити загальну суму втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15.12.2010;

- згідно з вказаним розрахунком загальна сума втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок становить 4087928,00 грн.

- відповідно до Розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, придбаних у власність ПП "Лада-Плюс" для ведення підсобного сільського господарства, під будівництво торгово-складських приміщень та торгово-розважального комплексу на території Малехівської сільської ради Жовківського району загальною площею 14,6616 га ріллі, який складено головним спеціалістом відділу земель сільськогосподарського призначення, лісового та водного фонду, моніторингу та охорони земель; сума втрат становить 4087,928 тис. грн.;

- розпорядником майна було розглянуто заяву Малехівської сільської ради з грошовими вимогами до боржника, відмовлено у визнанні кредиторських вимог у повному обсязі, про результати розгляду заявника повідомлено письмово.

Згідно з ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи, що провадження у справі порушено 08.01.2013 відповідно до приписів пункту 1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з положень ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд. При цьому кредитори, заявляючи вимоги до боржника, самостійно мають довести власні грошові вимоги виключно відповідними документами, тобто, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю. Водночас, докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку. Вимоги кредиторів щодо передачі індивідуально визначеного майна не можуть бути предметом звернення до боржника в процедурі банкрутства. До складу грошових зобов'язань не включаються речово-правові вимоги з повернення або передачі майна.

Відповідно до вимог ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для використання за іншими потребами, не пов'язаними із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

За змістом ст. 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Ці кошти використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 (в редакції, чинній станом на січень 2011 року) затверджено порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню. Серед іншого установлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок. Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держземінспекція та її територіальні органи. Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держземінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 встановлює нормативи і формулу, за якими визначаються втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, проте не визначає порядку затвердження розрахунку цих втрат.

Як установлено п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1). Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (частина 2).

У зв'язку з викладеним, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні проекти землеустрою, затверджені рішеннями Малехівської сільської ради від 24.01.2011 № 30, № 31, № 32, кожним з яких передбачено зміну цільового призначення різних за площею земельних ділянок (6,6616 га, 3,5717 га, 4,4283 га відповідно). Серед інших документів, ці проекти землеустрою повинні б містити й розрахунки втрат сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства. Відповідно, затвердження проектів землеустрою передбачає й затвердження розрахунків втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства.

Проте як зазначено Львівським апеляційним господарським судом розрахунків втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки площею 6,6616 га, земельної ділянки площею 3,5717 га та земельної ділянки площею 4,4283 га не існує.

Із змісту Розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок випливає, що такий виконаний щодо зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 14,6616 га і сума втрат становить 4087,928 тис. грн. У матеріалах справи відсутні й докази затвердження вказаного Розрахунку, як цього вимагає закон.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання сторін як рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2560/11 (яким задоволено позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Малехівської сільської ради, Жовківської районної ради, Львівської обласної ради, та стягнуто з ПП "Лада-Плюс" на користь Малехівської сільської ради втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 2452756,80 грн.) так і постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2012 у справі № 1304/4275/2012 (якою задоволено позов ПП "Лада-Плюс" до Малехівської сільської ради, Головного управління Держкомзему у Львівській області, визнано незаконними пункти 2 рішень Малехівської сільської ради від 24.01.2011 №№ 30, 31, 32 "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП "Лада-Плюс" в селі Малехів по вул. Київська" та протиправними дії Головного управління Держкомзему у Львівській області, пов'язані з погодженням розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, придбаних у власність ПП "Лада-Плюс" для ведення підсобного сільського господарства, під будівництво торгово-складських приміщень та торгово-розважального комплексу на території Малехівської сільської ради Жовківського району загальною площею 14,6616 га), оскільки ці судові рішення оскаржені до судів вищих інстанцій та не набрали законної сили.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про те, що грошові вимоги Малехівської сільської ради до боржника не підтверджені у встановленому порядку документами, є правильним, а відтак Малехівську сільську раду правомірно не включено до складу конкурсних кредиторів ПП "Лада - Плюс".

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правові підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малехівської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 у справі № 914/77/13 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: В. Картере Г. Прокопанич