Постанова

від 04.12.2013 по справі 918/670/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 918/670/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Рівненська міська рада на рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.13 р.

у справі № 918/670/13 (суддя Андрійчук О.В. )

позивач Рівненська міська рада

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1/ Управління Держземагенства у м. Рівному

2/ Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області

відповідач суб'єкт підприємницької діяльності Свентах Іван Іванович

про визнання укладеним договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача - Горчак Ю.П( представник, довіреність у справі)

третя особа 1-не з"явився

третя особа 2 - не з"явився

відповідача - Свентах І.І., представник відповідача - Солімчук А.М ( представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року у зв"язку з неможливістю судді Дужича С.П. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.07.2013 року у справі № 918/670/13 (суддя Андрійчук О.В.) відмовлено у задоволенні позову Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держземагенства у м. Рівне, Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області до суб'єкта підприємницької діяльності Свентаха Івана Івановича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держземагенства у м. Рівне, Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - про визнання укладеним договору оренди землі.

Ухвалюючи рішення з огляду на ст.6,627 Цивільного кодексу України, ст. 179,187 Господарського кодексу України, ст.79, 125 Земельного кодексу України, ст.1,13,15 Закону України «Про оренду землі», ст.55 Закону України «Про землеустрій», Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» місцевий господарський суд не вбачав підстав для задоволення позову, оскільки запропонований Рівненською міською радою відповідачу до укладення проект договору оренди землі, предметом якого є умовна частка земельної ділянки розміром 112 м.кв., що знаходиться в межах домоволодіння № 2 на вул. Корольова в м. Рівне загальною площею 6 860 м.кв., не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" , не містить усіх істотних умов та не потягне за собою державної реєстрації .

Не погодившись з даним рішенням, Рівненська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

З покликанням на ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.144 Конституції України стверджують, що рішення міської ради від 8 квітня 2010 року N3408 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням N 2 на вул. Корольова та передачу в оренду земельної ділянки" прийняте в межах чинного законодавства України, є чинним та підлягає обов'язковому виконанню СПД Свентахом І.І.

Саме на виконання вимог означеного рішення і було надіслано СПД Свентаху І.І. проект договору оренди землі від 06.12.2011 за вих. №08-1819, що не заперечується самим відповідачем. Оскільки договір оренди землі не було укладено, Рівненська міська рада змушена звернутися із даним позовом .

На думку скаржника, позивачем дотримано порядок укладення господарських договорів, який передбачено чинним законодавством, а запропонований проект договору оренди землі в цілому за формою та змістом відповідає вимогам стосовно Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 та ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Звертають увагу, що місцевий господарський суд помилково зазначив про відсутність у проекті договору такої істотної умови як кадастровий номер земельної ділянки, оскільки така відсутність кадастрового номеру не може слугуватиме причиною відмови в позові. Зазначають, що формування та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру здійснюється на підставі заяви землекористувача, однак відповідач, після передачі міською радою спірної земельної ділянки, не вчиняв дій відповідно до рішення від 08.04.2010р. № 3408, яке підлягає обов"язковому виконанню, що і спричинило відсутність кадастрового номеру земельної ділянки в проекті договору оренди землі.

Також, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що Державною реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції проводиться реєстрація права на оренду земельних ділянок (умовних часток).

Просять рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Серед іншого зазначає, що окремі пункти проекту договору оренди не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема: " п. 9 Сторони по годжуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення Рівнен ською міською радою про надання земельної ділянки в оренду №3408 від 08.04.2010р.", а саме : ст. 287 Податкового Кодексу, ст.179 Господарського Кодексу, ст. 631 ЦК України та ст. 58 Конституції України, за якими договір набирає чинності з мо менту його укладання, а плата за оренду землі стягується після державної реєстрації такого договору.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що аналіз п.9, п.13, п.14, п.28, п.30 проекту Договору оренди земельної ділянки не відповідає його волевиявленню.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала з мотивів, що у ній викладені та просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач та його представник під час апеляційного перегляду справи заперечували щодо доводів скаржника та вказували на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, яке просили залишити без змін.

Представник третьої особи, Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області в судовому засіданні 20 листопада 2013 року пояснила, що відповідно до чинного законодавства умовна частка земельної ділянки не може бути зареєстрована та зазначила - якщо і були випадки реєстрації договорів оренди умовних часток земельної ділянки, то така реєстрація здійснювалася помилково.

Управління Держземагенства у м. Рівному не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи попереджалося в установленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р.( а.с.158).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки третя особа належним чином повідомлена про час та місце апеляційного перегляду справи, явка сторін обов"язковою не визнавалась, та з огляду на обмеженість строків вирішення спору ,судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - Управління Держземагенства у м. Рівному.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга Рівненської міської ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 02.10.2008 року № 1904 "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням № 2 на вул. Корольова" надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням № 2 на вул. Корольова загальною орієнтованою площею 6 800 м.кв. для надання в оренду на десять років за рахунок земель житлової та громадської забудови Рівненської міської ради, у тому числі суб'єкту підприємницької діяльності Свентаху Івану Івановичу - для обслуговування салону-ательє пошиття одягу та магазину продажу кави (на підставі свідоцтва про право власності від 01.11.2006 року, № 4072700).

Рішенням Рівненської міської ради від 08.04.2010 року № 3408 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням № 2 на вул. Корольова та передачу в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням № 2 на вул. Корольова загальною площею 6 860 м.кв., у тому числі суб'єкту підприємницької діяльності Свентаху Івану Івановичу - для обслуговування салону-ательє пошиття одягу та магазину продажу кави (п. 1 рішення).

Відповідно до п. 2 даного рішення передано в оренду на десять років земельну ділянку загальною площею 6 800 м.кв. та закріплено межі прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням № 2 на вул. Корольова за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради, у тому числі земельну ділянку загальною площею 112 м. кв. (умовна частка) суб'єкту підприємницької діяльності Свентаху Івану Івановичу на підставі свідоцтва на право власності від 01.11.2006 року (р. № 460213).

Пунктом 4 рішення відповідача зобов'язано у тримісячний термін виготовити та отримати документи, що посвідчують право користування землею.

Листами № 660 від 09.06.2010 року та № 1510 від 22.12.2010 року Рівненська міська рада повідомляла відповідача про необхідність виготовлення документів на користування земельною ділянкою.

09.12.2011 року Рівненською міською радою скеровано відповідачу для підписання проект договору оренди землі від 06.12.2011 року за № 08-1819 ,на що вказує наявний у матеріалах справи фіскальний чек про поштове відправлення.

Разом з тим відповідач, отримавши підписаний позивачем договір оренди земельної ділянки, у двадцятиденний термін його не підписав та не надав два примірники протоколу розбіжностей з підписаним договором, що змусило останнього звернутись з позовом до господарського суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України .

Земельним кодексом (ЗК) України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79).

Статтею 116 ЗК України (в редакції ,яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (місце розташування).

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент винесення радою рішення про надання земельної ділянки в оренду) право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування, або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В той же час, відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як вбачається з п.2 проекту договору оренди, в оренду передається земельна ділянка 112 м.кв. ( умовна частка) , за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

З огляду на наведені норми судова колегія зазначає, що об'єктом оренди може бути земельна ділянка з чітко встановленими та окресленими межами та місцем розташування.

Разом з тим, згідно долученого до матеріалів справи проекту договору оренди, позивач просить визнати укладеним договір оренди землі ,об"єктом якого є умовна частка земельної ділянки площею 112 кв.м.

З огляду на викладене судова колегія знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у проекті договору оренди ідентифікуючих ознак земельної ділянки, яка пропонується до передачі в оренду, а саме : кадастрового номеру, місцезнаходження та визначенні меж в натурі на місцевості.

Суд першої інстанцій, з чим повністю погоджується і апеляційна інстанція, звертає увагу на той факт, що ні Земельний кодекс України, ні Закон України "Про оренду землі", ні інші нормативно-правові акти не визначають поняття "умовна частка" земельної ділянки та не передбачають можливість передачі в оренду умовної частки земельної ділянки.

При цьому, судом першої інстанції правомірно врахована неможливість надання в оренду земельної ділянки під окремим приміщенням багатоповерхового будинку, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний майновий комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку, як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки.

Детальний аналіз умов запропонованого позивачем відповідачу проекту договору свідчить про те, що останній не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", оскільки не містить усіх істотних умов.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав у Рівненської міської ради до спонукання відповідача на укладення договору оренди умовної частки земельної ділянки та правомірно відмовив у задоволенні позову.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд не може погодитися із доводами скаржника, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Рівненської міської ради та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.2013 року у даній справі.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 30 липня 2013 року у справі № 918/670/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Бучинська Г.Б.