Постанова

від 13.03.2014 по справі 918/670/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 918/670/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.О. (доповідач), суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. розглянувши касаційну скаргуРівненської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.12.13 у справі№ 918/670/13 Господарського суду Рівненської області за позовомРівненської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Управління Держземагентства у м. Рівному 2. Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області провизнання укладеним договору оренди землі

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому, з урахуванням зміни вимог, просила визнати укладеним між сторонами у справі договір оренди землі на умовах проекту, запропонованого позивачем. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо невиконання відповідачем рішення Рівненської міської ради № 3408 від 08.04.10, яким останньому передано в оренду земельну ділянку (умовна частка) загальною площею 112 м.кв. по АДРЕСА_1 терміном на десять років для обслуговування салону - ательє пошиття одягу та магазину з продажу кави. При цьому позивач посилався на приписи статей 13, 377, 638, 641 Цивільного кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 12, 116, 120, 122, 124, 126 Земельного кодексу України, статей 16, 35 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 26, 59, 71, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.13, ухваленим суддею Андрійчук О.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність підстав для задоволення позову, оскільки запропонований Рівненською міською радою проект договору оренди землі не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", не містить усіх істотних умов та не потягне за собою державної реєстрації. При цьому суд керувався приписами статей 79, 125 Земельного кодексу України, статей 179, 187 Господарського кодексу України, статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Олексюк Г.Є. - головуючий, Сініцина Л.М., Бучинська Г.Б., постановою від 04.12.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Рівненська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо невідповідності спірного проекту договору оренди вимогам статті 15 Закону У країни "Про оренду землі" з огляду на відсутність кадастрового номеру земельної ділянки. Водночас скаржник зазначає про неврахування судами того, що формування земельної ділянки і присвоєння земельній ділянці кадастрового номера здійснюється на підставі заяви землекористувача, що відповідачем здійснено не було. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 6, 627, 649 Цивільного кодексу України, статей 79 1 , 120 Земельного кодексу України, статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимога Рівненської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання укладеним договору оренди землі на умовах проекту, запропонованого позивачем. Підставою позову визначено рішення Рівненської міської ради від 08.04.10 № 3408 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням АДРЕСА_1 та передачу в оренду земельної ділянки", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням АДРЕСА_1 загальною площею 6 860 м.кв., у тому числі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 - для обслуговування салону-ательє пошиття одягу та магазину продажу кави. Відповідно до пункту 2 даного рішення передано в оренду на десять років земельну ділянку загальною площею 6 800 м.кв. та закріплено межі прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради, у тому числі земельну ділянку загальною площею 112 м. кв. (умовна частка) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності від 01.11.06 № 460213. Пунктом 4 рішення відповідача зобов'язано у тримісячний термін виготовити та отримати документи, що посвідчують право користування землею. Установлено судами і те, що позивач повідомляв відповідача про необхідність виготовлення документів на користування земельною ділянкою та скерував для підписання проект договору оренди землі від 06.12.11 за № 08-1819. Однак відповідач договір оренди не підписав, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду. Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення радою рішення про надання земельної ділянки в оренду) право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В той же час, приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. В свою чергу, статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками . У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації . З правового аналізу вказаних норм убачається, що порядок надання земельної ділянки у користування відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" є відмінним від порядку надання у користування прибудинкових територій багатоквартирного житлового будинку. При цьому передача в оренду умовної частки земельної ділянки діючим земельним законодавством не передбачено. Між тим, як установлено судами, запропонований позивачем договір не відповідає всім вимогам Закону України "Про оренду землі", оскільки не містить ідентифікуючих ознак земельної ділянки, яка пропонується до передачі в оренду, а саме: кадастрового номеру земельної ділянки, місцезнаходження та визначення меж в натурі на місцевості. За таких обставин, визнається правомірним висновок судів про відсутність підстав для визнання укладеним між сторонами у справі договору оренди землі на умовах проекту, запропонованого позивачем. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.13 у справі № 918/670/13 Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Г. Кравчук

Г. Мачульський