Рішення

від 18.12.2013 по справі 919/1249/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа № 919/1249/13 Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдороги"

(Керченське шосе, буд. 44-А, м. Феодосія, АР Крим, 98100),

до Публічного акціонерного товариства "Севастопольське управління дорожнього будівництва"

(вул. Хрустальова, буд. 62, м. Севастополь, 99040),

про стягнення 498 362,80 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Стрюков Володимир Васильович - представник, довіреність № б/н від 08.11.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримдороги" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до публічного акціонерного товариства "Севастопольське управління дорожнього будівництва" про стягнення заборгованості у розмірі 1 666 765,20 грн., з яких 429 741,50 грн. - сума основного боргу, 18 668,75 грн. - 3% річних за період з 10.10.2012 по 23.10.2013, 1 218 354,95 грн. - пеня за період з 23.10.2012 по 26.04.2013.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 28.09.2012 № 2809/2012 в частині своєчасної і повної оплати.

Ухвалою суду від 30.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні 17.12.2013 надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 498 362,80 грн., з яких 429 741,50 грн. - сума основного боргу, 18 668,75 грн. - 3% річних за період з 10.10.2012 по 23.10.2013, 49 952,55 грн. - пеня за період з 23.10.2012 по 26.04.2013, а також у зв'язку зі зменшенням позовних вимог повернути судовий збір у розмірі 23 368,04 грн.

Відповідно до статі 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання 18.12.2013 не забезпечив, був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не інформував. Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2013 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 28.09.2012 № 2809/2012 у розмірі 498 362,80 грн., з яких 429 741,50 грн. - сума основного боргу, 18 668,75 грн. - 3% річних за період з 10.10.2012 по 23.10.2013, 49 952,55 грн. - пеня за період з 23.10.2012 по 26.04.2013 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові (а.с. 3-6), поясненнях до відзиву на позов відповідача (а.с. 103-107) та заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 141-142). Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 599, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 28.09.2012 № 2809/2012 в частині своєчасної і повної оплати за поставлений йому позивачем товар.

Відповідач у судовому засіданні 17.12.2013 просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 51-52) та запереченнях на письмові пояснення позивача (а.с.128-129). Зокрема, представник відповідача вказував на те, що позивач не надав йому паспорт якості та сертифікат відповідності на товар, що підтверджує якість поставленого товару, а також у товарно-транспортних накладних на відпуск товарів від 28.09.2012 №28-09/2, від 09.10.2012 №09/10/2, від 09.10.2012 №09-10/1, від 16.10.2012 №16-10/1 відсутні дані щодо номеру та дати довіреностей, відповідно до яких, особи мали право відпускати та одержувати вантаж.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 17.12.2013 представником відповідача було подане клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи щодо паспортів якості на нафтопродукти, які були надані представником позивача.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. А пункт 18 цієї постанови передбачає, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним та обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, оскільки правильність складання паспортів якості товару, переданого відповідачу позивачем, не є предметом розгляду у цій справі.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

28.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кримдороги» (далі - позивач, продавець) та публічним акціонерним товариством «Севастопольське управління дорожнього будівництва» (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №2809/2012 (далі - Договір) (а.с. 24).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язаний передати у власність покупцю нафтопродукти: мазут, бітум (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному умовами цього договору.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору встановлено, що найменування та одиниця виміру товару, кількість товару, ціна товару за 1 (один) літр (1(одну) тонну) та вартість товару визначено відповідно до додатків до Договору (а.с. 25, 26).

У пункті 1.6 Договору зазначено, що підставою для остаточних розрахунків є загальна вартість товару згідно з первинними документами (видаткова накладна чи акт прийому-передачі товару).

Згідно з пунктом 5.1 Договору, покупець зобов'язується попередньо оплатити повну вартість товару відповідно до виставленого продавцем рахунку, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі, якщо товар буде відпущений без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість отриманого товару впродовж 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару у пункті призначення вантажу.

У пункті 6.2 Договору зазначено, що у разі прострочення покупцем оплати товару, визначеної пунктом 5.3 Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 (пункт 9.1 Договору).

Внаслідок неналежного виконання умов Договору, у відповідача виникла заборгованість в сумі 429 741,50 грн., що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за одержаний ним товар за договором купівлі-продажу від 28.09.2012 № 2809/2012.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з частиною першою ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша ст. 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана норма закону презюмує необхідність сплати покупцем вартості одержаного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тобто визначає можливість визначення сторонами іншого строку у договорі.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 5.3) покупець зобов'язаний сплатити повну вартість отриманого товару впродовж 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару у пункті призначення вантажу.

На виконання умов Договору, позивачем був переданий відповідачу товар на суму 799 741,50 грн. згідно до накладних від 28.09.2012 №22 на суму 197 741,50 грн. (а.с.27), від 09.10.2012 №14 на суму 200 080,00 грн. (а.с.30), від 09.10.2012 №16 на суму 186 560,00 грн. (а.с.33), від 16.10.2012 №21 на суму 215 360,00 грн.(а.с.36), товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 28.09.2012 №28-09/2 (а.с.29), від 09.10.2012 №09-10/2 (а.с.32), від 09.10.2012 №09-10/1 (а.с.35), від 16.10.2012 №16-10/1 (а.с.38).

Одержання товару за накладними від 28.09.2012 №22 (а.с.27), від 09.10.2012 №14 (а.с.30), від 09.10.2012 №16 (а.с.33), від 16.10.2012 №21 (а.с.36) відповідачем не заперечувалось, накладні підписані обома сторонами без заперечень. Але відповідач зазначав, що у товарно-транспортних накладних на відпуск товарів від 28.09.2012 №28-09/2, від 09.10.2012 №09/10/2, від 09.10.2012 №09-10/1, від 16.10.2012 №16-10/1, наданих позивачем, відсутні дані щодо номеру та дати довіреностей, відповідно до яких, особи мали право відпускати та одержувати вантаж.

Відповідно до додатку 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування та зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, товарно-транспортна накладна на відпуск товарів повинна містити відомості щодо номеру та дати довіреності, відповідно до якої, особа має право відпускати та одержувати вантаж.

Судом встановлено, що у товарно-транспортних накладних на відпуск товарів від 28.09.2012 №28-09/2, від 09.10.2012 №09/10/2, від 09.10.2012 №09-10/1, від 16.10.2012 №16-10/1, наданих позивачем, відсутні дані щодо номеру та дати довіреностей, відповідно до яких, особи мали право відпускати та одержувати вантаж. Але накладні від 28.09.2012 №22, від 09.10.2012 №14, від 09.10.2012 №16, від 16.10.2012 №21 підписані відповідачем без заперечень та засвідчені печаткою відповідача. Також на підтвердження здійснення передачі товару відповідно до вказаних накладних позивачем суду надані податкові накладні від 28.09.2012 №22 (а.с. 28), від 09.10.2012 №14 (а.с. 31), від 09.10.2012 №16 (а.с.34), від 16.10.2012 №21(а.с. 37).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що накладні від 28.09.2012 №22, від 09.10.2012 №14, від 09.10.2012 №16, від 16.10.2012 №21 та товарно-транспортні накладні від 28.09.2012 №28-09/2, від 09.10.2012 №09/10/2, від 09.10.2012 №09-10/1, від 16.10.2012 №16-10/1 відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, відповідачем факт одержання товару за накладними від 28.09.2012 №22, від 09.10.2012 №14, від 09.10.2012 №16, від 16.10.2012 №21, товарно-транспортними накладними від 28.09.2012 №28-09/2, від 09.10.2012 №09/10/2, від 09.10.2012 №09-10/1, від 16.10.2012 №16-10/1 не заперечувався.

Зобов'язання відповідача здійснити повну оплату вартості товару є таким, що настало з моменту прийняття товару, як це встановлено ст. 692 Цивільного кодексу України. Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі, якщо товар буде відпущений без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість отриманого товару впродовж 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару у пункті призначення вантажу, тобто:

- товар, відвантажений за накладною від 28.09.2012 №22 підлягав оплаті до 09.10.2012;

- товар, відвантажений за накладними від 09.10.2012 №14 та № 16 підлягав оплаті до 18.10.2012;

- товар, відвантажений за накладною від 16.10.2012 №21 підлягав оплаті до 25.10.2012.

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково на суму 370 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: на суму 120 000 грн від 23.10.2012 № 1272 (а.с. 41), на суму 50 000 грн від 23.05.2013 № 563 (а.с. 42), на суму 30 000 грн від 05.06.2013 № 604 (а.с. 43), на суму 100 000 грн від 24.07.2013 № 7 (а.с. 44), на суму 70 000 грн від 28.08.2013 № 50 (а.с. 45).

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 429 741,50 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати отриманого товару відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 429 741,50 грн обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Також відповідач вказував на те, що відповідно пункту 4.1 Договору якість товару повинна відповідати нормативно-технічній документації, яка діє на території України, та підтверджується паспортом якості та сертифікатом відповідності, але вказані документи на отриманий ним товар не були надані йому позивачем.

Відповідно до частини другої статі 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцю його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості т.п.), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статі 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Після порушення судом провадження по справі відповідачем 14.11.2013 на адресу позивача було направлено клопотання про надання йому паспортів якості на товар, поставлений йому за накладними від 28.09.2012 №22, від 09.10.2012 №14, від 09.10.2012 №16, від 16.10.2012 №21. Але вказане звернення не відповідало вимогам частини першої статі 666 Цивільного кодексу України, а саме не містило строк, в який воно має бути розглянуто.

Відповідно до частини другої статі 666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надані докази того, що покупець заявляв про відмову від договору купівлі-продажу та повернув товар продавцеві.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

На підставі викладеного, суд вважає що ненадання позивачем відповідачу паспортів якості та сертифікатів відповідності на товар, поставлений йому за накладними від 28.09.2012 №22, від 09.10.2012 №14, від 09.10.2012 №16 та від 16.10.2012 №21, не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язання по сплаті вказаного товару належним чином.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період з 10.10.2012 по 23.10.2013, що складає 18 668,75 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 10-11), суд визнав його вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 18 668,75 грн за період з 10.10.2012 по 23.10.2013 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, у разі прострочення покупцем оплати товару, визначеної пунктом 5.3 Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені, передбачений статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 23.10.2012 по 26.10.2013 у розмірі 1 218 354,95 грн., що не відповідало вимогам чинного законодавства, та був зобов'язаний судом привести розрахунок пені у відповідність до вимог чинного законодавства.

17.12.2013 позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, зокрема, провів перерахунок пені, яка склала 49 952,55 грн. за період з 23.10.2012 по 26.04.2013.

Перевіривши наданий перерахунок пені (а.с. 141-142), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

17.12.2013 позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зокрема просив у зв'язку зі зменшенням позовних вимог повернути судовий збір у розмірі 23 368,04 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Пунктом 5.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляд відповідних матеріалів, у тому числі за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити клопотання позивача про повернення йому судового збору у розмірі 23 368,04 грн., перерахований за платіжним дорученням від 23.10.2013 №269, у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Севастопольське управління дорожнього будівництва" (вул. Хрустальова, буд. 62, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 03450614, р/р №26001053008 в КФ АБ «Експрес-Банк» м.Сімферополь, МФО 384674, р/р 26001300006378 в АТ «Златобанк», МФО 380612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдороги" (Керченське шосе, буд. 44-А, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 33373034, р/р №26002165113000 в ПАТ «УКРСІББАНК» м.Харків, МФО351005) 498 362,80 грн. (чотириста дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят дві грн. 80 коп.), у тому числі: 429 741,50 грн. - основного боргу, 18 668,75 грн. - 3% річних за період з 10.10.2012 по 23.10.2013, 49 952,55 грн. - пеня за період з 23.10.2012 по 26.04.2013.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Севастопольське управління дорожнього будівництва" (вул. Хрустальова, буд. 62, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 03450614, р/р №26001053008 в КФ АБ «Експрес-Банк» м.Сімферополь, МФО 384674, р/р 26001300006378 в АТ «Златобанк», МФО 380612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдороги" (Керченське шосе, буд. 44-А, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 33373034, р/р №26002165113000 в ПАТ «УКРСІББАНК» м.Харків, МФО351005) 9 967,26 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. 26 коп.) судового збору.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кримдороги" (Керченське шосе, буд. 44-А, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 33373034, р/р №26002165113000 в ПАТ «УКРСІББАНК» м.Харків, МФО351005) з Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 23013519) судовий збір, перерахований за платіжним дорученням від 23.10.2013 №269 у розмірі 23 368, 04 грн. (двадцять три тисячі триста шістдесят вісім грн. 04 коп.)

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013.

Суддя Ю.В. Лотова