Ухвала

від 19.12.2013 по справі 805/10729/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №805/10729/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Полторацькій С.С., за участі представників відповідача Семенової Г.В., Федорка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 р. у справі № 805/10729/13-а за позовом Малого спільного підприємства "Біона" до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення -рішення від 24.04.2013 року №0000092200 ,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року МСП "БІОНА" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000092200 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 5550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки МСП "БІОНА" з питань правомірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ "Агроіндустрія" (ЄДРПОУ 31149933) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 податковим органом були встановлені порушення п.198.1, 198.2, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено позивачем податок на додану вартість на суму 3700 грн. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 207/220/20399553 від 11.04.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000092200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5550 грн., з яких 3700 грн. - сума основного платежу та 1850 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

На думку позивача, викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладеного між ПФ "Агроіндустрія" договору та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000092200.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача скаргу підтримали. Представник позивача за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Мале спільне підприємство "БІОНА" зареєстроване як юридична особа з 11.03.1993р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 22), код ЄДРПОУ 20399553, місце знаходження позивача: 87261, Донецька область, Старобешівський район, с. Глинка та перебуває на обліку в ДПІ у Старобешівському районі від 12.03.1993 № 55, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтву № 100014718 НБ № 2056905 з 23.01.2007р.

На підставі наказу № 97 від 08.04.2013р., виданого ДПІ у Старобешівському районі, згідно п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МСП "БІОНА" з питання правомірності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПФ "Агроіндустрія" (ЄДРПОУ 31149933).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України та складений акт № 207/220/20399553 від 11.04.2013 року.

На підставі зазначеного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000092200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5550 грн., з яких 3700 грн. - сума основного платежу та 1850грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

На акт № 207/220/20399553 від 11.04.2013 року позивачем були надані заперечення від 18.04.2013р. № 18042013-1 в яких останній зазначив, що стосовно господарської операції між МСП "БІОНА" з постачальником ПФ "Агроіндустрія" у березні 2012 року дії посадових осіб державної податкової інспекції є не правомірними, оскільки на момент зустрічної перевірки МСП "БІОНА" були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції.

Відповідачем 23.04.2013року була надана відповідь № 659/10/22-011 на заперечення позивача від 18.04.2013р. № 18042013-1 до акту перевірки. Відповідно до висновку відповіді встановлено неможливість здійснення МСП "БІОНА" господарських операцій з ПФ "Агроіндустрія" через відсутність у контрагента майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Перевіркою встановлено безпідставне віднесення МСП "БІОНА" до складу податкового кредиту суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів від ПФ "Агроіндустрія" за березень 2012 року, що не спричинило реального настання правових наслідків.

Встановлено, що МСП "БІОНА" у періоді, який підлягав перевірці безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ на загальну суму 3700 грн., за березень 2012 у сумі 3700 грн., у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів/послуг.

01 березня 2012 року між МСП "БІОНА" (далі -Покупець) та ПФ "Агроіндустрія" (далі Продавець) було укладено договір на поставку узгодженими партіями Покупцеві продукцію: металеві вироби, (надалі Товар), зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару. (а.с. 64).

На виконання умов договорів Позивачем було здійснено оплату товару, а ПФ "Агроіндустрія" у відповідності до положень податкового законодавства було видано податкову накладну від 01.03.2012 року № 14 на суму 22200 грн. (ПДВ 3700, 00грн.).

Виконання умов укладеного між позивачем та ПФ "Агроіндустрія" договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено актами переробки (а.с. 43-45, 49), податковою накладною (а.с. 41), видатковою накладною (а.с. 42)

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконання умов договору від 01.03.2012 року №2, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про придбання товару та записами у касовій книзі позивача (а.с. 61-63, 158-165).

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включені до складу податкового кредиту відповідного періоду (а.с.75-79).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Судом було досліджено вищезазначену податкову накладну, виписану ПФ "Агроіндустрія" за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору від 01 березня 2012 року № 2, та встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що через відсутність у ПФ "Агроіндустрія" майна та інших матеріальни ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів свідчить про те, що угоди, укладені між ними мають ознаки нікчемності відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 15, ст. 288 Цивільного кодексу України та не спричиняють реального настання правових наслідків відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання -господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час здійснення операцій з постачання товарів та складення первинних документів ПФ "Агроіндустрія" була зареєстрована як юридична особа.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Постачальник позивача - ПФ "Агроіндустрія" на час здійснення господарської операцій була юридичною особою, та як наслідок мала право здійснювати господарську діяльність.

Судова колегія зазначає, що висновки ДПІ про нікчемність угод ґрунтуються на припущеннях та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження нікчемності угод.

Позивачем відповідно до вимог ст. 71 ч.1 КАС України надані усі необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" тобто позивачем виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Також судом не було встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та ПФ "Агроіндустрія" не відповідав дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таким чином вимоги позивача є обґрунтованими і судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195-196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 р. у справі № 805/10729/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.