Ухвала

від 17.12.2013 по справі 826/10641/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10641/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Позивач, ДПІ у Шевченківському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал» (далі - Відповідач, ТОВ «Імперіал») про стягнення податкового боргу шляхом стягнення з розрахункових рахунків у банках: податку на прибуток в розмірі 774 926,00 грн.; податок з власників наземних транспортних засобів в сумі 15 001,56 грн.; податок з власників наземних транспортних засобів в сумі 1 013,92 грн.; пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 166 316,00 грн.; збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 368,93 грн.

Прийнятою у порядку скороченого провадження постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові зобов'язання були узгодженими у період з 2006 року по 2009 роки, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском 1095 денного строку звернення стягнення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх фактичних обставин справи та перевірено їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача, на думку податкового органу, існувала несплачена податкова заборгованість з податку на прибутку підприємств, податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за спеціальне використання води, а також несплачена пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 957 626,41 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що вказана податкова заборгованість виникла у ТОВ «Імперіал» у період з 2006 року по 2009 рік, а тому ДПІ у Шевченківському районі було порушено строки, передбачені для стягнення податкового боргу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковим боргом в розумінні Закону № 2181 - ІІІ визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 - ІІІ).

Доказів сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов'язання з названих вище податкових платежів протягом граничних строків суду не надано, а тому ця сума узгодженого податкового зобов'язання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Свалявською МДПІ Закарпатської області були виставленні ТОВ «Імперіал» перша податкова вимога № 1/275 від 15.11.2004 року на суму податкового боргу по страхових внескам (код платежу 50060000) в розмірі 13 592, 68 грн., а також другу податкову вимогу № 2/42 від 17.12.2004 року на аналогічну суму податкового боргу, як були отримані Відповідачем.

Згідно пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону №2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до наявних в матеріалах справи довідці та розрахунку суми податкової заборгованості ТОВ «Імперіал» станом на 28.02.2013 року податковий борг по коду платежу 50060000 за Відповідачем не обліковується. При цьому доказів виставлення ДПІ нових податкових вимог ТОВ «Імперіал» в порядку встановленому п. 6.2 - 6.4 ст. 6 Закону № 2181 за результатами утворення у платника податку нового (неконсолідованого) податкового боргу, Позивач суду не надав.

Крім того, судова колегія критично оцінює посилання Апелянта на те, що ним у відповідності до вимог п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було направлено податкову вимогу на адресу Відповідача з огляду на те, що жодних доказів складання та направлення ТОВ «Імперіал» податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі не надано.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В силу вимог підпункту 15.2.1 пункту 15.2 цієї ж статті зазначеного Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї норми, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Враховуючи приведені правові норми, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість стягнення податкового боргу за період, що виходить за межі 1095 календарних днів до дня звернення у суд з даним позовом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал» про стягнення податкового боргу - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.