Постанова

від 10.12.2013 по справі 826/11158/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11158/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Норт Вуд». Апелянт вважає, оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 березня 2013 року №817/17-2-НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем ст.138, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат та підлягає до сплати податок з доходів фізичних осіб - 125,66 грн.; порушення п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 40639,00 грн.

На підставі акту перевірки №817/17-2-НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року №0000351702, згідно якого за порушення ст.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50798,75,00 грн., у тому числі 40639,00 грн. за основним платежем та 10159,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000361702, згідно якого за порушення ст.138, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 157,08 грн., у тому числі 125,66 грн. за основним платежем та 31,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (покупець) та ТОВ «Норт Вуд» (постачальник) укладено договір №10612 від 01 червня 2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець прийняти її і оплатити в терміни та на умовах, визначених у цьому договорі.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні №29 від 27 червня 2012 року, №30 від 27 червня 2012 року, №31 від 27 червня 2012 року, №32 від 27 червня 2012 року, №1 від 02 липня 2012 року, №10 від 09 липня 2012 року, №31 від 16 липня 2012 року, №225 від 23 липня 2012 року, податкові накладні №29 від 27 червня 2012 року, №30 від 27 червня 2012 року, №31 від 27 червня 2012 року, №32 від 27 червня 2012 року, №1 від 02 липня 2012 року, №10 від 09 липня 2012 року, №31 від 16 липня 2012 року, №225 від 23 липня 2012 року, виписки з банку по особовому рахунку, що підтверджують перерахування коштів на рахунок контрагента за поставлений товар.

Також позивачем на підтвердження реальності виконання умов договору надано докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Норт Вуд» товару контрагентам-покупцям: ТОВ «РоссІнтер Аеро Україна», ТОВ «Глав Пив Трест», ТОВ «Сасск», ТОВ «Фоззі-Фуд» (договори, видаткові накладні).

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Броварської ОДПІ Київської області ДПС №114/22-5/37015143 від 25 вересня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Норт Вуд» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за липень 2012 року та акті Броварської ОДПІ Київської області ДПС №113/22-5/37015143 від 21 вересня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за червень 2012 року, відповідно до яких свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства анульовано 14 вересня 2012 року, кількість працюючих на підприємстві складає 1 особу, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Норт Вуд» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентом позивача та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ТОВ «Норт Вуд» та позивачем.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності визначення об'єкта оподаткування та обчислення суми податку з доходів фізичних осіб встановлено, що сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню згідно декларацій про доходи склала за 2012 рік - 71588,96 грн., встановлено перевіркою - 72426,70 грн. Розбіжність між задекларованою сумою та фактичною становить 837,74 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що згідно наданих до перевірки документів протягом 2012 року до складу валових витрат позивачем включений придбаний товар, який не реалізований в 2012 році.

У відповідності до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки не конкретизовано, за якими операціями, з якими контрагентами, в які періоди та в якій сумі позивачем невірно включено до валових витрат відповідні суми, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб за такими операціями та правомірність податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками виявленого порушення.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Норт Вуд», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року №0000351702, №0000361702, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 вересня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби від 28 березня 2013 року №0000351702 та №0000361702.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.