Ухвала

від 11.12.2013 по справі 1570/2947/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 1570/2947/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0000332280 від 31 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ПАТ «Дунайсудноремонт» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що податківцями порушені вимоги чинного законодавства, оскільки зроблені в Акті перевірки №004/2301/35855645 від 04.01.2012 р. та рішеннях висновки, не відповідають фактичним обставинам та положенням чинного законодавства.

Так, позивач зазначає, що як вбачається з Акту перевірки, інспектором взято до уваги, що «ВАТ «ДСР» надано до перевірки товарно-транспортні накладні по ПП «Селлінг-2008» на перевезення непродовольчого товару, за якими пункт навантаження зазначено - м. Одеса, вул. Михайлівська. 8, тоді як за договором купівлі-продажу відсутня будь-яка адреса, а юридичною адресою є орендоване офісне приміщення м. Іллічівськ. вул. Леніна. 5-Р площею 7 м. кв.

Також, у акті перевірки міститься посилання на ту обставину, що податкова адреса, зазначена в накладних, не відповідає дійсності, оскільки підприємство не знаходиться за вказаною адресою. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиною державною реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, оскільки в податкових накладних і повинна бути зазначена, і була зазначена саме юридична адреса, товариство не може нести відповідальність за те, що ПП «Селлінг-2008»не знаходиться за вказаною адресою.

До того ж на думку ПП «Селлінг-2008» мав стан платника «Порушено провадження у справі про банкрутство» станом на 05.09.2011 р., тобто, на час укладення та виконання господарських зобов'язань підприємство мало підтверджений статус юридичної особи. На думку позивача, податковий орган безпідставно робить висновок про складення податкових накладних з порушенням, чим фактично позбавляє товариство права на податковий кредит.

Крім цього, позивач зауважив, що не тільки в п.7.1. укладеного між сторонами Договору зазначено, що відвантаження товару проводиться продавцем в автотранспорт, наданий покупцем в м. Одеса, а й в листі ПП «Селлінг-2008» від 15 лютого 2010 р. (вих. № 1/02.10) зазначена адреса саме: м. Одеса, вул. Михайлівська. 8. Ця ж сама адреса вказана і в товарно-транспортних накладних. В зв'язку з цим безпідставним та не підтвердженим будь-якими доказами є висновок інспектора про: «неможливість фактичного здійснення ПП «Селлінг-2008» господарських операцій з продажу товарів ПАТ «ДСР»через відсутність виробничих потужностей та орендованих приміщень та документів, які не підтверджують поставку товару». Тим більше, посилання на порушення ПАТ «ДСР» п. 44.1. ст.44 Податкового кодексу України є неправомірним, адже зазначений кодекс вступив в силу лише з 01.01.2011 р. тобто, його дія не розповсюджується на період дії господарських зобов'язань за договором.

Також, позивач вказав, що неправомірним є й висновок перевіряючих щодо неможливості ПП «Селлінг-2008» здійснювати господарські операції з продажу товарів через відсутність виробничих потужностей та орендованих приміщень, оскільки виробництво товару і його продаж є різними економічними категоріями, а відносини оренди приміщень для ПП «Селлінг-2008» не стосуються договірних відносин з ПАТ «ДСР».

До того ж, в Акті перевірки №004/2301/35855645 від 04.01.2012 р., за результатами акту № 2264/2301/35855645 від 20.10.2010 р. заявлена до бюджетного відшкодування сума у декларації з ПДВ за липень 2010 р. в розмірі 238 543, 00 грн. була попередньо підтверджена.

Таким чином, надання додаткових письмових пояснень на запит Ізмаїльської ОДПІ (вих. №12415/10/2301 від 07.09.2011 р.) є недоцільним, тим більше, що перелік витребуваних документів був загальним («загальні відомості про «ВАТ «Дунайсудноремонт», «про фінансово-господарські відносини між ВАТ «Дунайсудноремонт»та ПП «Селлінг-2008»), а витребувані документи якраз і були досліджені працівниками Ізмаїльської ОДПІ під час перевірки, результати якої відображені в акті №2264/2301/35855645 від 20.10.2010 р.

Перевіряючими безпідставно робиться посилання на спільний наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Оскільки, неприпустимим є формулювання порушення без конкретного посилання на нього, а твердження про відсутність П.І.П. посадових осіб, що здали вантаж для перевезення та про відсутність підписів водія чи водія-експедитора взагалі не відповідають дійсності, що підтверджується копіями ТТН, які були надані до перевірки.

Крім того, посилання на зазначений наказ щодо невідповідності оформлення товарно-транспортних накладних, не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Адже, згідно п.4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції і інші), якщо в них міститься одна або більше норм, які мають міжвідомчий характер, тобто, є обов'язковими для підприємств, установ та організацій, що не відносяться до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт. Таким чином, підприємства, що не відносяться до сфери управління органу, який видав цей наказ, не зобов'язані виконувати його вимоги.

Також, підставою зробленого в акті перевірки висновку щодо завищення сум податкового кредиту послужило теж встановлення під час перевірки неможливість фактичного здійснення ПП «Селлінг-2008» господарських операцій з продажу товарів ПАТ «ДСР» через відсутність виробничих потужностей та орендованих приміщень та документів, які не підтверджують поставку товару. Однак, первинні документи, складені ПП «Селлінг-2008» свідчать про використання придбаних ТМЦ у господарської діяльності ПАТ «ДСР».

Згідно з п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної:

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість:

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця):

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,

зареєстрованої як платник податку на додану вартість:

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача:

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні:

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, видані ПП «Селлінг-2008» податкові накладні, оформлені відповідно до вимог наведеної норми.

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у пп. 7.2.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ПП «Селлінг-2008» на момент виписування податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить відповідно Свідоцтво при цьому на офіційному сайті ДПА України не існувала інформації щодо анулювання реєстрації ПП «Селлінг-2008», як платника ПДВ.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або не дійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Отже, надані до перевірки первинні документи, підтверджують реальне здійснення господарських операцій, сплату ПАТ «ДСР» ПДВ в ціні товару, а також те, що видані йому податкові накладні належно оформлені продавцем ПП «Селлінг-2008», який був зареєстрованим платником податку на додану вартість у весь перевіряємий період.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 31 травня 2012 року № 0000332280.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно приписів п. 9 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та відповідно до наказу начальника Ізмаїльської ОДПІ від 12.10.2010р. № 823 управлінням податкового контролю юридичних осіб Ізмаїльської ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «ДСР»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в червні 2010 р.

За наслідками перевірки було встановлено, що заявлена до бюджетного відшкодування сума у декларації з ПДВ за липень 2010 року 238543грн. попередньо підтверджена, і знаходиться на доопрацьовані.

У ході перевірки бюджетного відшкодування заявленого у декларації з ПДВ за липень 2010р. Ізмаїльською ОДПІ були надані запити до ДПІ м. Іллічівськ на підтвердження податкового кредиту за червень 2010 та липень 2010 з підприємством ПП «Селлінг -2008», код 35321213.

Ізмаїльською ОДПІ на підставі п. 73.3 ст. 73 Податкового Кодексу України був наданий запит до ПАТ «ДСР» про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин ПАТ «ДСР» з ПП «Сєллінг-2008», запит від 07.09.2011 №12415/10/2301 був направлений письмом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист Ізмаїльської ОДПІ підприємством, згідно поштового повідомлення, був отриманий 12.09.2011р. На момент початку перевірки пояснення та копії документів по відносинам ПАТ «ДСР»з ПП «Сєллінг -2008» Ізмаїльською ОДПІ не отримані.

З урахуванням вказаних обставин у податкового органу виникла необхідність у проведенні позапланової виїзної документальної перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит Ізмаїльської ОДПІ.

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області проведена позапланова перевірка ПАТ «Дунайсудноремонт» з питань додаткового перегляду результатів акту перевірки від 04.01.2012 р. № 004/2301/35855645 з питань дотримання вимог податковою законодавства по взаємовідносинам з ПП «Селлінг-2008»за період з 01.06.2010 р. по 31.07.2010 р.

За наслідками проведеної перевірки складений акт від 02.02.2012 р. №190/2301/35855645, яким встановлено порушення п.п.7.2.1. 7.2.6 п.7.2. п.н.7.4.5 н.7.4. п.п. 7.7.1. 7.7.2. 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак і завищення бюджетного відшкодування за липень 2010 р.

На підставі цього акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 р. № 0000212301 про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на 100 216,00 грн.

ПАТ «Дунайсудноремонт» звернувся до ДПА в Одеській області з первинною скаргою. Рішенням від 20.03.2012 р. № 5393/10/10-2007 ДПА в Одеській області частково скасувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення та частково задовольнило скаргу ПАТ «Дунайсудноремонт» залишивши суму зменшення податкового зобов'язання з ПДВ в рахунок наступних податкових періодів у розмирі 76 639,89 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПА в Одеській області від 20.03.2012 р. №5393/10/10-2007, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги ПАТ «Дунайсудноремонт»звернулося до ДПА України з повторною скаргою. Своїм Рішенням ДПА України залишило скаргу ПАТ «Дунайсудноремонт» без задоволення.

31.05.2012 року на підставі акту перевірки № 004/2301/35855645 від 04.01.2012 р., № 190/2301/35855645 від 02.02.2012 р. та з врахуванням Рішення ДПС України від 23.04.2012 року № 11702/7/10-2115 встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000332280.

В ході судового розгляду встановлений факт укладення договору № 7 від 10.02.2010 р. купівлі-продажу між ПП «Селлінг-2008»(продавець) з ВАТ «Дунайсуднореморнт»(покупець), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: непродовольчі товари широкого асортименту.

Згідно п.7.1 договору, відвантаження товару проводиться продавцем в автотранспорт наданий покупцем в м. Одеса. Перевіркою встановлено, що за договором купівлі - продажу не вказано за якою адресою продавець відпускає, а покупець отримує товар. За реквізитами договору вказано лише місцезнаходження за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 5-Р.

ВАТ «ДСР» надано до перевірки товарно-транспортні накладні по ПП «Селлінг-2008» на перевезення непродовольчого товару, за якими пункт навантаження зазначено - м. Одеса, вул. Михайлівська, 8, тоді як за договором купівлі - продажу відсутня будь яка адреса, а юридичною адресою є орендоване офісне приміщення м. Іллічівськ, вул. Леніна, 5-Р площею 7м.кв.

В судовому засіданні встановлено, що в підтвердження фактичного виконання між позивачем та ПП «Селлінг - 2008» умов договору від 10.02.2010 р. № 7, а також використання придбаних матеріалів у своєї господарської діяльності надані первинні бухгалтерські документи: оборотно сальдова відомість; податкові накладні; рахунки фактури; товаротранспортні накладні; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; платіжні доручення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ПП «Селлінг-2008» та відображено відповідну суму бюджетного відшкодування у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Господарського кодексу України.

Дослідивши в ході судового розгляду зазначені документи, можна дійти до висновку, що зазначені первинні документи свідчать про фактичне виконання вказаної угоди. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на час укладення та виконання угоди, ПП «Селлінг»було зареєстровано у встановленому законом порядку.

За змістом п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п. 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На підставі п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За змістом ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

На підставі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або відшкодуванню з державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлює п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.(пп.7.7.1). Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (пп.7.7.2). Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. (пп.7.7.3).

За змістом п.1.32 ст.1 названого Закону під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В контексті зазначених норм приписи Закону України «Про податок на додану вартість», в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

До того ж чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

На підставі вказаних правових норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його пп. 7.2.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ПП «Селлінг-2008» на момент виписування податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво платника ПДВ, при цьому на час вчинення спірних правовідносин на офіційному сайті ДПА України була відсутня інформація щодо анулювання реєстрації ПП «Селлінг-2008», як платника ПДВ.

Згідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або не дійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

За змістом пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені у п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (пп.7.7.7 («б») п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ПП «Селлінг-2008» та відображено відповідну суму бюджетного відшкодування у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 1570/2947/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян