Ухвала

від 04.12.2013 по справі 1570/6610/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 1570/6610/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Полілової С.І., представників відповідача Биковської С.О. та Караханяна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранула» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гранула» (далі ТОВ «Гранула») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року № 0011122301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 27 квітня по 11 травня 2012 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2012 року за № 110/22-213/30948514/828, в якому зазначено про порушення позивачем ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України, п. 14.1.70 ст. 14, пунктів 135.1 та 135.2 ст. 135, п. 137.8 ст. 137, п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 508448 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року № 0011122301, яким ТОВ «Гранула» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 508448 грн. за основним платежем та 127112 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Гранула» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Гранула» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 13 вересня 2012 року № 0011122301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що грошові кошти, отримані позивачем від ТОВ «Столицяінвестбуд» в якості передплати за зерно, фактично надавались як безвідсоткова позика на поворотній основі, а тому не оприбуткування такої суми є порушенням ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України, п. 14.1.70 ст. 14, пунктів 135.1 та 135.2 ст. 135, п. 137.8 ст. 137 Податкового кодексу України. Крім того, ТОВ «Гранула» у четвертому кварталі 2011 року безпідставно включило до складу валових витрат грошові кошти у розмірі 587663 грн. за придбання пшениці у ТОВ «ВКП СКБ», однак під час перевірки посадовим особам не надано підтверджуючих документів, а саме договору, акта прийому-передачі виконаних робіт, податкових та товарно-транспортних накладних, що є порушенням п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 27 квітня по 11 травня 2012 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гранула» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 травня 2012 року за № 110/22-213/30948514/828, в якому зазначено про порушення позивачем ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України, п. 14.1.70 ст. 14, пунктів 135.1 та 135.2 ст. 135, п. 137.8 ст. 137, п. 138.2, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 508448 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року № 0011122301, яким ТОВ «Гранула» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 508448 грн. за основним платежем та 127112 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Гранула», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не доведено порушення позивачем ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 14, 135, 137, 138 та 139 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. п. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 137.8 статті 138 ПК України встановлено, що датою визнання та сумою доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Столицяінвестбуд» укладено договір поставки зернових № 19/10-01с, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (ТОВ «Столицяінвестбуд»), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, що є власністю постачальника, згідно умов даного договору і додатків до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

В додатку № 1 до договору поставки зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100 % передоплати загальної вартості поставленої партії Товару, шляхом перерахування Покупцем (ТОВ «Столицяінвестбуд») грошових коштів на поточний рахунок Продавця (ТОВ «Гранула») до 14 листопада 2011 року включно.

У жовтні та листопаді 2011 року на банківський рахунок позивача поступили грошові кошти від контрагента у загальному розмірі 75729900 грн. (без ПДВ).

У відповідності до вимог п. п. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136 ПК України кошти, отриманні від ТОВ «Столицяінвестбуд» в якості передплати за товар, не включено позивачем до складу доходу.

За грошові кошти, отримані від контрагента, позивачем було придбано дизельне паливо та моторні масла, які згодом реалізовано.

14 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Столицяінвестбуд» укладено угоду про розірвання Додатку № 1 до договору поставки від 19 жовтня 2011 року за № 19/10-01с, у зв'язку з чим ТОВ «Гранула» протягом листопада-грудня 2011 року повернуло контрагенту передплату за зерно.

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, із посиланням на п. 14.1.70 ст. 14 ПК України та ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України зроблено висновок, що фактично ТОВ «Гранула» було отримано грошові кошти у загальній сумі 75727155 грн. від ТОВ «Столицяінвестбуд» не для передплати за зерно (пшениця), а для закупівлі дизельного палива та моторного масла з подальшою реалізацією та повернення грошових коштів без ПДВ у сумі 75727155 грн..

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, положення ч. 1 ст. 213 ЦК України щодо тлумачення змісту правочину, передбачають надання такого тлумачення судом за вимогою однієї або обох сторін договору. Оскільки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не є стороною у договорі від 19 жовтня 2011 року за № 19/10-01с, то і відсутні підстави у податкового органу ставити питання щодо тлумачення змісту договору або надавати таке тлумачення самостійно.

Крім того, укладений між позивачем та ТОВ «Столицяінвестбуд» договір поставки повністю відповідає вимогам ст. 712 ЦК України, а будь-яких доказів укладання підприємствами фактично кредитного договору відповідачем до суду не надано.

За таких даних, податковим органом не доведено факту порушення ТОВ «Гранула» вимог ст. ст. 207 та 213 Цивільного кодексу України, п. 14.1.70 ст. 14, пунктів 135.1 та 135.2 ст. 135, п. 137.8 ст. 137 Податкового кодексу України в частині не включення до складу оподатковуваного доходу суми коштів, отриманих в якості передплати за договором поставки.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і висновки посадових осіб відповідача щодо завищення позивачем у 4 кварталі 2011 року валових витрат на суму 587663 грн. у зв'язку з безпідставним включенням до складу валових витрат названої суми, витраченої як передплата на користь ТОВ «ВКП «СКБ» по договору від 12 грудня 2011 року № 12/12/11-1с.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно до розшифровки задекларованих валових витрат за 2011 рік, ТОВ «Гранула» були задекларовані валові витрати в сумі 63620936 грн., до яких позивачем не були включені витрати в розмірі 587663 грн., які складаються з суми передплати за договором з ТОВ «ВКП «СКБ» від 12 грудня 2011 року № 12/12/11-1с (а. с. 89-90).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представнику відповідача запропоновано надати докази, що спростовують розшифровку задекларованих валових витрат позивача за 2011 рік та підтверджують доводи апелянта щодо безпідставного включення ТОВ «Гранула» до складу валових витрат у грудні 2011 року витрат в розмірі 587663 грн. за договором від 12 грудня 2011 року № 12/12/11-1с.

Проте, представник відповідача заявив про неможливість надання податковим органом таких доказів.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем вказаного порушення позивачем податкового законодавства також є правильним.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Гранула» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: