Ухвала

від 11.12.2013 по справі 827/1006/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1006/13-а

11.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Щербініні О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Автоматика-М"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 221/9/10-039 від 15.07.13

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 827/1006/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 22.07.13

за позовом Приватного підприємства "Автоматика-М" (вул. Л. Толстого, 26, м.Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова 37, м.Севастополь,99011)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автоматика-М" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про: скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 18.12.2012 № 0000710222 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15667,50 грн. та № 0000700222 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12535,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.07.13 адміністративний позов Приватного підприємства "Автоматика-М" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000710222 від 18.12.2012 про визначення Приватному підприємству "Автоматика-М" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15667,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000700222 від 18.12.2012 про визначення Приватному підприємству "Автоматика-М" грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 12535,00 грн..

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автоматика-М" (99003, місто Севастополь, вул..Л.Толстого, 26, ЄДРПОУ 36198316) витрати по сплаті судового збору у розмірі 290,00 грн. (двісті дев'яносто гривень).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по податку на прибуток та податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 134/22-2/36198316/9354/10 від 06.12.2012. На підставі акту перевірки № 134/22-2/36198316/9354/10 від 06.12.2012 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0000710222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15667,50 грн. та № 0000700222 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12535,00 грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 замінено Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по податку на прибуток та податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" за період діяльності з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 134/22-2/36198316/9354/10 від 06.12.2012.

Під час перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби встановлено порушення Приватним підприємством "Автоматика-М" вимог чинного законодавства, а саме: частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, які укладені Приватним підприємством "Автоматика-М" за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 з постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" та Колективним підприємством "Альянс" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 всього у сумі 10027,33 грн., в тому числі у червні 2010 року у сумі 508,00 грн., у листопаді 2010 року в сумі 5291,6 грн., у грудні 2010 року в сумі 4227,73 грн.

На підставі інформації, викладеної у пунктах 3.1, 3.2 цього акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - завищення витрат за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 у загальній сумі 50136,65 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 у сумі 2540 грн., за півріччя 2010 року у сумі 2540 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 2540 грн., за 2010 рік. у сумі 50136,65грн., що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся у загальній сумі 12534 грн. у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 635 грн., за 4 квартали 2010 року у сумі 12534 грн.

На підставі акту перевірки № 134/22-2/36198316/9354/10 від 06.12.2012 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0000710222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15667,50 грн. та № 0000700222 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12535,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку, зокрема підпунктом 11.2.3 цій статті встановлено особливості відображення платником податку у податковому обліку валових витрат при здійсненні ним операцій з особами які є нерезидентами та резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

Так, згідно з наведеною нормою Закону датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, між Колективним підприємством "Альянс" (підрядник) та Приватним підприємством "Автоматика-М" (замовник) укладено договір підряду від 25.10.2010 № 1996, предметом якого є виконання робіт з монтажу, налагодження секційних воріт, хвірток, тощо, для забезпечення виконавчих процесів Приватного підприємства "Автоматика-М".

На виконання даного договору сторонами було складено: акти здачі-приймання виконаних робіт від 02.11.2010, від 06.12.2010, від 12.12.2010, від 30.12.2010; податкові накладні від 02.11.2010 № 5904, від 06.12.2010 № 6201, від 12.12.2010 № 4996, від 30.12.2010 № 4997.

14.06.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй", відповідно до усного договору, був виставлений Приватному підприємству "Автоматика-М" рахунок-фактура № 0489, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй" взяло на себе зобов'язання на виконання монтажних робіт та товарів.

Також 14.06.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй" складена та передана позивачу видаткова накладна № 422.

30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй" та Приватним підприємством "Автоматика-М" складено акт здачі-приймання виконаних робіт та податкову накладну № 842 від 30.06.2010.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, тощо.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби довідок про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не надано.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Також, судова колегія, відносно доводів апеляційної скарги, щодо встановлення фіктивності угод позивача з контрагентом вироком Київського районного суду по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні ОСОБА_3, зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що вирок по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні ОСОБА_3 не може встановлювати фактичних обставин відносно операцій позивача з контрагентом.

Окрім того, судова колегія зазначає, що безтоварність операцій позивача взагалі не була предметом розгляду по зазначеній кримінальній справі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.07.13 у справі № 827/1006/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко