Постанова

від 10.12.2013 по справі 801/6160/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем УкрАїни

Справа № 801/6160/13-а

10.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6160/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.09.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхолдінг" (вул. К. Маркса, буд.34 кв.3,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/6160/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхолдінг" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.03.2013року № 0006031502, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 26.03.2013року № 004421501, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхолдінг" (ЄДРПОУ - 32749762) 793,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 10.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 25.03.2013р. № 0006031502 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 35235,00 грн., з яких за основним платежем 28 188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 7 047 грн. та № 004421501 від 26.03.13 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 44043,8 грн., з яких за основним платежем 35235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 8808,8 грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 11.03.2013 № 1561/15.1/32749762 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Пайпхолдінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносин з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 36165567) та ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.10 по 31.12.10.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіряючи реальність придбання позивачем товарів (робіт, послуг) між позивачем та КП" Альянс" та ТОВ «Бренд Строй», колегія суддів зазначає наступне.

У вересні 2010 року ТОВ "Пайпхолдінг" (Покупець) мав господарські відносини з КП" Альянс" (Постачальник) на підставі договору № 07/09/1567 від 30.08.10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити відповідну продукцію.

На виконання цього договору були надані видаткові накладні № 3309 від 01.09.10, № 3394 від 20.09.10, № 3380 від 16.09.10.

Крім того, ТОВ "Пайпхолдінг" (Замовник) з ТОВ «Бренд Строй» (Постачальник) у жовтні 2010 року та у листопаді 2010року укладені Договори № 08/10/704 від 19.10.10 та № 09/11/705 від 01.11.10 відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити та надати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання договорів, ТОВ «Бренд Строй» виписано видаткові накладні: №1768 від 20.10.10, № 2165 від 08.11.2010, № 2187 від 15.11.10, № 2124 від 03.11.10.

У податковому обліку вартість оприбуткованих товарів віднесена до складу валових витрат Декларації по прибутку у сумі 16050,45 грн. без ПДВ за 3 кв. 2010р., у сумі 140942, 40 грн. без ПДВ за 2010р.

Так, податковий кредит по ПДВ у сумі 3210,09 грн. відображено у Деклараціях по податку на додану вартість за вересень 2010р. (стрічки 10.1, 17 декларації п. 1 розділу 2 додатку 5 ), у сумі 2340 грн. за жовтень 2010р. (стрічки 10.1,17 декларації , п. 3 розділ 2 додатку 5), у сумі -22638,39 грн. за листопад 2010 р. ( стрічки 10.1, 17 декларації, п. 1 розділ 2 додатку), відповідно до права на податковий кредит по ПДВ, яке підтверджено податковими накладними.

Придбаний товар був реалізований у господарський діяльності підприємства, а саме реалізований покупцями у вересні - грудні 2010р., частково в 2011р. що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними.

Оплата за отримані товари від ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» була зроблена по безготівковому розрахунку: з КП «Альянс» відповідно до п/п № 27 від 01.10.10 в сумі 19260,54 грн., з ТОВ «Бренд-Строй» відповідно до п/п № 47 від 03.11.10 в сумі 14040 грн., п/п № 46 від 03.11.10 в сумі 45000грн., п/п № 55 від 09.11.10 в сумі 80000грн., п/п № 58 від 15.11.10 в сумі 10804 грн. та п/п № 80 від 27.12.10 в сумі 26,34 грн.,тобто у загальній сумі 149870,34 грн. зазначені суми увійшли у податковий кредит.

Таким чином, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавців ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс».

Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 28188 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді за вересень 2010, жовтень 2010 та листопад 2010.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача, а саме: зворотно сальдовими відомостями, журналом-ордером по рахунку 281, податковими накладними, підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» за вересень 2010, жовтень 2010 та листопад 2010.

Постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (вересень 2010, жовтень 2010 та листопад 2010.) був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом вересня 2010, жовтня 2010 та листопада 2010, у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.

Таким чином, на момент складання податкових накладних контрагенти (КП"Альянс", ТОВ «Бренд Строй») позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28188 грн.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року - п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 35235 у т. ч. за 3 квартал 2010р.- 4012 грн., 4квартал 2010р. - 31223грн. колегія зазначає.

Позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 35235 грн., У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 35235 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки не підтверджується матеріалами справи

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Пайпхолдінг" товарів у КП "Альянс",ТОВ «Бренд Строй» через наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між вказаними контрагентами і позивачем спростовуються документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Окрім того, доводи відповідача стосовно наявності вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі № 123/3318/13-к від 10.04.13р., яким визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) - ОСОБА_1, яка була засновником КП "Альянс" - контрагента ТОВ "Пайпхолдінг", не приймається до уваги колегією суддів, оскільки вказане рішення не містить посилання на операції з позивачем та на наявність в діях відповідальних осіб позивача порушень податкового законодавства.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/6160/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/6160/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхолдінг" (ЄДРПОУ 32749762, вул. К. Маркса, буд.34 кв.3,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006) 793,00 грн. (сімсот дев'яносто три грн.) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 у справі № 801/6160/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко