Ухвала

від 11.12.2013 по справі 815/2895/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 815/2895/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Конева К.С. та представника відповідача Петровського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» (далі ТОВ «Еко-Сервіс») звернулось до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000132220.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 07 по 14 березня 2013 року посадовою особою Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Унісон-Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Соло-25» за весь період діяльності. За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2013 року за № 723/22-118/31214258, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000132220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90888 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22722 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Еко-Сервіс» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 03 квітня 2013 року № 0000132220.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо відсутності у платника податку права на податковий кредит по фіктивним господарським операціям з підприємствами, які не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також судом безпідставно не враховано наявність кримінальної справи відносно громадянина Смоляра М.В. та невстановлених осіб за вчинення ними фіктивного підприємництва ТОВ «Техно», тобто підприємства, яке є контрагентом постачальників послуг позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 07 по 14 березня 2013 року посадовою особою Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Унісон-Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Соло-25» за весь період діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2013 року за № 723/22-118/31214258, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а також ст. ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90888 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000132220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90888 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22722 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено порушення підприємством норм податкового законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів (послуг), отриманих від ПП «Унісон-Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Соло-25» в період з лютого по вересень 2012 року.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за лютий, квітень, травень, червень, серпень та вересень 2012 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ПП «Унісон-Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Соло-25».

При цьому позивачем укладено договори про надання послуг:

- з ПП «Унісон-Дизайн» від 01 серпня 2012 року за № 010812 по проведенню робіт з укладання бетонних плит (т. 1 а. с. 72-73) та від 03 вересня 2012 року за № 030912 по проведенню робіт з пристрою бетонної підлоги (т. 1 а. с. 77-78);

- з ТОВ «СВН-Антарекс» від 01 червня 2012 року за № 010612 по проведенню робіт з підготовки основи для укладання дорожніх плит з облаштуванням піщаної подушки (т. 1 а. с. 86-87) та від 08 червня 2012 року за № 080612 по проведенню робіт з облаштування бетонної площадки естакади зливу-наливу з системою водовідведення (т. 1 а. с. 92-93);

- з ТОВ «Соло-25» від 01 лютого 2012 року за № 010212 з ремонту автомобільної естакади приймання сировини і відвантаження готової продукції (т. 1 а. с. 99-100).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин суми податку на додану вартість у розмірі 90888 грн. за виписаними ПП «Унісон-Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Соло-25» податковими накладними правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за лютий, квітень, травень, червень, серпень та вересень 2012 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 16 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: