Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-10313/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 2а-10313/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 2а-10313/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроект"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 08.07.2011 р. №0001092302; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова по винесенню податкового повідомлення-рішення №0001092302 від 08.07.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 04.05.2011 р. по 17.05.2011 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Промінвестпроект» (ідентифікаційний код - 35477320) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р., в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення, зокрема, недодержання положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення до складу валових витрат показників первинних документів, складених контрагентами за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних, що зумовило завищення валових витрат на 908.607,00 грн., і як, наслідок, заниження податку на прибуток до оплати в бюджет на 227.152,00 грн.

08.07.2011 р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001092302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 283.940,00 грн. (основний платіж - 227.152,00 грн., штраф - 56.788,00 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0001092302 ДПІ у Московському районі м. Харкова не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом з приводу справляння податку на прибуток на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2.1 ст. 5 даного закону).

У силу застереження, що міститься у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладені положення закону, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як : 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат.

Судом встановлено, що 16.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості замовника), та ТОВ «Спецтрубомонтаж» (в якості виконавця) було укладено договір підряду №16/09, предметом якого є виконання робіт по об'єкту «Реконструкція КНС-1, КНС-2 м. Валки Харківського району»: монтаж силового електрообладнання і кабельних трас, роботи по очищенню резервуарів, монтажні, демонтажні роботи.

16.10.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості замовника), та ТОВ «Профінтербудсервіс» (в якості виконавця) було укладено договір №16/09 на виконання робіт з прокладки трубопроводу у смт Покотилівка.

На підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на суму 75.576,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 262.240,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 177.212,00 грн., на суму 23.596,80 грн.

Також, 04.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості покупця), та ТОВ фірмою «Сат Імпекс» (в якості постачальника) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів №235, предметом якого є купівля-продаж товару згідно специфікації, а саме: труб, колін, фланців, втулок.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подано до видаткову накладну №1750 від 01.11.2010 р. на суму 822.049,24 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилань апелянта на нікчемність спірних правочинів, що ґрунтується виключно на мотивах складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова акту №1329/18-010/32564148 від 08.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Сат Імпекс»; складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акту №401/23/35275749 від 09.03.2011 р. за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс»; складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту №1212/1800/31939034 від 15.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента не встановлені.

Письмові докази свідчать, що суб'єкт владних повноважень не заперечує та не спростовує факт використання позивачем придбаних за спірними правочинами робіт у власній господарській діяльності. При цьому, фактів проведення платником податків з придбаними роботами збиткових операцій суб'єктом владних повноважень не виявлено, доказом чого є акт перевірки, котрий не містить відповідних суджень.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 08.07.2011 р. №0001092302.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог про його скасування.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі № 2а-10313/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 2а-10313/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.