Ухвала

від 24.06.2015 по справі 2а-10313/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/58711/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013

у справі № 2а-10313/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроект" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування рішення, визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 № 0001092302, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 283 940 грн. (у тому числі 227 152 грн. за основним платежем та 56788 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання поставок товару та підрядних робіт позивачеві у рамках господарських правовідносин із заявленими контрагентами підтверджується документально та не спростована Інспекцією належними та допустимими доказами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо діяльності контрагентів платника свідчать про неможливість виконання ними поставок Товариству та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій позивачем з метою створення у податковому обліку умов для одержання податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведення Інспекцією планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, оформленої актом від 31.05.2011 № 1697/23/35477320).

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з поставки позивачеві ремонтно-монтажних робіт та товарно-матеріальних цінностей у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж», з товариством з обмеженою відповідальністю «Проінтербудсервіс» та з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Сат Імпекс» фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, податкові наслідки у вигляді права на формування валових витрат є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, у випадках, коли господарські операції враховані для цілей оподаткування не у відповідності до їх дійсного економічного змісту або відображені операції, не обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди повинен бути заснований на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника самостійної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

Втім у даному разі, як встановили суди, в основу оспорюваного донарахування Інспекцією покладено лише висновки, що містяться в актах перевірок, складених відносно контрагентів позивача; у цих актах зазначено про відсутність у спірних постачальників (товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж», товариства з обмеженою відповідальністю «Проінтербудсервіс» та товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Сат Імпекс») майна, основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності, укладення ними нікчемних правочинів та проведення транзитних грошових потоків.

Однак самі по собі судження інших контролюючих органів, викладені в актах перевірок, не можуть слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем і названими контрагентами та спростовувати факти, засвідчені первинними документами. До того ж, зі змісту цих актів вбачається, що господарські операції з поставки цими господарюючими суб'єктами товарів позивачеві не досліджувалися під час цих перевірок.

У розгляді даної справи суди попередніх інстанцій, оцінивши подані платником первинні документи (договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, видаткові накладні, податкові накладні) за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товарів та робіт у названих контрагентів документально підтверджений, у зв'язку з чим Товариство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ за цими операціями.

Отже, суди попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією факту отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди та правомірно задовольнили позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі № 2а-10313/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько