Ухвала

від 14.11.2013 по справі 817/3273/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"14" листопада 2013 р. Справа № 817/3273/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представник апелянта не з"явився

представника позивача Журова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сировинний Альянс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сировинний Альянс" (далі - ТОВ "Сировинний Альянс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.05.2013 року № 0001932342.

10 жовтня 2013 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача заперечував в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та таким що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ТОВ "Сировинний Альянс" зареєстроване 25.10.2011 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради та з 26.10.2011 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Рівному, з 12.06.2012 року є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 200051406, індивідуальний податковий № 379430917168 (а.с.7, 31, 113).

В період з 08.04.2013 р. по 12.04.2013 р. ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сировинний Альянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" (код - 37593676), ПП "Сток-Сервіс" (код - 37332206) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., за наслідками якої складено акт від 19.04.2013 року №240/22-100/37943093 (а.с.152-168).

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством п. 187.1 ст. 187 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 160 846,00 грн., які сформовані на підставі правочинів, які порушують публічний порядок, та існує розбіжність по податку на додану вартість між податковими зобов'язаннями позивача та податковим кредитом третіх осіб покупців.

Враховуючи наведене, за наслідком проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001932342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 201 057,50 грн. (в тому числі 160 846,00 грн. - сума основного зобов'язання та 40 211,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а відтак податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Порядок дій контролюючих органів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України, який не містить норм, які наділяють контролюючий орган повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам ст.ст.203, 215, 216, 218 ЦК України.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який затверджено постановою № 1232 від 27.10.2010 р.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Так, з метою обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на акти ДПІ у Солом'янському районі м.Києва та ДПІ у Дарницькому районі м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" та ПП "Сток-Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами.

При цьому, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається із акту перевірки, укладені ТОВ "Сировинний Альянс" з ПП "Сток-Сервіс" та ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" договори не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до приписів п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

При цьому платник податків згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, адже податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України)

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться підприємством та є обов'язковим видом обліку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно п. 201.8 ст. 208 Податкового кодексу України надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

ТОВ "Сировинний Альянс" з 12.06.2012 р. зареєстрований платником податку на додану вартість, на підтвердження чого ДПІ у м. Рівному видано свідоцтво № 379430917168 про реєстрацію платником податку на додану вартість, тобто з вказаної дати одночасно зобов'язаний та має право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" та ПП "Сток-Сервіс", уклавши договори купівлі-продажу відповідно № 150612 від 15.06.2012 р. та № 250612 від 25.06.2012 р.(а.с.89, 101).

На виконання умов договорів, здійснюючи продаж цукру, ТОВ "Сировинний Альянс" у відповідності до приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону №996 було виписано податкові та видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, а суми податку на додану вартість включено до податкового зобов'язання декларацій у відповідних звітних податкових періодах (а.с.36-88, 90-100, 102-112).

В обліку позивача дані операції знайшли своє відображення у досліджених судом відповідних реєстрах, картках рахунків, що підтверджуються зазначеними в акті перевірки належними бухгалтерськими проведеннями (а.с.136-151).

Крім того, в матеріалах справи є докази щодо придбання у ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", ТОВ "Пятидні", ТОВ "Агро ХХІ" та оприбуткування цукру, який в подальшому був реалізований ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" та ПП "Сток-Сервіс" (а.с.170-193).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні, які підтверджують те, що укладені договори між ТОВ "Сировинний Альянс" та його контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства, а ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області не надано доказів, які б підтверджували, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 року № 0001932342.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сировинний Альянс" вул. Старицького,32,м.Рівне,33003

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023