Ухвала

від 28.11.2013 по справі 2а-5978/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/30618/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 2а-5978/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд»

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд» (надалі - ТОВ «Ладобуд», відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з розрахункових рахунків ТОВ «Ладобуд» (код ЄДРПОУ 32620212) податкову заборгованість у розмірі 67228,45 грн. на користь держави: з податку на додану вартість у розмірі 67228,45 грн. на р/р № 31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у місті Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2012 року задоволено адміністративний позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд» (ідентифікаційний код: 32620212) 67228, 45 грн. (шістдесят сім тисяч двісті двадцять дві гривні 45 коп.) у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі на розрахунковий рахунок № 31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у місті Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд» задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2012 року скасовано та ухвалено нову якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладобуд» про стягнення податкового боргу - відмовлено.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2012 року, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума боргу, яку ДПІ просила стягнути з ТОВ «Ладобуд», виникла внаслідок не сплати останнім суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що визначена в таких деклараціях: від 20 лютого 2012 року № 9006918794 - 3386,00 грн., від 20 березня 2012 року № 9013223801 - 7232,00 грн., від 20 січня 2012 року, № 9014233458 - 9449,00 грн., від 20 грудня 2011 року № 9012845939 - 34465,00 грн., від 21 листопада 2011 року № 9011755665 - 11411,00 грн., від 20 жовтня 2011 року № 9009324521 на суму 36986,00 грн.

З метою погашення виниклого боргу на адресу ТОВ «Ладобуд» ДПІ була направлена податкова вимога про сплату боргу № 1350 від 5 травня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ «Ладобуд» сума узгодженого грошового зобов'язання, яка визначена в податкових деклараціях наведених вище, та яка позивачем визнана як борг, сплачена платником податків у встановлені Податковим кодексом України строки, на підтвердження чого останнім до суду апеляційної інстанції надано належні докази, а саме банківські виписки від 26 жовтня 2011 року, 23 листопада 2011 року, 29 грудня 2011 року, 26 січня 2012 року, 23 лютого 2012 року, 28 березня 2012 року (а.с.106-111). Разом з тим, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зарахування сплаченої відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим органом в якості сплати за попередні податкові борги платника податків не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів існування у платника податків попереднього податкового боргу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог послався на банківські виписки, як на доказ сплати узгодженого податкового зобов'язання, не звернувши увагу на наявну у матеріалах справи облікову картку платника податків, яка подавалась ДПІ разом з позовною заявою, і не надав оцінку тому, що суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Ладобуд» згідно досліджених у суді апеляційної інстанції банківських виписок, зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18липня 2005 року № 276 , з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

В силу вимог пункту 4.1 цієї Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

За змістом підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 названої Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 . Звірка достовірності даних, перенесених засобами програмного забезпечення з реєстру податкових повідомлень до карток особових рахунків платників податків, здійснюється на підставі паперових виписок з зазначеного реєстру, що надходять до підрозділу адміністрування облікових показників та звітності від структурних підрозділів, які складають податкові повідомлення.

Таким чином, картка особового рахунку платника є належним доказом стану розрахунків платника з бюджетом, у тому числі і наявності у такого платника податкової заборгованості.

Разом з тим, не дослідженими судами попередніх інстанцій лишились докази, що містяться в матеріалах справи, які свідчать про стан розрахунків ТОВ «Ладобуд» з бюджетом.

Відповідно до статті 159 Податкового кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій рішення винесені з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що повно і всебічно не з'ясовано всіх важливих обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати.

Справу № 2а-5978/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко