Постанова

від 26.02.2019 по справі 2а-5978/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа №2а-5978/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/3888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 (суддя - Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 (судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладобуд" (далі - ТОВ "Ладобуд") про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року ДПІ звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з ТОВ "Ладобуд" до бюджету податкову заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 67`228,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Ладобуд" не сплатило самостійно узгоджені податкові зобов'язання, внаслідок чого виник податковий борг у сумі 67`228,45 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.05.2012 задовольнив адміністративний позов та стягнув з ТОВ "Ладобуд" 67`228,45 грн у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

Суд першої інстанції, встановивши у судовому процесі обставини щодо виникнення суми податкового боргу, про стягнення якого заявлені вимоги, та здійснення контролюючим органом встановлених Податковим кодексом України заходів (направлено податкову вимогу від 05.05.2011 № 1350), які дають йому право на стягнення коштів у судовому порядку, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.05.2013 апеляційну скаргу ТОВ "Ладобуд" задовольнив, а постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову про відмову у позові.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване висновком про відсутність у товариства податкового боргу, оскільки самостійно узгоджені податкові зобов'язання були сплачені товариством, що підтверджено наданими останнім платіжними документами. При цьому суд відхилив доводи позивача щодо зарахування сплачених коштів у рахунок погашення боргу, що виник раніше, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 28.11.2013 № К/9991/30618/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2012 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, виходив з того, що суди попередніх інстанцій у порушення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не надали належної правової оцінки, зокрема, доказам, що містяться в матеріалах справи, які свідчать про стан розрахунків ТОВ "Ладобуд" з бюджетом.

Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовним вимог у зв'язку зі сплатою товариством більшої частини боргу, заявивши про стягнення боргу у сумі 9689,90 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, у позові відмовив з тих підстав, що борг, про стягнення якого заявлено вимоги, виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 13.04.2011 № 0001402302, яке товариству не направлялось, як не направлялась і податкова вимога від 05.05.2011 № 1350.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані у позовній заяві як підстави для звернення до суду, а саме: несплата товариством самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ та зарахування коштів, що були сплачені товариством, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 ПК України .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.07.2014 № К/800/34896/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2019 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Таким чином, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Суди попередніх інстанцій дослідили витяги з карток особового рахунку платника з ПДВ станом на 31.12.2011, зворотній бік облікової картки станом на 31.12.2011, 31.12.2012, зворотній бік облікової картки платника за період з 31.12.2012 по 31.01.2014 та платіжні доручення від 28.03.2012 № 43, від 23.02.2012 № 36, від 26.01.2012 № 8, від 29.12.2011 № 747, від 26.10.2011 № 601, від 23.11.2011 № 683 і встановили, що заявлена до стягнення сума виникла внаслідок складеного контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 13.04.2011 № 0001402302, за яким сума грошового зобов'язання є неузгодженою, оскільки платнику податків зазначене податкове повідомлення - рішення не надсилалось, відповідно зарахування товариством коштів у рахунок погашення цього боргу є безпідставним. Доказів протилежного ДПІ не надала суду, як не надала докази дотримання порядку стягнення податкового боргу, зокрема, щодо направлення на адресу товариства податкової вимоги від 05.05.2011 № 1350.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду