Постанова

від 17.12.2013 по справі 810/4337/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року 810/4337/13-а

Суддя Київського окружного адміністративногосудуЛисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької-Саєнко І.М.,

представників позивача-Ігамбердиєва О.Б., Черкасова А.В.

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Панда» до проВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Панда»з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.04.2013 № 0000402203, № 0000412203.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Панда» та ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Цей факт підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Панда» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда»зареєстрованерішенням Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Свідоцтво про державну реєстрацію від 06.11.2000 № 269. Взято на податковий облік до органів податкової служби 09.11.2000 за № 1813, перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіта є платником податку на додану вартість відповідно до Cвідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.02.2001 № 13658061, індивідуальний податковий номер 311892510070.

До видів діяльності ТОВ«Панда» за КВЕД відносяться:01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 10.81 Виробництво цукру (основний), 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

11 листопада 2011 рокуміж позивачем (покупець) та ТОВ «Всесвіт» (продавець) укладенодоговіркупівлі-продажу товарів № 11/11,згідно з умовами якогопродавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця за його заявками товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.

Крім того, 13 квітня 2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Агро Ойл» (постачальник) укладено договір поставки № 04/42, згідно з умовами якогопостачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити нафтопродукти.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами позивачем надані: податкові накладні від 29 .11.2011 № 19, від 14.04.2010 № 80, від 19.08.2010 № 352, від 19.08.2010 № 349, від 24.06.2010 № 211, від 09.06.2010 № 183, видаткові накладні, рахунки-фактури, заправочні відомості, вимоги, журнал реєстрації довіреностей, оборотна відомість по товарно-матеріальних рахунках.

За результатами господарських операцій з ПП «Агро Ойл» та ТОВ «Всесвіт» позивачем віднесено до податкового кредиту за квітень, червень, липень, серпень 2010 року, грудень 2011 року суму податку на додану вартість по вказаних податкових накладних у розмірі 93308,00 грн., до валових витрат у ІІ та ІІІ кварталах 2010 року - вартість придбаних у ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» товарів у розмірі 107676,00 грн.

Уквітні 2013 року Васильківською ОДПІ Київської області ДПС на підставі підпункту підпункту 78.1.1пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП «Агро Ойл» (код ЄДРПОУ 36845632) за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з ТОВ «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 13731389) за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2013 № 514/2203/31189253.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на суму 93308,00 грн, та пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 107676,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори купівлі-продажу та поставки товарів, укладені між позивачем та ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладені за відсутності наміру дійсної поставки товарів, фактично ніякі поставки контрагентами не проводились, а договори укладені лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані листа УПМ ДПС у м. Києві від 26.10.2012 № 4881/7/07-0415 про проведення перевірки ТОВ «Панда» (код ЄДРПОУ 31189253) з доданими копіями постанов про порушення кримінальних справ, протоколів допитів свідків, акту від 30.07.2012 № 255/22-01/36845632 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Аро Ойл» (код за ЄДРПОУ 26845632) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємствами-контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2012 року, акту Тетіївської МДПІ Київської області ДПС від 16.10.2012 № 124/220/13731389 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Всесвіт» (код за ЄДРПОУ 13731389) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за пеіод з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Зокрема було встановлено, що реєстрація та перереєстрація ПП «Аро Ойл» (код за ЄДРПОУ 26845632) в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів - назви, юридичної адреси, даних директора підприємства та зразків його особистого підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття розрахункового рахунку у банківській установі, в тому числі з використанням системи «Клієнт-банк», надало можливість учасникам організованої групи під керівництвом ОСОБА_2 використовувати поточні рахунки вказаного підприємства для здійснення незаконної діяльності, а саме: переведення безготівкових коштів в готівкові під виглядом реальних фінансово-господарських операцій купівлі-продажу товарів та послуг.

За результатами перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0000412203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 114843,00 грн. (основний платіж - 93308,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 21535,00 грн.), та № 0000402203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 134595,00 грн. (основний платіж - 107676,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 26919,00 грн.).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування валових витрат станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару, до валових витрат - вартості придбаного товару.

Таким чином, право на формування податкового кредиту та включення до складу валових витрат певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, послуг, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Панда» понесло реальні витрати на оплату поставлених ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт»товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товарів контрагентами. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як на доказ нікчемності (недійсності) договору, укладеного між позивачем і ПП «Агро Ойл»,податковий орган посилався на порушену кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за створення/придбання, зокрема, суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Агро Ойл».

Проте, суд не приймає до уваги дані твердження відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Агро Ойл», а відтак, відсутні підстави вважати дії директораПП «Агро Ойл» незаконними.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, заправочних відомостей, вимог, журналу реєстрації довіреностей, оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2013 № 0000412203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 114843,00 грн. (основний платіж - 93308,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 21535,00 грн.), та № 0000402203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 134595,00 грн. (основний платіж - 107676,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 26919,00 грн.), прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби від 19.04.2013 № 0000402203 та № 0000412203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Панда» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 грудня 2013 р.