Ухвала

від 13.05.2014 по справі 810/4337/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4337/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ТОВ «Панда» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Київської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.04.2013 року № 0000402203, № 0000412203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР є помилковими.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, в якій в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, Київський окружний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права та не в повній мірі з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, порушив принципи законності та рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2013 року Васильківською ОДПІ Київської області ДПС на підставі підпункту 78.1.1пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП «Агро Ойл» (код ЄДРПОУ 36845632) за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з ТОВ «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 13731389) за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2013 № 514/2203/31189253.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на суму 93308,00 грн., та пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 107676,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0000412203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 114843,00 грн. (основний платіж - 93308,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 21535,00 грн.), та № 0000402203, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 134595,00 грн. (основний платіж - 107676,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 26919,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори купівлі-продажу та поставки товарів, укладені між позивачем та ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладені за відсутності наміру дійсної поставки товарів, фактично ніякі поставки контрагентами не проводились, а договори укладені лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11 листопада 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Всесвіт» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 11/11 (а.с.98 - 99 т. 1), згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця за його заявками товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.

Крім того, 13 квітня 2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Агро Ойл» (постачальник) укладено договір поставки № 04/42 (а.с. 105 т. 1), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити нафтопродукти.

За результатами господарських операцій з ПП «Агро Ойл» та ТОВ «Всесвіт» позивачем віднесено до податкового кредиту за квітень, червень, липень, серпень 2010 року, грудень 2011 року суму податку на додану вартість по вказаних податкових накладних у розмірі 93308,00 грн., до валових витрат у ІІ та ІІІ кварталах 2010 року - вартість придбаних у ПП «Агро Ойл», ТОВ «Всесвіт» товарів у розмірі 107676,00 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами позивачем надані: податкові накладні від 29 .11.2011 № 19 (а.с. 101 т. 1), від 14.04.2010 № 80 (а.с. 108 т. 1), від 19.08.2010 № 352 (а.с. 112 т. 1), від 19.08.2010 № 349 (а.с. 116 т. 1), від 24.06.2010 № 211 (а.с. 120 т. 1), від 09.06.2010 № 183 (а.с. 122 т. 1), видаткові накладні (а.с. 103, 110, 118, 124 т. 1), рахунки-фактури (а.с. 109, 113. 121, 123 т. 1), заправочні відомості (а.с. 223 - 231, 241 - 250 т. 1, а.с.1 - 41, 50 - 76, 87 - 111, 118 - 124, 126 - 171, 198 - 230, 241 - 250 т. 2, а.с.1- 46, 65 - 97, 117 - 119, 132 - 163, 170 - 187, 191 - 207 т. 3), вимоги (а.с. 232 - 240 т. 1, а.с. 42 - 49, 77 - 86, 112 - 117, 125, 173 - 197, 231 - 239 т. 2, а.с. 47 - 64, 99 - 115, 121 - 131, 164 -169, 189 - 190 т. 3), журнал реєстрації довіреностей (а.с. 150 - 180 т. 1), оборотна відомість по товарно-матеріальних рахунках (а.с. 201 - 212т. 1).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договором укладеним між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договору контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на податковому обліку в органах податкової служби, як платник податки на додану вартість .

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

При цьому, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на порушену кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за створення/придбання суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Агро Ойл», оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Агро Ойл».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в ході розгляду справи підтверджено реальність здійснення господарської операцій позивача з контрагентами ПП «Агро Ойл, ТОВ «Всесвіт», суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 року № 0000402203, № 0000412203 є обгрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.