Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/14920/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14920/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002522250 від 18.05.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОМІНЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Консалт» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 295/22-509/30630920 від 26.04.2013, яким встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 233333,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002522250 від18.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 291666,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 58333,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано суду первинної документації, яка мала бути складена відповідно до умов договору № 005-ППР/11 від 04.07.2011 року, а надані первинні документи складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік» та не надано доказів здійснення оплати за виконані, за твердженням позивача, за зазначеним договором роботи та їх використання позивачем у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реального характеру правовідносин з ТОВ «Еліт Консалт» за договором № 005-ППР/11 від 04.07.2011 року.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт» було укладено договір на виконання проектних робіт №005-ППР/111 від 04.07.2011 року.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору замовник доручає виконавцю зобов'язання за рахунок власних та/або залучених сил та засобів на підставі даних, наданих Замовником, здійснити комплекс робіт щодо розробки концепції та дизайн проекту, для будівництва закладу громадського харчування передає підряднику за актом прийому - передачі фронт робіт та передає проектну документацію.

Колегія суддів наголошує на тому, що з незрозумілих суду обставин, суд першої безпідставно вказав на неіснуюче положення договору, зокрема: «передає підряднику за актом прийому - передачі фронт робіт та передає проектну документацію», оскільки такі зобов'язання в договорі №005-ППР/111 від 04.07.2011 року відсутні (а.с. 14).

Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем на розгляд суду таких первинних документів як акти прийому-передачі фронту робіт та проектної документації необґрунтованими, оскільки такі документи не були передбачені умовами договору.

Так, на підтвердження факту реальності правовідносин з контрагентом ТОВ «Еліт Консалт» за договором № 005-ППР/11 від 04.07.2011 позивачем надано суду копії зазначеного договору зі складеними до нього Актами приймання передачі № ОУ-0000303 від 26.08.2011 року, № ОУ-0000302 від 19.08.2011 року, ОУ-0000301 від 12.08.2011 року та № ОУ-0000300 від 05.08.2011 року та копію концепції та дизайну проекту, для будівництва закладу громадського харчування.

З аналізу наданих Актів приймання- передачі робіт, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в останніх не зазначено, які саме роботи були або яка частина робіт з передбачених договором № 005-ППР/11 від 04.07.2011 була виконана, з огляду на що з них є неможливим встановити зміст та обсяг господарської операції, яка була виконана.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду, та вважає, що позивач та його контрагент діяли виключно на умовах, передбачених договором.

Так, підпунктом 2.2 вказаного договору передбачено вартість робіт та порядок їх оплати.

Відповідно до п.п. 2.2.1 Замовник оплачує вартість робіт виконавця, що передбачені предметом даного договору протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі Проектної документації за договором чи її частини.

Підпунктом 2.2.2 передбачено, що Замовник може оплачувати вартість робіт виконавця (їх частину) за цим Договором авансовими платежами. При цьому розмір таких платежів та строки їх сплати визнаються за домовленістю сторін.

З сукупного аналізу умов договору та наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі, колегія суддів не вбачає жодних порушень сторонами договірних умов, оскільки всі оплати виконаних послуг були здійснені відповідно до умов договору; господарською операцією було розроблення концепції та дизайну проекту, яка в свою чергу була виконана, а тому висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення змісту та обсягу господарської операції спростовуються наведеними обставинами.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, останні повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів наголошує, що всі первинні документи, які були надані позивачем для підтвердження своєї господарської діяльності, відповідають вказаним вимогам.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даних господарських операцій, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо, оскільки вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Держаної податкової служби від 18.05.2013 року №0002522250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 17.12.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.