Ухвала

від 19.12.2013 по справі 823/1626/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1626/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати рішення заступника голови ДПА України від 21.10.2009 №4981/к/25-0315 і податкових повідомлень-рішень від 23.10.2009 №0016371701/3, яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 93981 грн. (основний платіж - 59578,00 грн., фінансова санкція - 34403,00 грн.); №0016361701/3, яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з ПДВ на суму 36919 грн. 94 коп. (штрафна фінансова санкція); №0001231701/3, яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб на суму 163035 грн. 15 коп. (основна сума грошового зобов'язання).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлень від 12.02.2009 року № 30, від 26.02.2009 року №33, від 27.02.2009 року № 36, виданих державною податковою інспекцією в Тальнівському районі, службовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 до 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 до 31.10.2008.

За результатами перевірки складено акт від 17.03.2009 № 120/17-01/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 30.04.1993, в результаті чого позивач занизив валовий дохід на суму 952539,23 грн. та завищив валові витрати на суму 134361,77 грн., а також порушення підп.7.3.1 п.7.3 ст.7, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 (далі - ЗУ №168/97-ВР), в результаті чого позивач занизив ПДВ на 3238,30 грн. та завищив податковий кредит на суму 103595,22 грн.

За виявленими фактами позивачу донараховано 163035,15 грн. - з ПДФО та 106833,52 грн. - ПДВ.

Внаслідок вищезазначених перевірок відповідач прийняв оскаржувані ППР від 30.03.2009 №0004231701/0, №0004221701/0; після їх часткового скасування в адміністративному порядку - від 28.05.2009 №0004231701/1 та №0004221701/1; після подальшого повторного скасування - від 14.08.2009 №0016361701/2, №00163717/2, №0004231701/2.

За наслідками скарги позивача до ДПА у Черкаській області та надання додаткових документів відповідач провів додаткову позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що 05.08.2009 складено акт №667/1701/НОМЕР_1. За результатами цієї перевірки зменшено суму донарахування ПДВ до 59578,00 грн.

За результатами таких перевірок та адміністративного оскарження відповідач прийняв оскаржувані ППР від 23.10.2009 № 0016371701/3, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на суму 93981 грн. (основний платіж - 59578,00 грн., фінансова санкція - 34403,00грн.); № 0016361701/3, яким позивачу нарахував штрафну санкцію з ПДВ на суму 36919 грн. 94 коп.; № 0001231701/3, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДФО на суму 163035 грн. 15 коп. (основна сума грошового зобов'язання).

Обговорюючи питання правомірності прийнятих відповідачем рішень, судова колегія зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 позивач занизив суму валового доходу в розмірі 2520,00грн., оскільки за 2008 рік виписав податкові накладні для цього контрагента на суму 224818,59 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), водночас відпустив товар на суму 221794,60 грн. з ПДВ, а отримав оплату - 221794,00 грн., і для податкової перевірки дані про наявність дебіторської чи кредиторської заборгованості не надав. Позивач не відобразив у декларації за 2008 рік валовий дохід від ВАТ «Черкаси Хліб» на суму 93260,06 грн., хоча виписав податкові накладні на суму 3103053,07 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), відпустив товар на суму 2991141,00 грн. з ПДВ, отримав оплату у сумі 2966741,00 грн. а документи про наявність кредиторської чи дебіторської заборгованості не надав.

Позивач також не відобразив валовий дохід за правовідносинами з ПП Зеленським на суму 42000,00 грн., хоча згідно з даними податкових накладних їх виписав на реалізацію товару на загальну суму 91400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), відобразив у валових доходах згідно з розрахунком позивача реалізацію на суму 41000,00 грн. За правовідносинами з ТОВ ФПХ «Гарант» не включив у декларацію за 2008 рік суму 13342,5 грн., в той час як виписав податкові накладні для цього контрагента на реалізацію товару на загальну суму 101084,00грн. (у т.ч. ПДВ-20%), а відповідно до розрахунку задекларованого валового доходу за 2008 рік - включив лише 85073,00 грн.(з ПДВ)

У взаємовідносинах з ОСОБА_5 позивач занизив валовий дохід на суму 24375,00 грн. у зв'язку з тим, що не включив до його складу за 2008 рік цю суму, хоча виписав податкові накладні на загальну суму 60909,60 грн. (з ПДВ), а відобразив відпуск товару лише на суму 31659,60 грн. (з ПДВ)

Також у декларацію за 2008 рік про валові доходи позивач не включив суму за правовідносинами з ФОП ОСОБА_6 в розмірі 7291,67 грн., хоча виписав їй податкові накладні на реалізацію товару на загальну суму146759,20 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), у декларації відобразив валові доходи від реалізації товару на суму 138009,20 грн., а отримав оплату товару згідно з даними банківських виписок у розмірі 141009,24 грн.

Крім того, у валові доходи за 2008 рік не включив суму 769750,00 грн. від реалізації товару для ПП «Фенікс-Продукт», хоча податкові накладні йому виписав на загальну суму 3004097,00 грн., а відобразив у звітності валові доходи від реалізації товару на суму 2080397,00 грн., хоча отримав оплату - 2291582,00грн.

У зв'язку з вищевикладеними порушеннями, що підтверджуються даними розрахунку валових доходів позивача за 2008 рік, реєстру валових доходів за 2008 рік, складених відповідачем, банківських виписок, декларації доходів за 2008 рік, податковий орган із ціни товару за вищезгаданими правовідносинами виключив суми ПДВ та, як наслідок, правомірно донарахував суми ПДФО (15%), загальна сума якого склала - 163035,15 грн. (з урахуванням виключення з валового доходу вищезазначених безпідставно врахованих позивачем сум ПДВ та ПДФО).

Крім того, відповідно до додатку до акту перевірки від 05.08.2009 №667/1701/НОМЕР_1 податковим органом встановлено, що за період 01.01.2008-31.12.2008 ФОП ОСОБА_3, задекларувала ПДВ до сплати у сумі 112732,00 грн., за даними податкової перевірки до сплати підлягає 210301,00 грн. (відхилення - 97569,00 грн.), сума донарахування ПДВ становить - 59578,00 грн.

Згідно з даними податкової перевірки на підставі податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних податковим органом визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 12484104,00 грн. та податковий кредит - 12273803,00 грн. У лютому 2008 року позивач завищив податковий кредит на суму 87726,00 грн., оскільки включив 1369377,00 грн. податкового кредиту, що не підтверджується даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якому вказано суму ПДВ 1281651,00 грн.

За березень 2008 року розбіжність у сумі 13719,00грн., встановлена податковим органом, виникла за рахунок заниження позивачем податкових зобов'язань в сумі 13777,00 грн., у зв'язку з чим камеральною перевіркою було донараховано 13777,00 грн. - основну суму грошового зобов'язання та штрафну санкцію - 688,84 грн. Заниження податкового кредиту склало 58,0грн.

У вересні 2008 року до податкових зобов'язань позивач не включив ПДВ у сумі 1107,00 грн. за податковою накладною від 18.09.2008 №871, виписаній ЗАТ «АТ» Каргілл», та за даними додатку №5 до декларації з ПДВ безпідставно включив до податкового кредиту 18555,00 грн. із-за відсутності податкової накладної від ПП «Агроанкор»; одночасно перевіркою знижено податковий кредит на 6716,00 грн. за податковими накладними від ТОВ ВК «Поліпак» (5333,00 грн.) та від Тальнівського КХП (1383,00 грн.).

У жовтні 2008 року до складу податкового кредиту позивач двічі включив суму ПДВ 8527,00 грн. за податковою накладною від 28.10.2008 №2113 від ПП «Агроанкор», а в грудні 2008 року двічі включив 23547,00 грн. за податковою накладною від ФОП ОСОБА_7 від 27.06.2008 №10 на суму 15499,82 грн. та від 27.05.2008 №5/11 на суму 8047,6 грн. в уточнюючій декларації за липень 2008 року та у декларації за грудень 2008 року відповідно.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів п.2.4.. 2.5.. 2.1.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Наявності/відсутності у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями, зазначені правовідносини регулювалися ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно статті 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону про ПДФО (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести облік, доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до п. 1.16 Закону про ПДФО податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ПДФО до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Згідно з пунктами 5.1. 5.2 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а ) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

При цьому, беручи до уваги те, що сума бюджетного відшкодування ПДВ залежить від значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування виникає лише у разі правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України «Про податок на додану вартість», для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не надав жодних доказів на спростування вказаних порушень, не відкоригував безпідставне подвійне включення сум податкового кредиту з ПДВ за одними і тими ж податковими накладними, не надав всіх податкових накладних, вказаних в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, а отже не підтвердив розмір податкового кредиту.

Що стосується нарахування штрафних санкції, колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що сума застосованої фінансової санкції не повинна перевищувати 50% від сум недоплати податку на додану вартість, встановлених перевіркою, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 59578,00 грн., однак згідно з розрахунком застосованих штрафних санкцій (том 1 а.с.138) встановлено недоплату позивачем на загальну суму 142646,0 грн. (87726,00 грн. - недоплата з березня 2008 року; 22846,00 грн. - з жовтня 2008 року; 8527,00 грн. - з листопада 2008 року; 23547,00 грн. - з січня 2009 року), отже сума штрафу не повинна перевищувати 71323,00 грн. Відповідно доданих розрахунку - загальна сума штрафів, враховуючи кількість періодів недоплати, становить 139079,00 грн. Отже, застосовуючи штраф на загальну суму 71323,00 грн. (сума штрафних санкцій за ППР №0016371701/3 та №00012317/3) відповідач діяв правомірно.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу податкових повідомлень-рішень від 30.03.2009 №0004231701/0, №0004221701/0; від 28.05.2009 №0004231701/1 та №0004221701/1; від 14.08.2009 №0016361701/2, №00163717/2, №0004231701/2, які приймалися до податкових повідомлень-рішень від 23.10.2009 №0016361701/3, №0016371701/3, №0001231701/3 за наслідками адміністративних оскаржень до вищестоящих податкових органів, у зв'язку з подальшою зміною визначених ними грошових зобов'язань позивача, а тому вони вважаються відкликаними, а отже не порушують права, обов'язки чи інтереси позивача.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.