Ухвала

від 17.12.2013 по справі 821/3536/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р.Справа № 821/3536/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Конончук А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Орікс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ПП «Орікс» (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002752200 від 10.04.2013 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що висновки відповідача про порушення вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є неправомірними та необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано валові витрати. Також, позивач звертає увагу на те, що податковим органом зроблено помилковий висновок про те, що угода укладена між ним та ПП «Шеду» містить ознаки нікчемності. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року позовні вимоги ПП «Орікс» задоволені. Скасоване податкове повідомлення-рішення №0002752200 від 10.04.2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

13.03.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Орікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Шеду» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 13.03.2013 №1618/22-6/3239158.

З вищенаведеного акта перевірки вбачається, що відповідно до матеріалів перевірки ПП «Шеду» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (акт від 06.01.2012 року №5/15-2/37239000) встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Шеду» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складській приміщення, транспортні засоби та за результатами перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій у жовтні 2011 року. ПП «Орікс» отримувало від постачальника ПП «Шеду», акти виконаних робіт та податкові накладні на отримання послуг. Тому, ПП «Орікс» неправомірно включено до складу податкового кредиту показники по операціям, які фактично не відбулись, у зв'язку з чим податковий кредит у ряд. 10.1.17 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року підлягають коригуванню у бік зменшення та зменшенню валових витрат по деклараціям з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року на загальну суму 265629,17 грн..

У ході перевірки посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області встановлено наступні порушення: п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61094,70 грн. за 2-4 квартал 2011 року.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002752200 від 10.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 61094,70 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства при формуванні валових витрат по операціях із ПП «Шеду».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За приписами п.138.1 ст.138 ПК України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У пункті 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.4 та п.138.5 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Так з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2011 року між ПП «Орікс» та ПП «Шеду» було укладено договір на виконання субпідрядних робіт, із строком дії до 01.01.2012 року. Згідно умов даного договору ПП «Шеду», як підрядник мав виконати за дорученням замовника - ПП «Орікс» поточний ремонт покрівель, мереж холодного та гарячого водопостачання, ремонт тентових покриттів, кузовів на авто, та інше, а замовник прийняти та оплатити роботу.

На виконання умов зазначеного договору протягом 2011 року було виконано роботи на загальну суму 318755,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 06.10.2011 року на суму 34830,00 грн., від 10.10.2011 року на суму 24000,00 грн., від 19.10.2011 року на суму 37000,00 грн., від 25.10.2011 року на суму 93734,11 грн., за жовтень 2011 року на суму 98515,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 30675,89 грн..

Також, на виконання вищенаведеного договору були виписані наступні податкові накладні: №10258 від 25.10.2011 року на суму 46800,00 грн., №10278 від 27.10.2011 року на суму 72600,00 грн., №10219 від 31.10.2011 року на суму 199355,00 грн..

Розрахунки позивача з ПП «Шеду» у жовтні 2011 року у відповідності до умов договору, проведено у готівковій формі на загальну суму 266163,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Крім того, позивачем було залучено на умовах зазначеного договору ПП «Шеду», як субпідрядника за договорами підряду, укладених між ПП «Орікс» та наступними контрагентами: КП «Центр», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, ПОСП «Агрофірма «Мир», ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, ТОВ «Тройка», ТОВ ФПК «Корабел», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (а.с.50-60).

Виконання робіт за вищенаведеними договорами підряду за жовтень 2011 року повністю підтверджуються актами виконаних робіт на суму 483079,00 грн. та податковими накладними виписаними на адресу контрагентів позивача.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо формування валових витрат по операціях з ПП «Шеду», які були предметом перевірки.

ДПІ у м. Херсоні не надала належних доказів того, що на момент проведення операцій позивачем з ПП «Шеду» позивач вчиняв порушення в сфері оподаткування, документував безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладав нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

В Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Шеду» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочинів.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що фактично ДПІ у м. Херсоні ставить в провину позивачу порушення, які допущено контрагентом ПП «Шеду», тобто недекларування ним податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Факт того, що ПП «Шеду» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та ПП «Шеду», які полягають у тому, що придбані послуги у ПП «Шеду» фактично не надавались, колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ПП «Шеду» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат без фактичного отримання від цього контрагенту послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Як вбачається із матеріалів справи отримані субпідрядні послуги від ПП «Шеду» необхідні були позивачу для виконання інших договорів підряду.

Факти надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП «Шеду» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 грудня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька