Ухвала

від 04.12.2013 по справі 820/7513/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 820/7513/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

Представник позивача - Даниленко І.В.

Представник відповідача - Таран М.М. А ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 820/7513/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло Шахтаря", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, №0000732212 від 15.08.2013р., №0000742212 від 15.08.2013р., №0000752212 від 15.08.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про ціни і ціноутворення", Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.06.2013 р. по 23.07.2013 р. Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» (ідентифікаційний код - 33206228) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2011р.-31.12.2012р., валютного законодавства за період 01.04.2011р.-30.06.2013 р.

Результати перевірки оформлені актом № 2701/22.1-07/33206228 від 29.07.2013 року, в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків низки податкових правопорушень, а саме: про порушення п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, п.п.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" по взаємовідносинам з резидентом Республіки Білорусь - ТЧУП «Белуглепромкомплект» за рахунок експортування товару (шрот соняшниковий) цінами, що є нижчими за звичайні ціни; про порушення п.144.1 ст.144, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок неправомірного віднесення на збільшення витрат з податку на прибуток та збільшення податкового кредиту з ПДВ тих видатків та сплати ПДВ, котрі були понесені у взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Аркада - Т» (ідентифікаційний код - 33676769), ТОВ «ПРОФСТРОЙ» (ідентифікаційний код - 31301099), ТОВ «Остекс систем груп» (ідентифікаційний код - 37761689 ), ТОВ «Металіка - 3» (ідентифікаційний код - 37094765 ) за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних; порушення п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України за рахунок неправомірного завищення витрат з податку на прибуток на суму видатків за договорами добровільного страхування комерційних ризиків.

15.08.2013 р. з посиланням на даний акт ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000732212 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 759.464 грн. (основний платіж - 689.151,00 грн., штраф - 70.313,00 грн.), №0000742212 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 217.003,00грн. (основний платіж - 173.602,00 грн., штраф - 43.401,00грн.) та №0000752212 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 91.584,00грн. (основний платіж - 61.056,00 грн., штраф - 30.528,00грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ НВО «Світло Шахтаря» (у якості Продавця) та ТЧУП «Белуглепромкомплект» (у якості покупця) було укладено наступні контракти: Конт ракт № 420110 від 10.01.2012 р. та Контракт № 420227 від 27.02.2012 р. на поставку шроту со няшникового, одержаного під час добування рослинної олії з насіння соняшнику врожаю 2011 року, високопротеїнового, тестованого, негранульованого, призначеного для кормових цілей, насипом, дата виробництва - березень 2012 р., ДСТУ 4638:2006.

Згідно із нормами п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., норми ст.39 «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» набирають чинності з 1 січня 2013 року. На підставі п.2 цього ж розділу для визначення зви чайних цін у 2011-2012 роках застосовувалися норми п.1.20 Закону України «Про оподаткуван ня прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідачем, за результатами перевірки, викладеними в акті від 29.07.2013 року № 2701/22.1-07/33206228, було зроблено висновок про відхилення ціни продажу на шрот соняш никовий за вказаними контрактами від звичайної ціни на 25,14%, тобто ціна поставки складає - 1,3972 грн. та 1,4386 грн. за 1 кг товару, хоча рівень звичайних цін, на думку Відповідача, ста новив 1,70 грн. за 1 кг.

Як встановив суд, співставлення договірної ціни поставки було здійснено відповідачем з цінами, які містяться на сайті АПК-Інформ, де експортні ціни на зернові складають 1,70 грн. за кг.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що всупереч нормам п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом в ході перевірки не було направлено на адресу позивача письмового запиту про обґрунтування рівня звичайної ціни.

Також, відповідачем не було надано у ході перевірки обґрунтованої оцінки співставності умов зовнішньоекономічних контрактів, здійснених позивачем з іншими правочинами, де б ці на на аналогічний, подібний чи схожий товар дорівнювала 1,70 грн. за 1 кг.

Відповідач у Акті перевірки посилався на відомості, які містяться на сайті АПК-Інформ, де експортні ціни на зернові складають 1,70 грн. за кг, у той час як шрот соняшниковий належить до групи пасльонової сільськогосподарської культури, адже є продуктом переробки насіння соняшника, і даний сайт містить окремі відомості на ціни саме шроту соняшникового.

До того ж, наведена ціна за даними сайту існувала з 11.05.2012 р. по 22.06.2012 р. в Арге нтині при умовах поставки ІНКОТЕРМС FОВ та готівковому розрахунку за продукцію, у той час як Позивач встановив ціну на території України при вчиненні правочинів у період часу сі чень-лютий 2012 р. за безготівковим розрахунком та при виконанні зобов'язань з експорту в період з 07.03.12 р. по 23.05.12 р.

Також, для порівняння ціни правочину із звичайною ціною, відповідач навів середньоа рифметичну ціну 1,40 грн. за 1 кг за всіма експортними поставками, хоча законом не передба чено такого порядку визначення звичайної ціни.

Крім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не довів, що інформація, яка мі ститься на сайті АПК-Інформ є офіційною, і може використовуватися у ході по даткових перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звичайною ціною за правилами п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є ціна договору, тобто ціна, відображена у ВМД № 407085 від 07.03.2012 р., вага нетто - 241200 кг, загальна фактурна вартість - 337173,48 грн., ціна за кг. - 1,3979 грн., ВМД № 407339 від 12.03.2012 р., вага нетто - 211500 кг, загальна фактурна вартість - 295637,34 грн., ціна за кг. - 1,3978 грн.,ВМД № 407340 від 12.03.2012 р.,вага нетто - 166600 кг, загальна фактурна вартість - 232875,56 грн., ціна за кг. - 1,3978 грн.,ВМД № 408137 від 15.03.2012 р.,вага нетто - 174900 кг, загальна фактурна вартість - 244370,28 грн., ціна за кг. - 1,3972 грн.,ВМД № 408140 від 15.03.2012 р.,вага нетто - 212950 кг, загальна фактурна вартість - 297533,74 грн., ціна за кг. - 1,3972 грн., ВМД № 409755 від 23.03.2012 р.,вага нетто - 213950 кг, загальна фактурна вартість - 298994,59 грн., ціна за кг. - 1,3975 грн., ВМД № 411043 від 30.03.2012 р.,вага нетто - 172650 кг, загальна фактурна вартість - 241308,16 грн., ціна за кг. - 1,3978 грн.. ВМД № 417114 від 07.05.2012 р., вага нетто - 506300 кг, загальна фактурна вартість - 728151,55 грн., ціна за кг. - 1,4382 грн., ВМД № 418852 від 17.05.2012 р., вага нетто - 496600 кг, загальна фактурна вартість - 714210,12 грн., ціна за кг. - 1,4382 грн., ВМД № 419990 від 23.05.2012 р., вага нетто - 568450 кг, загальна фактурна вар тість - 817800,59 грн., ціна за кг. - 1,4386 грн.

Таким чином, підстав для нарахування додаткових зобов'язань на позивача у ви гляді збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за податко вим повідомленням-рішенням № 0000 74 2212 в сумі 217 003 грн., (основний платіж - 173602,00 грн., штрафні санкції-43401,00 грн.) судом правомірно не встановлено.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що станом на 10.01.2011 р. між ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» (Покупець) та ТОВ «Профстрой» (Продавець) було укладено письмовий правочин у формі Договору № 10/1-5 на поставку товару за ціною і номенклатурою згідно із специфікаціями до договору. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоз датність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання датчиків ТХМ-2.8 у кількості 1500 шт. на суму 211860,00 грн., оформлені накладною № 35 від 18.01^012 р., податковою накладною № 29 від 16.01.2012 р.; у кількості 400 шт. на суму 56496,00 грн., оформлені накладною № 79 від 06.02.2012 р., податковою накладною № 11 від 06.02.2012 р. Отриманий товар оприбутковано Позивачем за даними б/рахунку 201 «Сировина й матеріали».

Фізичне переміщення товару відбулося Перевізником ПП «Нічний Експресе» м. Київ», що підтверджується Актом-реєстром № 6612 від 31.01.2012 р. та Актом-реєстром № 17167 від 29.02.2012 р. Фактичне надходження товару підтверджується даними складського обліку, а са ме: (карткою складського обліку ТМЦ) та листом № 6 від 04.01.2012р. на отримання товарно- матеріальних цінностей працівниками позивача, згідно з переліком.

Зобов'язання по оплаті придбаного товару були виконані позивачем шляхом перераху вання на користь контрагента безготівкових коштів за пл./дорученням № 1 від 16.01.2012 р у сумі 211860,00 грн., (у тому числі ПДВ - 35310,00 грн.) та пл./дорученням № 219 від 06.02.2012 р у сумі 56496,00 грн., (у тому числі ПДВ - 9416,00 грн.). В подальшому придбаний товар було використано позивачем у виробництві продукції, а саме: Сигналізатору метану СМС5МЗ, що підтверджується Актами списання ТМЦ у виробництво від 30.01.12 р., від 05.03.12 р., від 22.03.12 р., від 27.03.12 р., від 30.03.12 р., від 09.04.12 р., від 20.04.12 р.

Проведення госпо дарської операції з придбання товару та подальшого використання його позивачем отримано дохід у загальній сумі 3137598,00 грн., що підтверджується видатковими накладними на реалі зацію готової продукції (Сигналізатору метану СМС5МЗ) № 181 від 14.06.12 р., № 156 від 24.05.12 р., № 155 від 24.05.12 р., № 76 від 21.03.12 р., № 91 від 29.03.12 р.

Між ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» (Покупець) та ТОВ «Металіка - 3» (Продавець) було укладено письмовий правочин у формі обміну первинними документами, а саме: Рахунком- фактурою № 326 від 05.03.2012 р. на поставку товару за ціною і номенклатурою згідно із зміс том рахунку-фактури. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання кола д.20 ст ШХ15 та кола д.55 ШХ 15 у кількості 0,026 т на суму 377,99 грн., оформлені накладною № 198 від 06.03.2012 р., податковою накладною № 11 від 06.03.2012 р. Отриманий товар оприбут ковано Позивачем за даними б/рахунку 201 «Сировина й матеріали». Фізичне переміщення то вару відбулося власним автотранспортом, що підтверджується Подорожнім листом № 0020394 від 06.03.2012 р. Фактичне надходження товару підтверджується даними складського обліку, а саме: (карткою складського обліку ТМЦ) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 157 від 06.03.12 р.

Зобов'язання по оплаті придбаного товару були виконані позивачем шляхом перераху вання на користь контрагента безготівкових коштів за пл./дорученням № 379 від 06.03.2012 р у сумі 374,00 грн., (у тому числі ПДВ - 62,33 грн.) та пл./дорученням № 426 від 14.03.2012 р у сумі 3,99 грн., (у тому числі ПДВ - 0,67 грн.).

В подальшому придбаний товар було використа но позивачем у виробництві послуг, а саме: виробництві послуг з виготовлення деталей М- 520983 Сухар, М-520995 Вкладиш, М-520999 Направляюча, ТК-006 Магнітопровід, що підтве рджується Актом списання ТМЦ у виробництво від 30.03.12 р. Від проведення господарської операції з придбання товару та подальшого використання його позивачем отримано дохід у за гальній сумі 12629,40 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 1 від 28.03.12 р.

01.12.2011 р. між ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» (Покупець) та ТОВ «Аркада-Т» (Прода вець) було укладено письмовий правочин у формі Договору № 25 на поставку механічного об ладнання за ціною і номенклатурою згідно із специфікаціями до договору. На момент укладен ня згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтве рджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підпри ємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання комплек туючого механічного обладнання в асортименті у кількості 10400 шт. на суму 85848,00 грн., оформлені накладною № 5124 від 05.12.2011 р., податковою накладною № 56 від 05.12.2011 р. Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними б/рахунку 201 «Сировина й матеріали». Фізичне переміщення товару відбулося власним автотранспортом, що підтверджується Подо рожнім листом № 136187 від 05.12.2011 р. Фактичне надходження товару підтверджується да ними складського обліку, а саме: (карткою складського обліку ТМЦ) та довіреністю па отри мання товарно-матеріальних цінностей № 1033 від 01.12.11 р.

Зобов'язання по оплаті придбаного товару були виконані позивачем шляхом перераху вання на користь контрагента безготівкових коштів за пл./дорученням № 2880 від 22.12.2011 р. у сумі 85848,00 грн., (у тому числі ПДВ - 14308,00 грн.). В подальшому придбаний товар було використано Позивачем у виробництві продукції, а саме: Світильника СВГ6-01(2010)СУБР, Ра діатора МОЕМ.301417.002, СВГ6П фонар- акумуляторний, що підтверджується Актами спи сання ТМЦ у виробництво від 26.12.11 р., від 27.12.11 р., від 28.12.11 р., від 23.01.12 р., від 28.04.12 р., від 25.0/5.12 р.

Від проведення господарської операції з придбання товару та подальшого використання його позивачем отримано дохід у загальній сумі 1584348,63 грн., що підтверджується видатко вими накладними на реалізацію готової продукції № 245 від 26.07.12 р., № 233 від 23.07.12 р., № 223 від 18.07.12 р., № 205 від 06.07.12 р., № 137 від 28.04.12 р., № 123 від 26.04.12 р., № 12 від 23.01.12 р., № 1 від 10.01.12 р., № 452 від 20.12.11 р., ВМД № 807070005/2011/339856 від 20.12.11р., № 132 від 10.05.12 р„ ВМД № 807100000/2012/417546 від 10.05.12 р., № 4 від 17.01.12 р., № 223 від 18.07.12 р„ № 205 від 06.07.12 р.

Між ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» (Покупець) та ТОВ «ОСТЕК СІСТЕМ ГРУП» (Прода вець) було укладено письмовий правочин у формі обміну первинними документами, а саме: Рахунком-фактурою № 639 від 06.06.2012 р. та Рахунком-фактурою № 749 від 15.06.2012 р. на поставку товару за ціною і номенклатурою згідно із змістом рахунку-фактури. На момент укла дення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що під тверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підп риємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання комп'ютерної техніки в асортименті на суму 5051,91 грн., оформлені накладною № ВН-1106-16 від 11.06.2012 р., податковою накладною № 714 від 07.06.2012 р.; комп'ютерної техніки на су му 6700,00 грн., оформлені накладною № ВН-2106-4 від 21.06.2012 р., податковою накладною № 2009 від 20.06.2012 р. Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними б/рахунку 104 «Машини та обладнання» та 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Фізичне перемі щення товару відбулося власним автотранспортом, що підтверджується Подорожнім листом № 0034894 від 11.06.2012 р. та Подорожнім листом № 0034812 від 21.06.2012 р. Фактичне надхо дження товару підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме: (карткою основних за собів) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 407 від 11.06.12 р. та № 439 від 21.06.12 р.

Зобов'язання по оплаті придбаного товару були виконані позивачем шляхом перераху вання на користь контрагента безготівкових коштів за пл./дорученням № 363 від 07.06.2012 р у сумі 5051,91 грн., (у тому числі ПДВ - 841,99 грн.) та пл./дорученням № 460 від 20.06.2012 р у сумі 6700,00 грн., (у тому числі ПДВ - 1116,67 грн.). В подальшому придбані основні засоби було введено в експлуатацію Наказом № 28/1 від 04.07.12 р. для використання у господарській діяльності, а саме у роботі бухгалтерії та відділу постачання підприємства.

Відповідачем за висновками Акту перевірки, встановлено порушення п. 144.1 ст.144 Пода ткового кодексу України від 02.12.2010 р. у вигляді завищення податкових витрат у загальній сумі 305280 грн., внаслідок проведення правочинів за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року між ТОВ НВО «Світло Шахтаря» та контрагентами - постачальниками: ТОВ «Аркада-Т» (код ЄДРПОУ 33676769), ТОВ «ПРОФСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 31301099), ТОВ «Остекс систем груп» (код ЄДРПОУ 37761689), ТОВ «Металіка-3» (код ЄДРПОУ 37094765), які мають ознаки нікчемних.

Відповідачем за даними правочинами також встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Нака зом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., у вигляді неправомірного віднесення до складу по даткового кредиту з ПДВ на загальну суму 61056 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада-Т» за грудень 2011 року в сумі 14308 грн., з ТОВ «ПРОФСТРОЙ» за січень 2012 р. в сумі 35310 грн., за березень 2012 р. в сумі 9416 грн., з ТОВ «Остекс систем груп» за червень 2012 року в сумі 1959 грн., з ТОВ «Металіка-3» за березень 2012 року в сумі 63 грн.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що висновки про порушення податкового законодавства були зроблені відповідачем на підставі аналізу додатку № 5 БД ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Зустрічні звірки «(Акти про неможливість проведення звірки) ТОВ «НВО «Світло Шахтаря».

Для обґрунтування своїх доказів відповідач посилався на акти перевірок по вищевказаним підприємствам: ТОВ «Аркада-Т» акт №143/22-104/33676769 від 06.06.2012 року за 2011 рік; ТОВ «ПРОФСТРОЙ» акт №3210/1504/31301099 від 01.11.2012 року за 2012 рік; ТОВ «Остекс систем груп» акт №710/2305/37761689 від 10.08.2012 року за 2012 рік; ТОВ «Металіка-3» акт №2773/22-204/37094765 від 19.10.2012 року за 2012 рік, в яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів не встановлені.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактична наявність товару у спірних правовідносинах відповідачем під сумнів не постав лена, проведення Позивачем збиткових фінансово-господарських операцій з придбаним това ром за наслідками перевірки відповідачем не виявлено, суджень про використання придбаного товару поза межами господарської діяльності складений податковим органом Акт перевірки не містить.

Слід також відзначити, що зміст наданих документів містить всі обов'язкові реквізи ти та не має дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бу хгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Приєднані до справи документи засвідчують факт вико нання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його ко нтрагентів спільного інтересу щодо їх отримання останніми (що могло б мати місце в разі пов'язаності осіб), відповідачем не подано.

Також відповідач не спростував доводу позивача про використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про завищення витрат задекларованих ТОВ НВО «Світло Шахтаря» у зв'язку з порушення п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України у загальній сумі 305280 грн. та завищення задекларованих ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» показників податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 61056 грн., за рахунок порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та «Порядку заповнення податкових накладних», затвер дженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., не підтверджуються матеріалами спра ви.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта відносно порушення положень п.п.14.1.27. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, при обчисленні податкових витрат за страховими платежами по договорам добровільного страхування фінансових ризиків, укладених між ТОВ НВО «Світло Шахтаря» та ПрАТ СК «Енестра» з наступних підстав.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що між Позивачем, ТОВ НВО «Світло Шах таря» (у якості Страхувальника) та ПрАТ СК «Енестра» (код 21606847 м. Київ) (у якості Стра ховика) було укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків № 493/04 від 20.04.2011р., № 495/04 від 27.04.2011р., № 501/05 від 20.05.2011р., № 507/05 від 20.05.2011р., № 510/06 від 22.06.2011р., № 514/07 від 22.07.2011р., № 516/07 від 22.07.2011р., № 518/07 від 29.07.2011р., № 525/08 від 18.08.2011р., № 531/08 від 25.08.2011р., № 536/09 від 15.09.2011р., № 550/10 від 01.10.2011р., № 552/10 від 12.10.2011р., № 557/10 від 25.10.2011р„ № 559/10 від 25.10.2011р., № 575/12 від 01.12.2011р., № 576/12 від 05.12.2011р., № 577/12 від 06.12.2011р., № 609/03 від 01.03.2012р., № 618/03 від 26.03.2012р, № 632/05 від 03.05.2012р., № 634/05 від 03.05.2012р., № 636/05 від 07.05.2012р., № 642/05 від 17.05.2012р., № 646/05 від 23.05.2012р., № 643/05 від 28.05.2012р., № 650/06 від 05.06.2012р., № 654/06 від 20.06.2012р., № 657/06 від 02.07.2012р., № 664/07 від 30.07.2012р., № 669/08 від 17.08.2012р, № 681/10 від 01.10.2012р.

Виходячи із змісту п.4 договорів страхування фінансових ризиків, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з мате ріальними збитками Страхувальника, внаслідок невиконання (неналежного виконання) контра гентами зобов'язань по укладених угодах; порушення термінів або відмова в оплаті товару (по слуги) контрагентом; невідповідності реальної якості товару, обумовленій в сертифікатах яко сті, втрати наявного (реального) товару, власних грошових коштів згідно із специфікаціями до договорів, укладених між ТОВ «НВО «Світло Шахтаря» та постачальниками й покупцями то вару.

На підтвердження виконання зобов'язань з оплати страхових внесків за переліченими до говорами страхування, позивач надав до суду копії платіжних документів, а саме: п/п 207 від 20.12.11 р., п/п 109 від 09.08.11 р., п/п 96 від 28.07.11 р., п/п 15 від 23.05.11 р., п/п 81 від 18.07.11р., п/п 377 від 08.06.12 р., п/п 495 від 22.06.12 р., п/п 397 від 12.06.12 р., п/п 424 від 15.06.12 р., п/п 375 від 08.06.12 р., п/п 125 від 07.05.12 р., п/п 209 від 20.12.11 р., п/п 168 від 19.10.11 р., п/п 166 від 19.10.11 р., п/п 2220 від 26.09.11 р., п/п 132 від 25.08.11 р., п/п 117 від 12.08.11 р., п/п 69 від 11.07.11 р., п/п 16 від 23.05.11 р., п/п 954 від 26.04.11 р., п/п 132 від 07.05.12 р., п/п 398 від 12.06.12 р., п/п 575 від 04.07.12 р., п/п 908 від 15.08.12 р., п/п 965 від 28.08.12 р., п/п 1257 від 08.10.12 р., п/п 206 від 20.12.11 р., п/п 514 від 27.03.12 р., п/п 232 від 13.03.12 р., п/п 551 від 02.04.12 р., п/п 2135 від 15.09.11 р.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що стосовно перелічених правочинів відповідачем не застосовувались засоби, передбачені п.20.1.30 Податкового кодексу України стосовно подання позовів про визнання оспорюванних правочинів недійсними і застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними.

При цьому, сума здійснених позивачем платежів в розмірі 2 807 491,00 грн., а також реа льність виконання зобов'язань за правочинами відповідачем під сумнів в тексті Акту перевірки не поставлена.

З 01.04.2011 р. правовідносини з приводу формування ви трат з податку на прибуток за рахунок платежів по договорам страхування унормовані п. 140.1.6 Податкового кодексу України, де зазначено, що при визначенні об'єкта оподаткування подат ком на прибуток враховуються, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредит них та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяль ності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на мо мент укладання такого страхового договору.

Жодних зауважень до перевищення позивачем за переліченими вище правочинами стра хування звичайної ціни страхового тарифу в акті перевірки № 2701/22.1- 07/33206228 від 29.07.2013 року не викладено.

Акт перевірки взагалі не містить будь-яких згадувань про порушення позивачем поло жень п.п.140.1.6 Податкового кодексу України. Посилання відповідача на порушення норм п.п.138.10.2 Податкового кодексу України є необґрунтованими, тому що, вказані по ложення кодексу не регулюють порядок формування податкових витрат від страхування фінан сових ризиків.

Фактичних даних, які б засвідчували, що означені договори страхування не мають відношення до господарської діяльності позивача, податковою інспекцією до суду в ході розгляду справи не подано.

Фінансові ризики позивача, які становлять предмет зазначених договорів страхування, прямо пов'язані із провадженням господарської діяльності, що підтверджується ная вними у матеріалах справи договорами.

Всі договори, виконання яких є предметом страхування майнових інтересів позивача, укладені в період 2010 - 2012 років з суб'єктами гос подарювання. Предметом договорів є поставка (реалізація) позивачем власної продукції або по ставка (придбання) продукції (сировини та матеріалів) контрагентів для організації власного виробництва світильників шахтних, запчастин до них, гірничошахтного обладнання.

Таким чином, твердження податкового органу відносно відсутності зв'язку витрат на страхуван ня із господарською діяльністю позивача спростовуються наданими до суду договорами та пе рвинними документами обліку.

Відтак, колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для висновку про вчинення по зивачем податкового правопорушення із приводу формування витрат за договорами страхуван ня фінансових ризиків.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов належить задовольнити.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року по справі № 820/7513/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 820/7513/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2013 р.