Ухвала

від 19.12.2013 по справі 817/3479/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"19" грудня 2013 р. Справа № 817/3479/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Майора Г.І.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представника апелянта: Ситая М.В.

представника позивача: Журова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000262251 від 20.05.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9292,00 грн. та № 000272251 від 20.05.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5900,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби: від 20.05.2013 № 000262251 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9292,00 грн., у том числі за основним платежем на 6195,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 3097,00 грн.; від 20.05.2013 № 000272251 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5900,00 грн.

Присуджено на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 151,93грн.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Рівненському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.04.2013 №74/22-138, відповідно до наказу ДПІ у Рівненському районі від 22.04.2013 №177 уповноваженою особою ДПІ у Рівненському районі на підставі пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України в період з 23.04.2013 по 25.04.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Колор С.І.М." з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2012 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "Астат" код ЄДРПОУ 37642424 в липні 2012р.

За результатами перевірки складено акт №34/22-141/31299514 від 30.04.2013 (а.с.13-28), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2012 року в сумі 6095,00 грн., за 2012 рік в сумі 100,00 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) в сумі 5900,00 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки податковим органом були відхилені (а.с.38-41,42-44).

Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки № 34/22-141/31299514 від 30.04.2013 прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 000262251 від 20.05.2013 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 9292,00 грн., у тому числі за основним платежем на 6195,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 3097,00 грн. (а.с.10);

податкове повідомлення-рішення № 000272251 від 20.05.2013 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на 5900,00 грн. (а.с.12).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої Головним управління Міндоходів у Рівненській області та Міністерством доходів і зборів України скарги платника податків залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.45-48,49-52,53-56).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і ТОВ "Торговий Дім "Астат", є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Так, судом встановлено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи фактичність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Торговий Дім "Астат" судом встановлено, що 20.03.2012 між ТОВ "Торговий Дім "Астат" (постачальник) та ТОВ "Колор С.І.М." (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 82/03-12 (а.с.57-62). Відповідно до умов договору та додаткової угоди № 5 від 13.07.2012 до договору поставки нафтопродуктів № 82/03-12 від 20.03.2012 постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар: уайт-спірит в кількості 3000 кг на загальну суму 35400,00 грн., у тому числі ПДВ 5900,00 грн. (а.с.91).

На виконання умов договору ТОВ "Торговий Дім "Астат" поставлено позивачу товар: уайт-спірит в кількості 3000,00 кг на загальну суму 35400,00 грн., у тому числі ПДВ 5900,00 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000404 від 17.07.2012 (а.с.66).

Товар отримано під підпис уповноваженою особою позивача Семанчик Й.Ю. на підставі довіреності № 851 від 16.07.2012, зареєстрованої в журналі реєстрації довіреностей ТОВ "Колор С.І.М." (а.с.94), про що зазначено безпосередньо в видатковій накладній.

На підставі рахунку-фактури № СФ0000444 від 13.07.2012 (а.с.92) ТОВ "Колор С.І.М." проведено оплату товару постачальнику платіжними дорученнями № 11369 від 16.07.2013 та № 11569 від 27.07.2013 на загальну суму 35400,00 грн. (а.с.63).

Постачальником виписано позивачу податкові накладні № 40 від 16.07.2012 на суму 17700,00 грн., у тому числі ПДВ 2950,00 грн., та № 49 від 17.07.2012 на суму 17700,00 грн., у тому числі ПДВ 2950,00 грн. (а.с.64-65), які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, а податок на додану вартість за якими в загальній сумі 5900,00 грн. позивачем віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Придбаний від ТОВ "Торговий Дім "Астат" уайт-спірит на суму 29500,00 грн. (без ПДВ) оприбутковано ТОВ "Колор С.І.М." по рахунку Дт201 Кт 631 в липні 2012 року (а.с.68-71) та включено на витрати в рядок 05.1 "собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг" (ряд.05.1.1 "прямі матеріальні витрати") декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року в сумі 29024,00 грн. та декларації за 2012 рік в сумі 476,00 грн., про що стверджено актом перевірки.

Доставка товару від постачальника до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02АТ 293806 від 17.07.2012, подорожнім листом вантажного автомобіля на транспортний засіб № ВК 5548КА (а.с.67,96). Транспортний засіб MERCEDES-BENZ вантажний-С бортовий тентований ВК 5548ВА на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 872585 належить ТОВ "Колор С.І.М." (а.с.95).

На підтвердження якості поставленого уайт-спіриту постачальником видано покупцю паспорт № 19 форма № 11-НК, виписаний 22.04.2012 виробником товару НАК "Нафтогаз Україна" ДК "Укргазвидобування" УПГГК Шебелинське ВПГКН (а.с.93).

Уайт-спірит використаний позивачем в господарській діяльності відповідно до основного реєстраційного виду, а саме при виготовленні лако-фарбової продукції, що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції за період липень-жовтень 2012 року (а.с150-175).

Всі проаналізовані вище документи бухгалтерського обліку ТОВ "Колор С.І.М.", якими оформлені спірні господарські операції, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме у виробництві продукції. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що придбання позивачем товарів за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному реєстраційному виду господарської діяльності ТОВ "Колор С.І.М." та спрямоване на одержання прибутку в результаті реалізації виробленої продукції кінцевому споживачу; а їх реальність підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу приписів ст.ст.44,83 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ТОВ "Колор С.І.М." первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. Однак, в дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Оцінюючи покликання відповідача на акт № 59/22.8-17/37642424 від 16.01.2013 ДПІ у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби "Про неможливість проведення зустрічної звірки "ТОВ "Торговий Дім "Астат" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Ресурс Еко" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків (а.с.75-82), суд вважає за необхідне зауважити наступне. Зазначеним актом підтверджується, що контрагент позивача є зареєстрованою юридичною особою, основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м.Києва; є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Постачальником подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року до податкового органу, при цьому на наявність розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями постачальника податковий орган не вказує.

В основу висновку податкового органу щодо порушення позивачем порядку формування витрат та податкового кредиту покладено описані в акті № 59/22.8-17/37642424 від 16.01.2013 порушення при формуванні "ТОВ "Торговий Дім "Астат" податкового кредиту в липні 2012 року по ланцюгу постачання по ТОВ "Ресурс Еко" та ТОВ "Метрос".

Оцінюючи вищевказані доводи відповідача на підтвердження безтоварності господарських операцій ТОВ "Колор С.І.М.", суд вважає за необхідне зазначити, що поведінка постачальників по ланцюгу постачання, з якими позивач не перебував у безпосередньому господарському зв'язку, порушення ними податкової дисципліни не впливає на оцінку правомірності формування даних бухгалтерського та податкового обліку позивача, позаяк будь-які відомості щодо обізнаності позивача з можливими порушеннями контрагентів постачальника в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про нікчемність правочинів, укладених позивачем та його контрагентом колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано жодного доказу, що б підтверджував нікчемність згаданих договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Разом з тим, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Торговий Дім "Астат" був зареєстрованим як юридична особа, володів спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ним податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладений з його участю господарський договір з позивачем в установленому порядку недійсним не визнаний. Крім цього, суд зауважує, що відсутність контрагента за місцезнаходженням не має доказового значення при вирішенні даного адміністративного спору, позаяк зазначені обставини встановлені податковим органом поза межами періоду здійснення господарських операцій з позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив безтоварного характеру спірних господарських операцій. Позивач правомірно сформував суму податкового кредиту на підставі первинних документів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." вул.Центральна 38,смт.Клевань,Рівненський район, Рівненська область,35312

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028