Рішення

від 20.12.2013 по справі 248/6726/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції Нікіфоров М.Ю. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зугреської міської ради, комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами відповідачів на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив у суд даний позов до відповідачів, посилаючись на те, що 10 серпня 2012 року з ним був укладений трудовий договір - контракт строком по 31 грудня 2012 року, за умовами якого він обіймав посаду директора комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес". У наступному продовжено дію контракту по 30 грудня 2013 року.

Розпорядженням міського голови м. Зугреса від 12 липня 2013 року № 60-л його було звільнено на підставі частини 1-1 статті 41 КЗпП, підпункту "в" пункту 5.2 контракту - за незабезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Оскільки порушення виплати заробітної плати мали місце до укладення з ним контракту, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження про припинення контракту, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати незаконним і скасувати розпорядження міського голови м. Зугрес від 12 липня 2013 року № 60-л „Про звільнення та розірвання контракту з директором комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес".

Стягнути з Зугреської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25227 грн. 80 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Стягнути з Зугреської міської ради судовий збір 344 грн. 10 коп.

Додатковим рішенням того ж суду від 25 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" відмовлено. Абзац про стягнення з Зугреської міської ради судового збору викладено у новій редакції: стягнуто у дохід держави судовий збір у сумі 366 грн. 98 коп.

Не погоджуючись з рішенням, відповідачі звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення з підстав, визначених статтею 309 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційних скарг Зугреська міська рада та комунальне підприємство „Служба єдиного замовника м. Зугрес" зазначили, що висновок суду про незаконність звільнення з підстав не встановлення вини позивача у несвоєчасній виплаті заробітної плати зроблений без урахування пункту 5.2"в" контракту, який є підставою звільнення. Цей пункт не пов'язує звільнення з винними діями. Факт несвоєчасної виплати працівникам підтверджується матеріалами справи.

Крім того, Зугреська міська рада вважає неправильним висновок суду про стягнення з неї середнього заробітку за час вимішеного прогулу та компенсації у відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що співвідповідач є юридичною особою та самостійним суб'єктом господарювання.

У судовому засіданні представник Зугреської міської ради Сметаніна Н.В. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 просив апеляційні скарги відхилити, рішення залишити без змін.

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника м. Зугрес" не направило свого представника у судове засідання, про час і місце якого повідомлено в установленому порядку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по виплаті заробітної плати утворилась до призначення ОСОБА_1 директором комунального підприємства. За час його роботи розмір заборгованості збільшився незначно і з об'єктивних причин.

Проте погодитись з висновком суду не можна.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що 10 серпня 2012 року між територіальною громадою м. Зугреса в особі Зугреської міської ради та ОСОБА_1 укладено контракт строком по 31 грудня 2012 року, за умовами якого він обіймав посаду директора комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес". 29 грудня 2012 року між ними укладено контракт строком з 01 січня 2013 року по 30 грудня 2013 року. Контрактом визначені особливі умови зміни, припинення та розірвання контракту. Зокрема, за пунктом 5.2."в" контракту працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у випадку невиконання обов'язків з виплати заробітної плати (ас. 6-15).

ОСОБА_1 обіймав посаду директора комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес".

Довідками комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес", листами директора підприємства ОСОБА_1, протоколом наради комунальних підприємств міста від 03 червня 2013 року встановлено факт невиконання обов'язків з виплати заробітної плати (ас. 19, 38-45, 83, 89, 94).

Цей факт не оспорюється ОСОБА_1 і підтверджується позовною заявою.

Розпорядженням міського голови м. Зугреса від 12 липня 2013 року № 60-л позивача було звільнено на підставі частини 1-1 статті 41 КЗпП, підпункту "в" пункту 5.2 контракту - за незабезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства; контракт розірвано з 12 липня 2013 року (ас. 17).

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

За пунктом 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Таким чином, під час укладення контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд наведених норм закону не врахував, не дав належної оцінки умовам укладеного з ОСОБА_1 контракту, яким передбачені особливі умови його відповідальності та припинення дії контракту, та, дійшовши висновку про те, що вина позивача у невиплаті заробітної плати та зростанні розміру заборгованості відсутня, не звернув уваги на те, що підставою для припинення контракту є лише встановлення факту невиконання обов'язків з виплати заробітної плати.

Ураховуючи, що факт невиконання ОСОБА_1 обов'язків з виплати заробітної плати встановлений, не можна визнати обґрунтованим висновок суду про незаконність звільнення.

Крім того, стягуючи з Зугреської міської ради певні суми на користь ОСОБА_1, суд не взяв до уваги, що позивач знаходився у трудових відношеннях з комунальним підприємством „Служба єдиного замовника м. Зугрес", яке є юридичною особою.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, згідно зі ст. 237-1 КЗпП, провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Установивши, що припинення контракту з ОСОБА_1 є правильним, суд визнає, що законні підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

За таких обставин колегія суддів скасовує оскаржене рішення і відмовляє у задоволенні вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Однак апеляційний суд вважає необхідним виключити з розпорядження міського голови Зугреської міської ради від 12 липня 2013 року № 60-л „Про звільнення та розірвання контракту з директором комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" ОСОБА_1 посилання на частину 1-1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (стаття 41) є самостійною підставою; посилання на ст. 41 КЗпП при припиненні трудового договору з підстави, передбаченої контрактом, є зайвим.

У разі скасування рішення у справі додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги Зугреської міської ради та комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року та додаткове рішення того ж суду від 25 листопада 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити з розпорядження міського голови Зугреської міської ради від 12 липня 2013 року № 60-л „Про звільнення та розірвання контракту з директором комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" ОСОБА_1 посилання на частину 1-1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до Зугреської міської ради, комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді