Постанова

від 23.12.2013 по справі 910/13988/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 910/13988/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача: представник Буряк О.О. - за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року

у справі № 910/13988/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче

підприємство "СВАН"

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва

та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

про стягнення 39 452,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СВАН" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва про стягнення 39 452,18 грн., з яких 35 872,80 грн. основного боргу, 107,58 грн. інфляційних втрат, 2 690,46 грн. пені та 781,34 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 49 від 18.09.2012 року щодо оплати за поставлений товар.

Встановлено, що у судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", оскільки перша є структурним підрозділом останнього.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року у справі № 910/13988/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 25 ГПК України щодо заміни відповідача.

Наявність та розмір основного боргу та штрафні санкції апелянтом не оспорюються.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Позивач до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СВАН" (постачальник) та Міською станцією захисту зелених насаджень м. Києва (покупець) укладено договір поставки № 49, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки костюми замові для захисту від загальних виробничих забруднень (код за ДК 016-97-18.22.3 та 18.22.2) (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар, визначений у специфікації (додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна товару за Договором складає 35 872,80 грн.

У п. 4.2 договору сторони передбачили, що оплата поставленого товару проводиться покупцем протягом 15 банківських днів після дати поставки партії товару.

Згідно з п. 5.2 договору отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив Міській станції захисту зелених насаджень м. Києва товар на загальну суму 35 872,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВПХ0810-10 від 18.09.2012 року (а.с. 14).

Отримання Міською станцією захисту зелених насаджень м. Києва зазначеного товару підтверджується актом № 1 та актом № 2 від 18.09.2012 року, які підписані представниками обох сторін (а.с. 15-16).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що Міська станція захисту зелених насаджень м. Києва за поставлений товар не розрахувалася, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість у розмірі 35 872,80 грн.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва суми боргу у розмірі 35 872,80 грн. є обґрунтованою, підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 6.3. договору у разі несвоєчасного виконання своїх грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано Міській станції захисту зелених насаджень м. Києва 107,58 грн. інфляційних втрат та 781,34 грн. 3 % річних за період прострочення платежу за поставлений товар.

Перевіривши правильність нарахування 107,58 грн. інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

Судова колегія, перевіривши правильність нарахування 107,58 грн. інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 6.3. договору у разі несвоєчасного виконання своїх грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано Міській станції захисту зелених насаджень м. Києва 2 690,46 грн. пені за період прострочення платежу за поставлений позивачем товар з 10.10.2012 року по 10.04.2013 року.

Перевіривши правильність нарахування 2 690,46 грн. пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 25 ГПК України щодо заміни відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №024089 від 06.08.2013 року Міська станція захисту зелених насаджень м. Києва є відокремленим підрозділом Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", яке є його юридичною особою.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про необхідність привести у відповідність мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з її резолютивною частиною та доповнити резолютивну частину рішення, зазначивши про заміну відповідача - Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва на належного відповідача - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в особі відокремленого підрозділу Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судового збору за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення доповнити та викласти в наступній редакції:

«Здійснити заміну відповідача - Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва на належного відповідача - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в особі відокремленого підрозділу Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва.

Позов задовольнити.

Стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в особі відокремленого підрозділу Міської станції захисту зелених насаджень м. Києва (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6, код 03359693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СВАН" (61005, м. Харків, вул. Іскринська, 28 літ. "А", код 36223382) 35980,38 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2690,46 грн. пені, 781,34 грн. трьох процентів річних, 1720,50 грн. судового збору.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/13988/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна