Постанова

від 20.12.2013 по справі 801/10392/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2013 р. Справа №801/10392/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Сидельової М.В., представників позивача- Мороз О.С. паспорт серії НОМЕР_1; Бігалєєва Ю.В. паспорт серії НОМЕР_2, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпогрузчик"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпогрузчик" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим:

-про визнання протиправною та скасування вимоги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 13.06.2013 №432-15 на суму 38352,43 грн.;

- про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим звільнити майно підприємства від незаконної податкової застави.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпогрузчик" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про зобов'язання звільнити майно підприємства від незаконної податкової застави- залишено без розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 19.12.2013, наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримпогрузчик», ідентифікаційний код 33064747, є юридичною особою, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.06.2004 за №18821200000001672, узято на облік в органах державної податкової служби 24.06.2004 за №7446-Ц, перебуває на обліку у ДПІ у м. Сімферополі.

13.06.2013 ДПІ у м. Сімферополі сформувало податкову вимогу №432-15 про визначення розміру податкового боргу з податку на прибуток у сумі 38352,43 грн. станом на 12.06.2013.

Не погодившись з визначеною сумою позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Судом досліджена податкова декларація ТОВ «Кримпогрузчик» за 2011 рік від 27.01.2012 відповідно до якої позивачем не задекларовані показники рядків 23-31, що свідчить про відсутність будь-яких грошових зобов'язань крім поточних платежів.

Також судом досліджена податкова декларація ТОВ «Кримпогрузчик» за перше півріччя 2013 року від 05.02.2013 з відсутніми показниками будь-яких грошових зобов'язань попередніх періодів, або нарахованих штрафних (фінансових) санкцій або пені.

За свідченнями представників позивача будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на його адресу не надходили.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.12.2013 судом встановлена відсутність зареєстрованої податкової застави ТОВ «Кримпогрузчик».

Усі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, належать до адміністративної юрисдикції (пункти 1, 2, 7 статті 3, частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В адміністративному судочинстві, на відміну від інших видів судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга статті 69, частина п'ята статті 71 КАС України).

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З метою встановлення усіх обставин по справі 28.11.2013 судом було витребувано від ДПІ у м. Сімферополі облікову картку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпогрузчик" з податку на прибуток за 2010-2013 роки; пояснення стосовно сум, включених до податкової вимоги від 13.06.2013 №432-15; розгорнутий розрахунок суми, включеної до податкової вимоги від 13.06.2013 №432-15; докази наявності узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток станом на 13.06.2013; докази внесення відомостей про податкову заставу до реєстру.

Відповідачем ухвала суду проігнорована, документи до суду не надані.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.»

За таких обставин суд робить висновок, що податковим органом не доведена правомірність винесення податкової вимоги, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.12.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 24.12.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 13.06.2013 №432-15 на суму 38352,43 грн..

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпогрузчик" судовий збір у розмірі 383,52 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська