Ухвала

від 17.12.2013 по справі 825/3006/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3006/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б. ,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог просив зобов'язати Львівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року виходячи з розміру середньої заробітної плати станом на 09.04.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року про поновлення позивача на посаді, негайно, як цього вимагають норми КАС України, Закону України «про виконавче провадження» та КЗпП, виконано не було, у зв'язку з чим ОСОБА_2 з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року перебував у вимушеному прогулі, а тому його позовні вимоги про відшкодування коштів за час вимушеного прогулу є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 перебував на службі в митних органах з 01.09.1999 року, на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 04.02.2012 року, про що свідчить копія трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.95-99).

Наказом Державної митної служби України від 09.04.2012 року № 730-к "Про припинення перебування на державній службі" було припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Зазначені обставини встановлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 2а/2570/1562/2012 від 12.06.2012 року.

Також, вказаною постановою позивача було поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 10.04.2012 та стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.04.2012 року по день винесення постанови (а.с.8-13).

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року - залишено без змін (а.с.16,17).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 10.06.2013 року № 969-к скасований наказ Державної митної служби України від 09.04.2012 р. № 730-к "Про припинення перебування на службі" та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 10.04.2012 року (а.с 71).

На виконання зазначеного наказу Львівською митницею був виданий наказ від 11.06.2013 р. № 704-к "Про оголошення наказу Державної митної служби України", в якому зазначено: ОСОБА_2 приступити до виконання обов'язків за посадою головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці (а.с. 72).

Як вбачається з копії вищевказаного наказу, позивач був з ним ознайомлений 10.07.2013 року, що підтверджується його особистим підписом.

Також, в судовому засіданні встановлено, що позивач фактично приступив до виконання своїх посадових обов'язків на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 11.07.2013 року.

11.07.2013 року, на підставі особистої заяви позивача, Львівською митницею видано наказ №736-к «Про звільнення ОСОБА_2.», яким позивача звільнено 15.07.2013 р. з посади головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.73,74, 75).

21.08.2013 року відбулася державна реєстрація припинення Львівської митниці в результаті її реорганізації (а.с.100, 101).

Правонаступником Львівської митниці є Львівська митниця Міндоходів (ідентифікаційний номер 38700759).

Відповідно до довідок Львівської митниці Міндоходів від 22.08.2013 року №5/13-106 та від 12.09.2013 року №5/13-137 ОСОБА_2 була виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2012 року по 12.06.2012 року (а.с.65,66,87). Разом з тим, у зв'язку із тим, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року про поновлення позивача на посаді не була виконана негайно, а була виконана лише 10.07.2013 року, позивач в цей період знаходився у вимушеному прогулі, а тому останній звернувся до суду для стягнення з Львівської митниці Міндоходів коштів, за час вимушеного прогулу.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Порядок набрання законної сили судовими рішеннями визначений ст. 254 КАС України, відповідно до якої постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами частини п'ятої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Водночас, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Отже, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року по адміністративній справі № 2а/2570/1562/2012 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді підлягала негайному виконанню Львівською митницею.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" стосовно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

В силу частини першої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, виходячи з встановлених судом обставин та наведених правових норм, судове рішення від 12.06.2012 року по адміністративній справі №2а/2570/1562/2012 в частині поновлення позивача на посаді і яке було допущене до негайного виконання, було фактично виконано Державною митною службою України лише 10.06.2013 року, тобто з дня видання нею наказу про поновлення позивача на посаді від 10.06.2013 року №969-к.

Крім того, судом встановлено, що позивач фактично приступив до виконання своїх посадових обов'язків на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 11.07.2013 року.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Виходячи зі змісту статей 24, 31, частини 5 статті 235 КЗпП України, статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується, що негайного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді не відбулося, він був поновлений відповідачем на посаді тільки з 10.06.2013 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції також було встановлено, що позивач в період з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року не був працевлаштований на інше місце роботи.

Разом з тим, стаття 3 Конституції України декларує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо затримки відповідачем виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_2 з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року, а відтак термін є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню. Не заслуговує на увагу посилання відповідача на абзац 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» яким передбачено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції не було визначено конкретної суми, яка підлягає виплаті позивачу, а тому наводити розрахунки із зазначенням конкретного розміру заробітної плати, яка повинна бути виплачена позивачу за час вимушеного прогулу, суд першої був не зобов'язаний, адже жодним нормативно - правовим актом е передбачено такого обов'язку суду.

Окрім того вимога «нарахувати» є однією з тих, що була задоволена Чернігівським окружним адміністративним судом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Руденко Львівської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254, 267 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є. Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.