Ухвала

від 19.12.2013 по справі 825/3950/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 825/3950/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар» (надалі за текстом - «ТОВ «Пульсар») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942200 від 07.06.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 124 091 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0002952200 від 07.06.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 134 626 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.05.2013 р. по 21.05.2013 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пульсар» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за січень-березень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», за квітень-жовтень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», за серпень, жовтень, листопад 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельне управління № 26» та податку на прибуток за відповідний період з вищевказаними контрагентами.

Результати перевірки оформлено актом № 1218/22/14239093 від 28.05.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договорами, укладеними з ТОВ «ВКФ Укрпромснаб», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «Будівельне управління № 26».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01.11.2010 р. між ТОВ «Пульсар» та ТОВ «ВКФ Укрпромснаб» укладено договір про довгострокові поставки № 01/11 за умовами якого останнє зобов'язалось передати у власність позивачеві запасні частини.

На підставі цього договору постачальник видав податкові накладні на загальну суму 94 975 грн. 80 коп., у т.ч. 18 079 грн. ПДВ, а позивач перерахував кошти із свого поточного рахунку та включив сплачені суми до валових витрат і податкового кредиту.

Відповідно до договору про довгострокові поставки № 11 від 11.04.2011 р. ТОВ «Укрземсервіс ЛТД» взяло на себе зобов'язання з поставки ТОВ «Пульсар» запасних частин.

В результаті господарських взаємовідносин за названим договором позивачем сформовано валові витрати у сумі 376 320 грн. та податковий кредит у розмірі 62 720 грн. на підставі видаткових та податкових накладних, виданих контрагентом у квітні-жовтні 2011 р.

Згідно договору про довгострокові поставки № 29/1 від 29.08.2011 р. ТОВ «Будівельне управління № 26» зобов'язалось здійснити поставку запасних частин позивачеві.

На виконання умов цього договору ТОВ «Будівельне управління № 26» видало видаткові та податкові накладні на загальну суму 153 200 грн., у т.ч. ПДВ 25 533 грн., а позивач відніс їх до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.09.2012 р. ТОВ «ВКФ Укрпромснаб» відсутнє за податковою адресою, не має власних складських приміщень та транспортних засобів у необхідній кількості, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій у січні-березні 2011 р.

За даними акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18.10.2012 р. будь-які транспортні засоби у ТОВ «Укрземсервіс ЛТД» відсутні, а вчинені товариством правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до актів ДПІ у Деснянському районі м. Києві від 02.12.2011 р. та від 22.02.2012 р. ТОВ «Будівельне управління № 26» за місцем реєстрації відсутнє, а директор товариства заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності.

На думку органу державної податкової служби наведене призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 124 090 грн. та податкового кредиту у розмірі 106 332 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942200 від 07.06.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 124 091 грн., в тому числі 124 090 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0002952200 від 07.06.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 134 626 грн., в тому числі 106 332 грн. за основним платежем та 28 294 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ Укрпромснаб», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «Будівельне управління № 26».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору про довгострокові поставки 01/11 від 01.11.2010 р., договору про довгострокові поставки № 11 від 11.04.2011 р., договору про довгострокові поставки № 29/1 від 29.08.2011 р., видаткових накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, накладних, платіжних доручень, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Пульсар» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових та податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ВКФ Укрпромснаб», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «Будівельне управління № 26».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що директор ТОВ «Будівельне Управління № 26» заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства обґрунтовано не взято судом уваги, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.