Постанова

від 17.12.2013 по справі 2а-3247/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 2а-3247/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Олексина О.В.

представника відповідача: Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171504/0 від 02.10.2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

19.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі - ТОВ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000171504/0 від 02.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 1811/15-4/33129683 від 17.09.2012 року, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, посилається на те, що зі змісту акту перевірки неможливо визначити по яких саме господарських операціях і з якими контрагентами відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про те, що товариство не заперечує податкове повідомлення-рішення № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року в сумі 566308 грн., яка складається з оплати попереднього періоду - лютого 2012 року, що встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у справі № 2а-3777/12/0970, яка набрала законної сили. Однак, представник позивача підтримав позов про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року в решті суми, а саме: 97268 грн., оскільки вважає, що Товариством правильно віднесено вказану суму до податкового кредиту за травень 2012 року по операціях з Івано-Франківською торгово-промисловою палатою (податкова накладна № 334 від 03.04.2012 року) та з ТОВ «Хімол» (податкова накладна № 4 від 26.04.2012 року). Просив податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000171504/0 від 02.10.2012 року визнати протиправним та скасувати в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 97268 грн. та нарахованих на цю суми штрафних санкцій.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмових запереченнях на позов від 16.11.2012 року. Зокрема, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки, податковим органом виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних,а саме: до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, додаток № 8, включено суми податкового кредиту по накладних № 334 від 03.04.2012 року, виданій Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, та № 4 від 26.04.2012 року, виданій ТОВ «Хімол». Однак, на думку податкового органу, позивач відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України повинен був подати додаток № 8 заяву про відмову постачальника надати податкову накладну до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, тобто за період за який було видано такі податкові накладні, наслідком чого, стало завищення податкового кредиту по вказаних операції на суму 97268 грн. Вказане порушення, продовжує відповідач, вплинуло на визнання суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року, оскільки перевіркою встановлено, що згідно додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року позивачем включено частину залишку від'ємного значення в сумі 97268 грн., фактично сплачену цим платником свої постачальникам та/або до державного бюджету, яка не брала участі у розрахунку бюджетного відшкодування за травень 2012 року. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем безпідставно задекларовано за червень 2012 року частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену позивачем своїм постачальникам та/або до державного бюджету, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за лютий 2012 року в сумі 566308 грн. і на вказану суму було збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року згідно податкового повідомлення-рішення № 0000221504/0 від 14.11.2012 року. За таких обставин, відповідач просить в задоволенні позову повністю відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав вказані заперечення проти позову, а також додатково пояснив про те, що правомірність висновків податкового органу підтверджується й постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у справі № 2а-3777/12/0970, якою встановлено факт заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2012 року в сумі 566308 грн., що складається з оплат попереднього періоду - лютого 2012 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Карпатнафтохім" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, за результатом якої складено акт № 1811/15-4/33129683 від 17.09.2012 року.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, органом податкової служби встановлено, що:

- позивачем порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року (рядок 19 декларації) на 21032 грн. Сума від'ємного значення ПДВ за червень 2012 року становить 72157028 грн.;

- сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2012 року становить 96020144 грн.;

- на порушення вимог пунктів 200.1, 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Карпатнафтохім" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, напрям відшкодування - на рахунок платника у банку - за червень 2012 року в розмірі 663576 грн.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 1811/15-4/33129683 від 17.09.2012 року (надалі - акт перевірки) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171504/0 від 02.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 663576 грн. та накладено на нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 331788 грн.

Вищевказана документальна позапланова виїзна перевірка, як вбачається з акту перевірки, проводилась згідно направлення від 28.08.2012 року 381, виданого працівнику відповідача - Балацко С.П., на підставі наказу ДПІ у м.Івано-Франківську № 418 від 28.08.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 111, 112) за відома та в присутності повноважних посадових осіб позивача в період з 28.08.2012 року по 10.09.2012 року. Представник позивача в судовому засідання не заперечив вказаних обставин.

Позивачем в позовній заяві не оспорювались підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, а саме: норм п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, п. 82.2 ст. 82, ст. 86 Податкового кодексу України, при проведенні даної перевірки, судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив такі обставини справи та застосував норми матеріального права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 цієї ж Статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України за №1492 від 25.11.2011 року затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Наказ).

Відповідно пункту 4.6 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації) Наказу Розділ III податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунки з бюджетом за звітний період", якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації (підпункт 4.6.2).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (підпункт 4.6.3).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2) (підпункт 4.6.4).

Як вбачається з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, що й підтверджено відповідачем в акті перевірки за № 1811/15-4/33129683 від 17.09.2012 року, ТОВ «Карпатнафтохім» задекларовано в розділі ІІІ, рядок 23 зазначеної декларації, до бюджетного відшкодування 96683720 грн. При цьому, згідно додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, позивачем задекларовано, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, яка не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування або не погашена податковими зобов'язаннями попередніх (звітних) періодів складає 96683720 грн., з них 566308 грн. за лютого 2012 року, та 96117412 грн. за травень 2012 року.

Судом встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекції Івано-Франківської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ - 33129693) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, результати проведення якої оформлено актом № 2227/15-4/33129683 від 25.10.2012 року. Як вбачається з даного акту перевірки, податковий орган зробив висновок про те, що ТОВ "Карпатнафтохім" порушено вимоги пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ, напрям відшкодування - зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах, за березень 2012 року в розмірі 566308 грн. При цьому, як вбачається з вказаного акту перевірки (с. 34-36, додатки № 9-11, а.с. 122-127), ТОВ "Карпатнафтохім" оплачено від'ємне значення даного податкового періоду в тому числі за лютий 2012 року в сумі 80881205 грн., сума за даними платника - 80314897 грн., різниця 566308 грн.

На підставі вказаного акта перевірки № 2227/15-4/33129683 від 25.10.2012 року, Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221504/0 від 14.11.2012 року, яким ТОВ "Карпатнафтохім" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 566308 грн. за березень 2012 року. ТОВ "Карпатнафтохім" оскаржив до суду вказане податкове повідомлення-рішення № 0000221504/0 від 14.11.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у справі № 2а-3777/12/0970 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Карпатнафтохім" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000221504/0 від 14.11.2012 року. Вказана постанова суду не оскаржувалась в апеляційному порядку, а, отже, набрала законної сили, і в силу положень ч. 1 ст. 72, 254 КАС України, факти встановлені даною постановою мають преюдиційне значення при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Зокрема, цією постановою встановлено, що ТОВ «Карпатнафтохім» в порушення вимог п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у березні 2012 року на суму 566308 грн. із звітного періоду лютого 2012 року, у якому й виникло від'ємне значення на цю суму, оскільки ТОВ "Карпатнафтохім" оплачено в лютому від'ємне значення даного податкового періоду в сумі 566308 грн. по операція з ТОВ "В-Трейд", ТОВ "Укрхімгруп", ТОВ "Артемсіль Регіони-СК".

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 566308 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 283154 грн.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 97268 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 48634 грн., то суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача в цій частині прийнято за недотримання критеріїв його правомірності, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, з огляду на таке.

Зокрема, як встановлено судом вище, позивачем за червень 2012 року задекларовано, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, яка не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування або не погашена податковими зобов'язаннями попередніх (звітних) періодів складає 96683720 грн., з них 96117412 грн. за травень 2012 року. У вказана суму, як вбачається з акту перевірки від 17.09.2012 року № 1811/15-4/33129683 та податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за травень та червень 2012 року, включено залишок від'ємного значення, що виник, на думку відповідача, внаслідок завищення позивачем податкового кредиту за травень 2012 року по операціях з такими контрагентами: ТОВ "Хімол" та Івано-Франківська торгово-промислова палата. Зокрема, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права віднести до податкового кредиту суму 12896,15 грн. згідно податкової накладної № 334 від 03.04.2012 року, виданої Івано-Франківською промисловою палатою, та суму 84371,76 грн. згідно податкової накладної № 4 від 26.04.2012 року, виданої ТОВ "Хімол", оскільки вказані податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 198.1-198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З аналізу вказаних норм вбачається, що податковим періодом, в якому у покупця товарів/послуг виникає право на включення суми податку до складу податкового кредиту є період, в якому йому були передані такі товари/послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку чи відбулось списання коштів з його банківського рахунку на оплату таких, однак, лише при наявності у такого платника належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, податкова накладна № 334 від 03.04.2012 року, виписана Івано-Франківською промисловою палатою, та податкова накладної № 4 від 26.04.2012 року, виписана ТОВ "Хімол", не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З поданих суду копій вказаних накладних, оригінали яких було оглянуто судом, судом встановлено, що податкова накладна № 334 від 03.04.2012 року, номенклатура товарів/послуг продавця - оформлення сертифікатів, на суму 77376,90 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12896,15 грн., виписана Івано-Франківською промисловою палатою на підставі договору про надання послуг № 3 від 11.02.2010 року; податкова накладної № 4 від 26.04.2012 року, на суму 506230,56 грн., в тому числі ПДВ в сумі 84371,76 грн., номенклатура товарів/послуг продавця - мішок паперовий для пакування ПВХ-С марок А-В-, виписана ТОВ "Хімол" на підставі договору № А201103422 від 10.10.2011 року.

В підтвердження факту здійсненні господарських операцій з постачання товарів/послуг, по яких було виписано вищевказані податкові накладні, позивачем подано суду копії договорів № А201103422 від 10.10.2011 року, № А201000562 від 11.02.2010 року, укладених між ТОВ "Карпатинафтохім" та ТОВ "Хімол", Івано-Франківською промисловою палатою, видаткової накладної № 21 від 26.04.2012 року, акту здачі-прийняття наданих послуг від 30.04.2012 року. Як видно з матеріалів справи, акту перевірки, вказаний факт реальності операцій, по яких виписані вказані податкові накладні, відповідачем не заперечувався.

Пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу ІІ цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 Кодексу).

Пунктом 6 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПА України від 24.12.10 № 1002, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697, визначено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі - реєстр) окремо обліковуються операції:

- з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування (розділ І реєстру);

- з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, що призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку (розділ ІІ реєстру).

При цьому, згідно з пунктом 17 Порядку № 1002 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно відміток позивача на вказаних податкових накладних, наданих суду витягу з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року, податкові накладні № 334 від 03.04.2012 року та № 4 від 26.04.2012 року, були отримані позивачем 31.05.2012 року, та включені в Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року під порядковими № 16 та 49 відповідно. Відповідачем факт несвоєчасного одержання позивачем податкових накладних не спростовано належними та допустимими доказами, а тому в суду відсутні підстави не враховувати дану обставину.

Відсутність вказаних податкових накладних не давало позивачу можливості протягом квітня-травня 2012 року звірити дані цих податкових накладних з даними Єдиного реєстру податкових накладних, зареєструвати їх в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в квітні 2012 року, та відобразити суму податку на додану вартість у складі податкового кредиту в податковій декларації з податку за квітень 2012року.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач платіжним дорученням № 1750 від 20.04.2012 року сплатив ТОВ "Хімол" 506230,56 грн. за мішки паперові згідно договору № А201103422 від 10.10.2011 року.

Також як вбачається з поданих суду копій платіжних доручень № 45 від 13.01.2012 року, № 180 від 25.01.2012 року, № 257 від 30.01.2012 року, № 297 від 31.01.2012 року, № 485 від 07.02.2012 року, № 591 від 15.02.2012 року, № 787 від 28.02.2012 року, № 937 від 05.03.2012 року, № 1169 від 21.03.2012 року, № 1400 від 03.04.2012 року, № 1713 від 19.04.2012 року, № 1879 від 27.04.2012 року, № 2201 від 17.05.2012 року, № 2342 від 29.05.2012 року, № 2408 від 31.05.2012 року, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, позивач оплатив Івано-Франківській торгово-промисловій палаті за надані послуги згідно договору про надання послуг № 3 від 11.02.2010 року в період: січень - травня 2012 року суму 1072200 грн., при отриманні послуг за цей ж період на суму 1060599,3 грн. Таким чином, з врахуванням боргу позивача по цьому Договору станом на 01.01.2012 року - 237,90 грн., сальдо на користь позивача на 31.05.2012 року складало 11362,8 грн. Тобто, при поданні податкової декларації за травень 2012 року, позивачем було повністю оплачено Івано-Франківській промисловій палаті за послуги, в тому числі й сплачено включений в цю суму податок на додану вартість в зв'язку з придбанням вказаних послуг, в тому числі й по операціях, по яких виписано податкову накладну № 334 від 03.04.2012 року.

Окрім цього, як видно з додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, позивачем подано відповідачу заяву зі скаргами про порушення Івано-Франківською торгово-промисловою палатою та ТОВ «Хімекс» порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, що ними не зареєстровано у вказаному реєстрі податкові накладні № 334 від 03.04.2012 року та № 4 від 26.04.2012 року (п. № 7, 11 Додатку № 8). Також на адресу відповідача супровідним листом від 20.06.2012 року надіслано копії первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції з вказаним контрагентом, а саме: копію видаткової накладної № 21 від 26.04.2012 року, платіжного доручення № 51 від 20.04.2012 року та акту здачі-прийняття наданих послуг від 30.04.2012 року.

Таким чином, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо повідомлення податкового органу про неналежне виконання постачальником обов'язку по внесенню податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, що врахування факту оплати за отриманий товар/надані послуги, давало йому підставу включити суму податку на додану вартість за такими накладними до складу податкового кредиту за травень 2012 року.

Щодо висновків відповідача про те, що позивач відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України повинен був подати додаток № 8 - заяву про відмову постачальника надати податкові до податкової декларації з податку на додану вартість в квітні 2012 року, і відповідно, мав право на віднесення сум податку по операціях з такими постачальниками до податкового кредиту лише за квітень 2012 року, на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні вказаної норми ст. 201 Податкового кодексу України, без врахування її системного зв'язку з іншими нормами Кодексу, а саме: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Тобто поняття звітний період у пункті 201.10 Податкового кодексу України потрібно трактувати не як період, в який податкова накладна мала бути надана продавцем, або зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а період, у якому платник податків включив суму податку до складу податкового кредиту, з врахуванням того, що таке право покупець має протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної.

Окрім цього, суд також зазначає, що в разі, якщо допустити факт неоднозначного трактування прав та обов'язків платника податків згідно норм ст. 198, 201 Податкового кодексу України щодо звітного періоду реалізації права особи на подання заяви зі скаргою на постачальника товарів/ послуг та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податкових накладних, незареєстрованих постачальником товарів/послуг в Єдиному державному реєстрі, то в даному випадку має бути застосований передбачений п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України принцип розв'язання конфлікту інтересів в спірних правовідносинах, а саме шляхом презумпції правомірності рішення платника та прийняття рішення на його користь.

Окрім цього, вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2010 року дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню"

"суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності"

Вказане рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак воно встановлює загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, і не міг забезпечити виконання таких зобов'язань продавцем.

Таким чином, на переконання суду, в разі повного виконання покупцем свого обов'язку щодо декларування податку на додану вартість (віднесення до податкового кредиту сум податку згідно отриманої податкової накладної та подання до податкової декларації з цього податку заяви зі скаргою на продавця товару/послуг про порушення ним порядку її заповнення та/або реєстрації) в межах встановленого законом строку (365 днів від дати виписки податкової накладної), та факту сплати покупцем продавцю відповідних сум податку в складі придбаних товарів, а також враховуючи, що відсутність факту реєстрації податкової накладної не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказану у виписаній ним податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, - позбавлення покупця права на податковий кредит в зв'язку з невиконання продавця свого обов'язку щодо реєстрації податкової накладної, і, як наслідок, зменшення йому в наступному податковому періоді суми бюджетного відшкодування з вказаного податку, є порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, гарантованого ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При розгляді та вирішенні такої адміністративної справи адміністративний суд повинен враховувати, що в розумінні ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 97268 грн. не відповідає встановленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки воно прийнято за відсутності відповідної законної підстави, необґрунтовано, та непропорційно - без дотримання справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів Держави і вимогами захисту права власності особи - платника податків.

Як наслідок, на думку суду, відсутні передбачені ч. 1 ст. 123 Податкового кодексу України підстави для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 48634 грн., що складає 50% суми, на яку, оскарженим податковим повідомленням-рішенням, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" належить частково задовольнити: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 97268 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 48634 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України таким чином: присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Карпатнафтохім" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 314,60 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000171504/0 від 02.10.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 97268 (дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 48634 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять чотири) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: 77306, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 4) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 314 (триста чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 20.12.2013 року.